шматок 1

-1-
іменник чоловічого роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний шмато́к шматки́
родовий шматка́ шматкі́в
давальний шматку́, шматко́ві шматка́м
знахідний шмато́к шматки́
орудний шматко́м шматка́ми
місцевий на/у шматку́, шматко́ві на/у шматка́х
кличний шматку́* шматки́*

Словник синонімів

ВІДРІ́З (кілька метрів тканини), ШМАТО́К, ШМАТ, КУСО́Крозм.; СУВІ́Й (який зберігають згорнутим у трубку); КУПО́Н (з наміченими лініями для розкрою). Витяг кілька пар.. білизни, два відрізи на шинелю (Григорій Тютюнник); Кайдашиха витягла з скрині чималий шматок полотна (І. Нечуй-Левицький); Мовби взяв хтось за чотири кінці величезний шмат небіленого полотна і вкрив ним розлогу долину (П. Колесник); - Витчеш сукна, - каже, - кусків зо два (А. Тесленко); На прилавку .. лежало кілька сувоїв квітчастої шовкової матерії (С. Добровольський); Раптом прибіг Глянцер і зразу ж спитав за непродані купони (П. Козланюк). - Пор. суві́й.
ВІДРІ́ЗОК (невелика частина чогось - часу, простору і т. ін.), ВІДТИ́НОК, ІНТЕРВА́Л, ШМАТО́К, УРІ́ЗОКрідше;ПРОМІ́ЖОК (звичайно про час); ДІЛЯ́НКА (частина якогось простору). Півстоліття - немалий строк лише в житті окремої людини, а в житті суспільства - це дуже короткий відрізок часу (з журналу); Такт - це відрізок музичного твору; На цім відтинку шляху амфібія рухалась ще без особливих труднощів (О. Гончар); Попервах я навіть не вірю своїм вухам: інтервали між вибухами начебто довшають... Та ні, таки довшають (Н. Тихий); Я пишу мемуари. Згадую певний шматок життя, що мені він дорогий, і пишу про нього (Ю. Яновський); Вдвох з Марисею Юзя почала обходити дівчат, наділяючи кожну урізком стрічки (Леся Українка); І ось раптом, через якийсь проміжок часу, тобі перевернула душу давно почута п’єса чи пісня (М. Стельмах); У штабі Данило вперше пересвідчився, що полк вважають малорегулярним і не ставлять на відповідальні ділянки фронту (Ю. Яновський).
ДІЛЯ́НКА (окрема частина земельної площі, використовувана з певною метою, виділена за якоюсь ознакою), ДІЛЬНИ́ЦЯрідше,ШМАТО́К, ПЛОЩИНА́, ПЛО́ЩАрідше;КЛА́ПОТЬ, КЛА́ПТИК, ПРИРІ́ЗОК, ПРИРІ́З, ПАРЦЕ́ЛАек.,ПАРЦЕ́ЛЯзаст.,ПІ́ДМЕ́Тдіал. (невелика); ПО́ЛЕ (використовується з певною метою); ПЛОЩА́ДКА (невелика, рівна); ЛА́ТКА (невелика або така, що чимось відрізняється від сусідніх); ПОДІ́ЛОКдіал., заст. (виділена у користування селянській родині); ПО́СТАТЬ (яку обробляє один жнець, полільник тощо). Скоро вся ділянка вкрилася, мов письменами якимись незрозумілими, зигзагами світло-зелених покосів (Г. Хоткевич); На заповідній дільниці росли столітні дуби й сосни (О. Донченко); - Коли б тобі щаслива доля,-- Сказав ласкаво чоловік, -- Далашматок такого поля - Ти б, синку, сіяв цілий вік! (Л. Глібов); Він шукає тієї сили, що віяла колись од вільного степу, шукає високої тирси і не знаходить нічого, - саму понуру поорану площину (Б. Грінченко); По кряжу над урвищем зберігся чималий клапоть цілини, - буде намети де ставити (О. Гончар); Невеликі все то клаптики були, одні свіжо заскороджені, другі злегка прикриті зеленою рослиною (Панас Мирний); У поповім городчикуприріз зеленіє (коломийка); Мірянка була готова.. Графська земля лишилася вишита кольоровими коликами, і на кожному з них число парцели (О. Маркуш); Купив [емігрант] кілька будинків і взагалі займався спекуляцією - торгував парцелями і домами (С. Масляк); Десь восени мати вибирала на городі підмет - невелику ділянку землі (В. Минко); Поля зрошення; А женихи тим часом всі бавились там, де звичайно, - При Одісеєвім домі, на втоптаній добре площадці (переклад Бориса Тена); Взяла Катерина граблі з залізними зубками, латку озимого жита заволочила (С. Чорнобривець); Садок був невеличкий, але рясний. Нешироким поділком він простягсь аж до річки (Б. Грінченко); Приїхав [економ] до постаті, став снопи лічити (пісня).
