-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив шомполува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   шомполу́ймо
2 особа шомполу́й шомполу́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа шомполува́тиму шомполува́тимемо, шомполува́тимем
2 особа шомполува́тимеш шомполува́тимете
3 особа шомполува́тиме шомполува́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа шомполу́ю шомполу́ємо, шомполу́єм
2 особа шомполу́єш шомполу́єте
3 особа шомполу́є шомполу́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
шомполу́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. шомполува́в шомполува́ли
жін. р. шомполува́ла
сер. р. шомполува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
шомполува́вши

Словник синонімів

КАРА́ТИкого (накладати кару, здійснювати покарання за щось), РОЗПРАВЛЯ́ТИСЯз ким, підсил.,ПРА́ВИТИСЯз ким,розм.; ПРОВЧА́ТИ[ПРОУ́ЧУВАТИ]розм.,НАВЧА́ТИ[НАУЧА́ТИ]розм.,ПОВЧА́ТИ[ПОУЧА́ТИ]розм. (здійснювати покарання для науки комусь); ЛАТА́ТИрозм. (б’ючи); ШОМПОЛУВА́ТИрозм. (б’ючи шомполами). - Док.: покара́ти, скара́ти, укара́ти, розпра́витися, провчи́ти[проучи́ти], навчи́ти[научи́ти], повчи́ти[поучи́ти], полата́ти. Тоді будеш знати, як будуть карати І на руки і на ноги Диби набивати (пісня); Кінні козаки робили облави і вже кількох дезертирів упіймали. Впіймані підлягали воєнно-польовому суду, який дуже суворо розправлявся з дезертирами, посилаючи їх на шибеницю (О. Донченко); - Живемо собі та слухаємо, як гайдамаки правляться з панами (Панас Мирний); [Олекса:] Знаєш, що ти за цяцька! Тобі давно місце на шибениці, давно б пора киями проучить!.. (С. Васильченко); Доведеться йому трохи нагадати ті часи, коли Лук’янові хлопці отаких замудрих дрючками навчали (І. Муратов); Дід вицупив із-за сволока батуру, якою, певно, не раз повчав свого внука Миколку (Григорій Тютюнник); Галушківський, де міг, латав його [мужика] нагаєм (Б. Грінченко); Зараз нас мали шомполувати. Я ніколи не думав, що мене колись хтось може шомполувати (Ю. Смолич).