ГОРБКУВА́ТИЙ (вкритий горбами, горбками), ГОРБА́СТИЙ, ГОРБИ́СТИЙ, ГОРБУВА́ТИЙ, ГОРБА́ТИЙ, ПА́ГОРИСТИЙ, ПАГОРБКУВА́ТИЙ, ШПИЛЯ́СТИЙ, КУЧУГУ́РИСТИЙрозм., БУГРУВА́ТИЙрозм.рідше,БУГРИ́СТИЙрозм. рідше;КУПИНЯ́СТИЙ, КУП’ЯНИ́СТИЙ, КУПИНИ́СТИЙрідше (про луку, болото). Обабіч дороги розкішно лежать горбкуваті, різнокольорові, вже прибрані поля (В. Бабляк); Дорога спочатку кривуляла горбастою долиною, потім почала заглиблюватися в гори (З. Тулуб); Вісім яранг - невеликих землянок, укритих звірячими шкурами, - стояли на горбистому березі (М. Трублаїні); Збоку з’являється горбувата поляна (Ю. Збанацький); Лани горбаті марили весною, Сховавши в ґрунт осоти межові (П. Воронько); Це був сухий, пагористий острів (З. Тулуб); Вийшовши з балки на пагорбкуваті простори, почув [Захар], як десь позаду заторохтіли вози (І. Ле); Є на Дніпрі крутий і шпилястий берег (Я. Баш); - Звідки оці кучугуристі пустирі перед нами..? (О. Гончар); Підрозділ мав перед собою невелику річку, а за нею бугрувате поле (І. Ле); Фрегати хмар біліють по обріях, тут, серед пустельного бугристого ландшафту (О. Гончар); Ми йшли очеретами, чагарниками, через заболочені, купинясті вибалки (Ю. Збанацький); Утикана пеньками, порослими зеленкуватим мохом, ця долина здавалася куп’янистим дном висхлого озера (І. Муратов); Машина.. покотилась по купинистих луках (Ю. Бедзик).

ГО́СТРИЙ (звужений на кінці), ЗАГО́СТРЕНИЙ, ГОСТРОКІНЦЕ́ВИЙ, ГОСТРОКОНЕ́ЧНИЙ, КІНЧА́СТИЙрідше. Гострі стрімкі скелі стримлять над водою (І. Нечуй-Левицький); Із води висовують севрюги, мов мечі, загострені носи (І. Гончаренко); Вас оточують казково прекрасні гострокінцеві вежі соборів (з журналу); Татари були озброєні гостроконечними мечами (А. Хижняк); Виглянув місяць із хмари і показав його очам контури будинку з кінчастими вежами (І. Франко). - Пор. 1. шпиля́стий.

ШПИЛЯ́СТИЙ (який має загострений кінець, верх), ШПИЛЮВА́ТИЙ, ШПИЧА́СТИЙ, ГОСТРОВЕ́РХИЙ, ГО́СТРИЙ, ТОНКОВЕ́РХИЙ. Над оселями височіла шпиляста пожежна башта (О. Десняк); Він шептав щось.., ніби.. глумився з неї [корови], що не могла його вхопити на шпилюваті роги (С. Ковалів); По стрімких шпичастих горах праворуч від дороги ліпляться біленькі хатинки (М. Коцюбинський); Стоїть висока, рівна, ніби свічка, У гостроверхій шапочці смерічка (Д. Павличко); Над цвинтарем ніби висіла Андріївська гора з гострим верхом (І. Нечуй-Левицький); Тонковерха тополя пахучим листом шелестить (Марко Вовчок).