СКИ́БА (відрізана частка від хлібини, кавуна, дині і т. ін.), СКИ́БКА, СКИБИ́НАрозм., ПАРТИ́КАдіал.; ОКРА́ЄЦЬ (відрізана частина від краю хлібини). Одрізану скибу до хліба не притулиш (прислів’я); Старий Тишкевич взяв скибку черствого хліба (І. Нечуй-Левицький); Порфир йому скибку кавуна з осами підсунув (О. Гончар); [Уляна:] Діти на півзрості їдять цілий день.. Одбатую на сніданок ось по такій партиці хліба, дам на двох глечик молока - мало! (М. Кропивницький). - Пор. 1. шмато́к.
ШМАТО́К (частина, відділена, відбита, відрізана тощо від чогось), ШМАТ, КУСО́К, ЦУРПА́ЛОК[ЦУРПА́ЛКА][ЦУРУПА́ЛОК]розм.,ШМАТИ́НАрозм.,КУ́СЕНЬрозм., КУСрозм.,КАВА́ЛОКрозм.,ШТУ́КАзаст.,ШКАМАТОКдіал.,КУСА́Кдіал.,ЛУ́СТАдіал.;ОКРА́ЙОК, ОКРА́ЄЦЬ, КРАЙрозм. (невеликий); КЛА́ПОТЬ, ОБРІ́ЗОК (відрізана чи відірвана частина перев. тканини, паперу тощо); ПІ́ЛКА, ПЛАТрозм.,ШИРИ́НКАдіал. (частина тканини); КРИШЕ́НИКрозм.,ЛАМАНЕ́ЦЬрозм.,ОШИ́МОКдіал (чогось їстівного, зокрема хліба); ГРУ́ДКА, ГРУ́ДОЧКА, ДРІ́БКА, ДРІБО́К, БА́ЙДАдіал. (чогось крихкого, ламкого); ПЛА́ХА (великий з пласкою поверхнею); ПЛИ́ТКА (невеликий плаский); ПЛАСТІВЕ́ЦЬ́, ПЛАСТІВЕ́НЬ, ПЛАТО́Кдіал. (чогось пухнастого, м’якого). Крига ламалась тут на дрібніші шматки (А. Шиян); Бородавка відрізав собі здоровенний шмат риби (З. Тулуб); Миготіли руки, лопати вправно підхоплювали сірі кам’яні куски й наповнювали ними величезний дерев’яний цебер (О. Донченко); Здоровенна каменюка торохнула в стіну ледь вище від його голови, а чималий цурпалок боляче вдарив по руці (Ю. Смолич); Від залізної шматини відскакують іскри, вона розтягається в довжину, тоншає (А. Хижняк); Урвала Олена крадькома кусень його гарного золотого ланцюжка від годинника (О. Кобилянська); Несе Сенька на блюді здоровенний кус м’яса (О. Стороженко); Фляшка гримнула о стіну і з брязкотом розпирслася на тисячу кавалків (І. Франко); Вершок древа зеленого, Штука льоду студеного, Штука льоду розтопиться, Наша милість розійдеться (пісня); Бачилось, що туй-туй кинеться [Сімон] на Ежена і задушить його, порве на шкаматки (І. Франко); Невістка вложила в бесаги три книші, кусак солонини (Марко Черемшина); Лусту хліба вложить [жебрак] в торбу (пісня); - А вони всі придивлялися, чи не з’їла, бува, ласого шматочка, чи не одрізала собі якогось окрайка на хусточку... (З. Тулуб); На стовпі між воротами й хвірткою стоїть невелике бокасте горнятко, прикрите ще не промерзлим окрайцем хліба (М. Стельмах); Коли єсть хліба край, то й під вербою рай (М. Номис); Приємно й заспокійливо було дивитись на жовтий пісок під ногами, на зеленкувату воду, по якій поволеньки пливло чи листя, чи стебло кукурудзи, чи клапоть газети (Є. Гуцало); Сидить [Марта] у куточку, грається от тими обрізками краму, що у матері від корсетів зостаються (Грицько Григоренко); Лисавета приміряла дитині квітчасту пілку (К. Гордієнко); Плат брезенту; Принесла [Ольга] трохи пшона й кришеник сала (П. Кочура); Ішов Старець по долині З ламанцями у торбині (Л. Глібов); Повитрушували [хлопці] із торби ошимки, погризли, напились із криниці води (С. Васильченко); Розвинула [Рахіра] з листків сир, з’їла жадібно одну грудку (О. Кобилянська); Я обережно взяв щипцями одну грудочку цукру (Ю. Збанацький); Подала [Марійка] чоловікові дрібок солі, зав’язаний у ганчірку (М. Стельмах); Ґалаґан маю в хустині зав’язаний, булок повні пазухи та й цукру добру байду (В. Стефаник); Біля входу в цех, на слизькій цементній підлозі височів штабель лантухів з плахами парафіну (П. Загребельний); Що ж Маруся? На воді Плитка воску плава, І дівчинонька тоді На ній прочитала (Л. Боровиковський); Переступивши поріг хлівця, став [Приймак] шпурляти під тин пластівці свіжого гною (В. Дрозд); Глянула [жінка] - аж засвітився сніг, - І здалося - він розтане враз. Пластівень їй на плече приліг (М. Рильський); Густі платки снігу, що сипалися.. з небес, металися шаленим льотом (О. Кобилянська). - Пор. 2. ски́ба.

