шпакуватий 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний шпакува́тий шпакува́та шпакува́те шпакува́ті
родовий шпакува́того шпакува́тої шпакува́того шпакува́тих
давальний шпакува́тому шпакува́тій шпакува́тому шпакува́тим
знахідний шпакува́тий шпакува́ту шпакува́те шпакува́ті
орудний шпакува́тим шпакува́тою шпакува́тим шпакува́тими
місцевий на/у шпакува́тому, шпакува́тім на/у шпакува́тій на/у шпакува́тому, шпакува́тім на/у шпакува́тих

Словник синонімів

СИ́ВИЙ (про людину - з сивим волоссям), СИВОВОЛО́СИЙ, СИВОГОЛО́ВИЙ, СРІБНОВОЛО́СИЙ, СРІБНОГОЛО́ВИЙ, СИВОГЛА́ВИЙпоет., СИВОЧО́ЛИЙпоет.; ПОСИВІ́ЛИЙ (який став сивим); БІЛОГОЛО́ВИЙ (із зовсім сивим волоссям); ШПАКУВА́ТИЙ (з сивиною); СИВОВУ́СИЙ, СИВОЧУ́БИЙ, СИВОЧУПРИ́ННИЙрозм. (про чоловіка); СИВОКО́СА (про жінку). Там сидів на м’якім кріслі Сивий дід, старий рибалка (Леся Українка); Деркач показав на худого сивоволосого священика в чорній сутані (Л. Дмитерко); Може, прийде сьогодні той сивоголовий удівець, який іноді вечорами грає на баяні (І. Цюпа); Найвищий бескид - сивоглавий сторож - На перевалі став (П. Дорошко); Вони не помітили, як біля них зупинився сивочолий майор (Ю. Збанацький); Його сусід-кларнетист, шпакуватий вже циган, граючи, куняв (М. Коцюбинський); На порозі майстерень з’являється Валерій Іванович і з ним ще хтось: в дорожнім плащі, високий, сивочубий (О. Гончар); В цей час з народу вийшло четверо найстаріших сивовусих і сивочупринних запорожців (О. Довженко).
СІ́РИЙ (колір, середній між білим і чорним), ПОПЕЛЯ́СТИЙ, ПО́ПІЛЬНИЙ, ПОПЕЛЬНА́СТИЙрідше, ПОПЕЛА́СТИЙрідше, ДИМЧА́СТИЙ, ДИ́МНИЙ, ША́РОВИЙдіал., ША́РИЙдіал.; ПОСІРІ́ЛИЙ (який став сірим); СТАЛЕ́ВИЙ, СТАЛЬНИ́Й, КРИ́ЦЕВИЙ (світло-сірий зі сріблястим полиском); СВИНЦЕ́ВИЙ (темно-сірий, кольору свинцю); ШПАКУВА́ТИЙ, МИША́СТИЙ (перев. про масть коня - темно-сірий); ЧА́ЛИЙ, ДЕРЕШУВА́ТИЙдіал. (про коня - сірий з коричнюватим відтінком). Коло їх [коней] сіріють.. череди сірих степових волів (І. Нечуй-Левицький); Кіт попелястий об ноги терся (О. Іваненко); І димним цвітом жито Цвіте на місці тім (А. Малишко); Козаки з прихованим недовір’ям дивилися на огрядного пана з сталевими, пукатими очима (З. Тулуб); Видно постаті військових і між ними стирчить стрижена голова Яцуби в сталевій своїй сивині (О. Гончар); Очі блиснули холодним крицевим блиском (О. Донченко); По небу блукали свинцеві хмари, провіщаючи грозу (М. Чабанівський); Мишасті коні зовсім побіліли, обліплені снігом (М. Коцюбинський); Воронцов їхав попереду на чалому, вкрай змореному коні (О. Гончар).