-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив шпо́ртати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   шпо́ртаймо
2 особа шпо́ртай шпо́ртайте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа шпо́ртатиму шпо́ртатимемо, шпо́ртатимем
2 особа шпо́ртатимеш шпо́ртатимете
3 особа шпо́ртатиме шпо́ртатимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа шпо́ртаю шпо́ртаємо, шпо́ртаєм
2 особа шпо́ртаєш шпо́ртаєте
3 особа шпо́ртає шпо́ртають
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
шпо́ртаючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. шпо́ртав шпо́ртали
жін. р. шпо́ртала
сер. р. шпо́ртало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
шпо́ртавши

Словник синонімів

КОЛО́ТИ (устромляючи в щось що-небудь гостре), КОЛО́ТИСЯрозм., ШТРИКА́ТИ, ШТРИКА́ТИСЯрозм., ШПО́РТАТИрозм., ШТИРХА́ТИдіал., ШПИРА́ТИдіал. - Док.: уколо́ти, кольну́ти, штрикну́ти, штрикону́типідсил. шпортну́ти, штирхну́ти, штирхону́типідсил. шпирну́ти. Стерня коле босі ноги, аж на плач збирається Хариті (М. Коцюбинський); Хочколеться й колеться рожа, - Летить соловейко ізнов (А. Кримський); Івась стояв і боязко дивився на те, що робив Василь. Кожен раз, як той штрикав ножиком у хвостик, по його лиці пробігали уразливі смуги і гидливо кривили рота (Панас Мирний); Він.. несподівано вступає в бійку. Його шпортають ножем під ребра, він потрапляє в лікарню (Григорій Тютюнник); Вона мене й щипає, і штирхає, і гребінцем мене скородить (Марко Вовчок); Хоч Левко і його аж двічі шпирнув ножем у груди, а втретє по горлу різонув, однак-таки Микушченко його поборов (Г. Квітка-Основ’яненко).
КОЛУПА́ТИ (руйнуючи поверхню, робити заглибини, ямки в чомусь), ВИКОЛУ́ПУВАТИ, ПРОКОЛУ́ПУВАТИ, КОПИРСА́ТИ, ШПО́РТАТИрозм., ДЛУ́БАТИрозм., ДОЛУБА́ТИрозм., ЛУПА́ТИрозм.; ДОВБА́ТИ[ДОВБТИ́] (перев. робити отвір, заглиблення тощо); КОЛУПА́ТИСЯв чому (видаляти зсередини чогось які-небудь частинки). - Док.: колупну́ти, ви́колупати, ви́колупнути, проколупа́ти, копирсну́ти, шпортну́ти, довбну́ти, колупну́тися. Сидить баба на порозі, Землю колупає, На садочок на вишневий Скоса поглядає (С. Руданський); Йому було приємно, що всі дивились, як він кусав пиріг і виколупував пальцем зсередини сливи (М. Коцюбинський); Галаґанчик вибрав зручну хвилину і гвіздком проколупав у лантусі дірку (О. Донченко); Івась стояв коло столу з повними сліз очима і копирсав сам собі під нігтями (Панас Мирний); Він своїм закованим костуром почав шпортати землю (І. Франко); - Здоров був, синку, - кажу, бо зранку не бачились. Мотнув головою, а в очі не дивиться, далі собі ножиком длубає (І. Муратов); Гній злігся, змерзся, лупали [люди] ломами, плішнею (К. Гордієнко); Гострим ломом довбає Шаліфе кам’янисту землю (З. Тулуб); - Навіть не застогнав, як лікар колупався йому в рані й робив перев’язку (О. Донченко).
КОПИРСА́ТИСЯ (проникаючи всередину чого-небудь, перебирати, перевертати, перекладати, виймати, шукати щось), КОЛУПА́ТИСЯ, ПО́РПАТИСЯ, ПО́РПЛЯТИСЯ[ПО́РПЛИТИСЯ]розм., КОПА́ТИСЯрозм., РИ́ТИСЯрозм., ШПО́РТАТИрозм., ШПО́РТАТИСЯрозм., ДЛУ́БАТИСЯрозм., ДОВБА́ТИСЯ[ДОВБТИ́СЯ]розм., ШУПО́РТАТИСЯдіал., ШУ́РПАТИСЯдіал.Аня надто довго копирсалася в сумці (С. Голованівський); Моторист колупався в моторі (П. Загребельний); Він патиком порпається в купі приску і викидає на сніг дві картоплини (М. Стельмах); З дверей ліворуч обережно входив Яніна.. Копається в паперах, бере кілька аркушів, починає читати про себе (Л. Смілянський); Раз півень, риючись даремно у садку, Побачив ворох жита на току (Л. Глібов); Вона опустила погляд і, стиснувши вуста, шпортала, змішана, зонтиком у траві (О. Кобилянська); Пазюк довго шпортався за пазухою, поки не витяг звідти зім’яту брошурку (П. Колесник); Семенець стояв серед шляху один, длубався в своєму гаманці і щось бубонів сам до себе (С. Васильченко); На цей раз з старшим усі надзирателі ходять. Стукають у ґрати, довбуться в матрацах, сіпають хлопців, рубці мацають їм (А. Тесленко).