Словник фразеологізмів

відрива́ти [шмато́к] [хлі́ба] від ро́та. 1. перев. зі сл. свого́. Відмовляти собі у найнеобхіднішому заради кого-, чого-небудь. — Чи я ж його не любила, не жалувала? Од свого рота одривала шматок хліба та годувала його (І. Нечуй-Левицький); — Коли б у матері була така сила, щоб тебе провчити, як чужі провчили, то не дорікав би гіркими словами стару матір, що над тобою довгих нічок недосипляла, од свого рота одривала (Панас Мирний). відрива́ти кусо́к від ро́та. Наказував лиш синові, та й дуже, жалувати матір, що й при бідності відривала кусок од рота, аби лиш йому, Петрові, добре було (Дніпрова Чайка).

2. зі сл. його́, її́, ї́хнього і т. ін. Позбавляти кого-небудь найнеобхіднішого, забираючи його собі. Як не жалієте нас, то пожалійте дітей наших, не відривайте від їхнього рота останнього шматка (М. Стельмах).

відрива́ти [шмато́к] [хлі́ба] від ро́та. 1. перев. зі сл. свого́. Відмовляти собі у найнеобхіднішому заради кого-, чого-небудь. — Чи я ж його не любила, не жалувала? Од свого рота одривала шматок хліба та годувала його (І. Нечуй-Левицький); — Коли б у матері була така сила, щоб тебе провчити, як чужі провчили, то не дорікав би гіркими словами стару матір, що над тобою довгих нічок недосипляла, од свого рота одривала (Панас Мирний). відрива́ти кусо́к від ро́та. Наказував лиш синові, та й дуже, жалувати матір, що й при бідності відривала кусок од рота, аби лиш йому, Петрові, добре було (Дніпрова Чайка).

