-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | шомполува́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | шомполу́ймо |
2 особа | шомполу́й | шомполу́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | шомполува́тиму | шомполува́тимемо, шомполува́тимем |
2 особа | шомполува́тимеш | шомполува́тимете |
3 особа | шомполува́тиме | шомполува́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | шомполу́ю | шомполу́ємо, шомполу́єм |
2 особа | шомполу́єш | шомполу́єте |
3 особа | шомполу́є | шомполу́ють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
шомполу́ючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | шомполува́в | шомполува́ли |
жін. р. | шомполува́ла |
сер. р. | шомполува́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
шомполува́вши |
Словник синонімів
КАРА́ТИ кого (накладати кару, здійснювати покарання за щось), РОЗПРАВЛЯ́ТИСЯ з ким, підсил., ПРА́ВИТИСЯ з ким, розм.; ПРОВЧА́ТИ [ПРОУ́ЧУВАТИ] розм., НАВЧА́ТИ [НАУЧА́ТИ] розм., ПОВЧА́ТИ [ПОУЧА́ТИ] розм. (здійснювати покарання для науки комусь); ЛАТА́ТИ розм. (б’ючи); ШОМПОЛУВА́ТИ розм. (б’ючи шомполами). - Док.: покара́ти, скара́ти, укара́ти, розпра́витися, провчи́ти [проучи́ти], навчи́ти [научи́ти], повчи́ти [поучи́ти], полата́ти. Тоді будеш знати, як будуть карати І на руки і на ноги Диби набивати (пісня); Кінні козаки робили облави і вже кількох дезертирів упіймали. Впіймані підлягали воєнно-польовому суду, який дуже суворо розправлявся з дезертирами, посилаючи їх на шибеницю (О. Донченко); - Живемо собі та слухаємо, як гайдамаки правляться з панами (Панас Мирний); [Олекса:] Знаєш, що ти за цяцька! Тобі давно місце на шибениці, давно б пора киями проучить!.. (С. Васильченко); Доведеться йому трохи нагадати ті часи, коли Лук’янові хлопці отаких замудрих дрючками навчали (І. Муратов); Дід вицупив із-за сволока батуру, якою, певно, не раз повчав свого внука Миколку (Григорій Тютюнник); Галушківський, де міг, латав його [мужика] нагаєм (Б. Грінченко); Зараз нас мали шомполувати. Я ніколи не думав, що мене колись хтось може шомполувати (Ю. Смолич).