РОЗВІ́ДНИК (той, хто займається розвідкою, перебуває в розвідці тощо), РОЗВІ́ДУВАЧ, РОЗВІ́ДАЧрозм., ВИВІ́ДАЧрозм.;АГЕ́НТ (офіційна назва таємного співробітника іноземної розвідки); ШПИГУ́Н (особа, яка займається шпигунством, працює на іноземну розвідку); ШПИГрозм.,ШПИКрозм. (поліцейський агент); РЕЗИДЕ́НТ (представник іноземної розвідки, який осів у межах якоїсь держави). Самієв, вислуховуючи розвідника, тут же віддає офіцерам бойові накази (О. Гончар); - Ну, а як у вас із шляхтою? - спитав він по хвилі, зважуючи кожне цехмістрове слово як відомості розвідувача перед боєм (З. Тулуб); [Долон:] Се правда, я піду в непевну путь... та тільки щит розвідачу завада... (Леся Українка); - Ти горлав сьогодні на все поле, що йдеш на той бік. А є ж на світі й зрадники, і шпигуни, вивідачі, підслухачі! (О. Ільченко); В головному штабі дещо знали про армію Наполеона. В цьому була заслуга Чернишова та інших агентів, що сиділи в Парижі, Берліні, Варшаві (П. Кочура); Ми день і ніч стерегли.. Де який диверсант з’явиться, чи шпигун, чи парашутист - всіх побачимо (Ю. Яновський); Моя пам’ять перебирала цілу галерею шпигів, яких я знав у багатьох городах, але не могла згадати, де й коли я бачив цього добродія (М. Коцюбинський); [Михайлов:] В квартирі Трігоні шпики засіли. Вони його самого узяли І засідку зробили (С. Голованівський); Я пізно помітив, що Василь не вірив в Оскара як у кмітливого, з мужнім характером резидента (П. Автомонов).