2. зі сл. його́, її́, ї́хнього і т. ін. Позбавляти кого-небудь найнеобхіднішого, забираючи його собі. Як не жалієте нас, то пожалійте дітей наших, не відривайте від їхнього рота останнього шматка (М. Стельмах).

діли́тися оста́ннім (заст. послі́днім) [шматко́м хлі́ба] з ким і без додатка. Виявляти співчуття, доброту, людяність у ставленні до когось. Брати завжди жили дружно: в біді ділилися останнім (З усн. мови); — От добрячий цей Карпо? Посліднім ділиться .. відказав перший усач (Панас Мирний). розділи́тись послі́днім куско́м хлі́ба. — Вони [тесть і теща Нечипора].. усе старцям подавали, та бідних зодягали, та з неймущим посліднім куском хліба розділялись (Г. Квітка-Основ’яненко).

діли́тися оста́ннім (заст. послі́днім) [шматко́м хлі́ба] з ким і без додатка. Виявляти співчуття, доброту, людяність у ставленні до когось. Брати завжди жили дружно: в біді ділилися останнім (З усн. мови); — От добрячий цей Карпо? Посліднім ділиться .. відказав перший усач (Панас Мирний). розділи́тись послі́днім куско́м хлі́ба. — Вони [тесть і теща Нечипора].. усе старцям подавали, та бідних зодягали, та з неймущим посліднім куском хліба розділялись (Г. Квітка-Основ’яненко).

кра́яти (рі́зати) / розкра́яти (розрі́зати) се́рце (ду́шу) кому, чиє, чию і без додатка. Завдавати кому-небудь страждання, муки, душевного болю. — От краще помиріться з Олександрою та живіть, як люди, у згоді! Не крайте мого серця на старість (М. Коцюбинський); — Не говори так, Андрійку, не ріж мого серця (Л. Мартович); Часом, буває, давні втрати і болі ріжуть душу солдатську невблаганно (Д. Луценко). кра́яти на шматки́ се́рце. Кімнату огортала зловісна тиша, туга безжально краяла на шматки серце (А. Хижняк). кра́яти ноже́м по се́рці. Вітер починає грати на далекім ворунні .. Невгавуче, безперестанку. Висотує жили і крає ножем по серці (М. Коцюбинський). розкра́яти і се́рце, і ду́шу. А втім, може, й справді се якась невідома сила розкраяла мені і серце, і душу надвоє (Леся Українка). різону́ти по се́рцю кого і без додатка, безос. Як подумаю, що виїжджати треба, так по серцю й різоне (Григорій Тютюнник).

ла́сий (ла́комий) шмато́к (кусо́к). Що-небудь найкраще, принадне, спокусливе, вигідне і т. ін. Підступні сусіди наші, користуючись послабленням сили Руської держави, .. з усіх боків сунули, щоб і собі урвати ласий шматок (І. Цюпа); // Комфортне, забезпечене життя. Літ з десять був у нас суддею Глива. Да, знаєш, захотів на лакомий кусок, в Полтаву перейшов: там, кажуть, є пожива (Є. Гребінка). ла́сий шмато́чок. — Політику Жигмунта та Замойського воєвода брацлавський добре знав. Україна для них — ласий шматочок (Іван Ле); [Залєський:] А ласий шматочок! Хоч хлопська душа, а гарна, .. як намальована (В. Собко).

ла́сий (ла́комий) шмато́к (кусо́к). Що-небудь найкраще, принадне, спокусливе, вигідне і т. ін. Підступні сусіди наші, користуючись послабленням сили Руської держави, .. з усіх боків сунули, щоб і собі урвати ласий шматок (І. Цюпа); // Комфортне, забезпечене життя. Літ з десять був у нас суддею Глива. Да, знаєш, захотів на лакомий кусок, в Полтаву перейшов: там, кажуть, є пожива (Є. Гребінка). ла́сий шмато́чок. — Політику Жигмунта та Замойського воєвода брацлавський добре знав. Україна для них — ласий шматочок (Іван Ле); [Залєський:] А ласий шматочок! Хоч хлопська душа, а гарна, .. як намальована (В. Собко).

про́ханий (про́шений, ласка́вий) хліб (шмато́к). Милостиня. — Гірко мені проханий хліб їсти (А. Хижняк); Проханий шматок горло дере (Укр.. присл..); [Неофіт-раб:] Я досі був рабом.., а ви тепер ще й жебраком мене зробить хотіли, щоб я поволі руку простягав по хліб ласкавий (Леся Українка).

лю́ди ніч [по шматка́х] розібра́ли. Настав ранок; розвиднілося. — І де це ти, чоловіче, чапиш ото до такої пори? — незлобливо, більше з співчуттям, запитала вона.— Вже люди ніч розібрали, а ти ніяк з тою зборнею не розпрощаєшся... (А. Іщук); Коли місяц переплив через середину неба, Юрій Дзвонар .. вклонився гулянню: — Чуєте, добрі люди вже ніч по шматках розібрали, а півні нагогошуються, щоб ранок проспівати. То не час вам, сякі не такі, додому лепіти? (М. Стельмах).

ма́ти шмато́к (ку́сень, кусо́к і т. ін.) хлі́ба. 1. Добувати засоби до існування, заробляти на прожиття. Схопивсь Мірошник, да [та] пізненько, Що поки йшла вода маленька, Щодня він хліба мав шматок (Є. Гребінка); — Я б раділа, коли б мені трапилось таке місце, як у вас. Та, що казати, я дякую Богові, що маю собі певний шматок хліба (Леся Українка).

2. Жити, не відчуваючи значних нестатків. Вона бралась за будь-яку роботу, щоб хоч постійно кусень хліба мати (З газети).

шмато́к (кусо́к, ку́сень) хлі́ба [насу́щного]. Засоби, необхідні для прожиття, існування. Лекціями я мусив кілька літ заробляти шматок хліба (М. Коцюбинський); Життя Олени, як і кожної селянської жінки, проходило в щоденних клопотах по господарству, боротьбі за шматок хліба, турботі про дітей (Григорій Тютюнник); Коли ж нема хіті того робить [складати відомості], коли робиш ради куска хліба,— о, яке невеселе і тяжке життя! (Панас Мирний); — Вивчиться, матиме якийсь кусень хліба,— а це не кожному щастить (С. Добровольський). ку́сник хлі́ба. — Підростеш, тоді зрозумієш, яка в світі точиться жорстока боротьба за отой кусник хліба (Ірина Вільде). насу́щний шмато́к. Тяжко стогнуть хлібороби. Брак насущного шматка, Люта смертність та хвороби Підтинають мужика (П. Грабовський).

недосипа́ти (недосипля́ти) / недоспа́ти [ноче́й], [і (та)] недоїда́ти / недої́сти [хлі́ба (шматка́ хлі́ба)]. Довго і тяжко працювати, відмовляючи собі в найнеобхіднішому. [Кіндрат Антонович:] Хіба то безсовісно, що я недосипав ночей, недоїдав шматка хліба та все працював, щоб себе і сім’ю свою зарятувати від злиднів (М. Кропивницький); День і ніч Антон і Катерина недосипаючи та недоїдаючи, мов пекельні, товклися на своєму шматку поля (С. Чорнобривець); — Для кого ж я побиваюся?.. Хліба недоїдаю, ночей недосипляю?.. все ж для вас… для сім’ї (Панас Мирний)..

недосипа́ти (недосипля́ти) / недоспа́ти [ноче́й], [і (та)] недоїда́ти / недої́сти [хлі́ба (шматка́ хлі́ба)]. Довго і тяжко працювати, відмовляючи собі в найнеобхіднішому. [Кіндрат Антонович:] Хіба то безсовісно, що я недосипав ночей, недоїдав шматка хліба та все працював, щоб себе і сім’ю свою зарятувати від злиднів (М. Кропивницький); День і ніч Антон і Катерина недосипаючи та недоїдаючи, мов пекельні, товклися на своєму шматку поля (С. Чорнобривець); — Для кого ж я побиваюся?.. Хліба недоїдаю, ночей недосипляю?.. все ж для вас… для сім’ї (Панас Мирний)..

недосипа́ти (недосипля́ти) / недоспа́ти [ноче́й], [і (та)] недоїда́ти / недої́сти [хлі́ба (шматка́ хлі́ба)]. Довго і тяжко працювати, відмовляючи собі в найнеобхіднішому. [Кіндрат Антонович:] Хіба то безсовісно, що я недосипав ночей, недоїдав шматка хліба та все працював, щоб себе і сім’ю свою зарятувати від злиднів (М. Кропивницький); День і ніч Антон і Катерина недосипаючи та недоїдаючи, мов пекельні, товклися на своєму шматку поля (С. Чорнобривець); — Для кого ж я побиваюся?.. Хліба недоїдаю, ночей недосипляю?.. все ж для вас… для сім’ї (Панас Мирний)..

недосипа́ти (недосипля́ти) / недоспа́ти [ноче́й], [і (та)] недоїда́ти / недої́сти [хлі́ба (шматка́ хлі́ба)]. Довго і тяжко працювати, відмовляючи собі в найнеобхіднішому. [Кіндрат Антонович:] Хіба то безсовісно, що я недосипав ночей, недоїдав шматка хліба та все працював, щоб себе і сім’ю свою зарятувати від злиднів (М. Кропивницький); День і ніч Антон і Катерина недосипаючи та недоїдаючи, мов пекельні, товклися на своєму шматку поля (С. Чорнобривець); — Для кого ж я побиваюся?.. Хліба недоїдаю, ночей недосипляю?.. все ж для вас… для сім’ї (Панас Мирний)..

недосипа́ти (недосипля́ти) / недоспа́ти [ноче́й], [і (та)] недоїда́ти / недої́сти [хлі́ба (шматка́ хлі́ба)]. Довго і тяжко працювати, відмовляючи собі в найнеобхіднішому. [Кіндрат Антонович:] Хіба то безсовісно, що я недосипав ночей, недоїдав шматка хліба та все працював, щоб себе і сім’ю свою зарятувати від злиднів (М. Кропивницький); День і ніч Антон і Катерина недосипаючи та недоїдаючи, мов пекельні, товклися на своєму шматку поля (С. Чорнобривець); — Для кого ж я побиваюся?.. Хліба недоїдаю, ночей недосипляю?.. все ж для вас… для сім’ї (Панас Мирний)..

недосипа́ти (недосипля́ти) / недоспа́ти [ноче́й], [і (та)] недоїда́ти / недої́сти [хлі́ба (шматка́ хлі́ба)]. Довго і тяжко працювати, відмовляючи собі в найнеобхіднішому. [Кіндрат Антонович:] Хіба то безсовісно, що я недосипав ночей, недоїдав шматка хліба та все працював, щоб себе і сім’ю свою зарятувати від злиднів (М. Кропивницький); День і ніч Антон і Катерина недосипаючи та недоїдаючи, мов пекельні, товклися на своєму шматку поля (С. Чорнобривець); — Для кого ж я побиваюся?.. Хліба недоїдаю, ночей недосипляю?.. все ж для вас… для сім’ї (Панас Мирний)..

недосипа́ти (недосипля́ти) / недоспа́ти [ноче́й], [і (та)] недоїда́ти / недої́сти [хлі́ба (шматка́ хлі́ба)]. Довго і тяжко працювати, відмовляючи собі в найнеобхіднішому. [Кіндрат Антонович:] Хіба то безсовісно, що я недосипав ночей, недоїдав шматка хліба та все працював, щоб себе і сім’ю свою зарятувати від злиднів (М. Кропивницький); День і ніч Антон і Катерина недосипаючи та недоїдаючи, мов пекельні, товклися на своєму шматку поля (С. Чорнобривець); — Для кого ж я побиваюся?.. Хліба недоїдаю, ночей недосипляю?.. все ж для вас… для сім’ї (Панас Мирний)..

недосипа́ти (недосипля́ти) / недоспа́ти [ноче́й], [і (та)] недоїда́ти / недої́сти [хлі́ба (шматка́ хлі́ба)]. Довго і тяжко працювати, відмовляючи собі в найнеобхіднішому. [Кіндрат Антонович:] Хіба то безсовісно, що я недосипав ночей, недоїдав шматка хліба та все працював, щоб себе і сім’ю свою зарятувати від злиднів (М. Кропивницький); День і ніч Антон і Катерина недосипаючи та недоїдаючи, мов пекельні, товклися на своєму шматку поля (С. Чорнобривець); — Для кого ж я побиваюся?.. Хліба недоїдаю, ночей недосипляю?.. все ж для вас… для сім’ї (Панас Мирний)..

недосипа́ти (недосипля́ти) / недоспа́ти [ноче́й], [і (та)] недоїда́ти / недої́сти [хлі́ба (шматка́ хлі́ба)]. Довго і тяжко працювати, відмовляючи собі в найнеобхіднішому. [Кіндрат Антонович:] Хіба то безсовісно, що я недосипав ночей, недоїдав шматка хліба та все працював, щоб себе і сім’ю свою зарятувати від злиднів (М. Кропивницький); День і ніч Антон і Катерина недосипаючи та недоїдаючи, мов пекельні, товклися на своєму шматку поля (С. Чорнобривець); — Для кого ж я побиваюся?.. Хліба недоїдаю, ночей недосипляю?.. все ж для вас… для сім’ї (Панас Мирний)..

недосипа́ти (недосипля́ти) / недоспа́ти [ноче́й], [і (та)] недоїда́ти / недої́сти [хлі́ба (шматка́ хлі́ба)]. Довго і тяжко працювати, відмовляючи собі в найнеобхіднішому. [Кіндрат Антонович:] Хіба то безсовісно, що я недосипав ночей, недоїдав шматка хліба та все працював, щоб себе і сім’ю свою зарятувати від злиднів (М. Кропивницький); День і ніч Антон і Катерина недосипаючи та недоїдаючи, мов пекельні, товклися на своєму шматку поля (С. Чорнобривець); — Для кого ж я побиваюся?.. Хліба недоїдаю, ночей недосипляю?.. все ж для вас… для сім’ї (Панас Мирний)..

недосипа́ти (недосипля́ти) / недоспа́ти [ноче́й], [і (та)] недоїда́ти / недої́сти [хлі́ба (шматка́ хлі́ба)]. Довго і тяжко працювати, відмовляючи собі в найнеобхіднішому. [Кіндрат Антонович:] Хіба то безсовісно, що я недосипав ночей, недоїдав шматка хліба та все працював, щоб себе і сім’ю свою зарятувати від злиднів (М. Кропивницький); День і ніч Антон і Катерина недосипаючи та недоїдаючи, мов пекельні, товклися на своєму шматку поля (С. Чорнобривець); — Для кого ж я побиваюся?.. Хліба недоїдаю, ночей недосипляю?.. все ж для вас… для сім’ї (Панас Мирний)..

недосипа́ти (недосипля́ти) / недоспа́ти [ноче́й], [і (та)] недоїда́ти / недої́сти [хлі́ба (шматка́ хлі́ба)]. Довго і тяжко працювати, відмовляючи собі в найнеобхіднішому. [Кіндрат Антонович:] Хіба то безсовісно, що я недосипав ночей, недоїдав шматка хліба та все працював, щоб себе і сім’ю свою зарятувати від злиднів (М. Кропивницький); День і ніч Антон і Катерина недосипаючи та недоїдаючи, мов пекельні, товклися на своєму шматку поля (С. Чорнобривець); — Для кого ж я побиваюся?.. Хліба недоїдаю, ночей недосипляю?.. все ж для вас… для сім’ї (Панас Мирний)..

недосипа́ти (недосипля́ти) / недоспа́ти [ноче́й], [і (та)] недоїда́ти / недої́сти [хлі́ба (шматка́ хлі́ба)]. Довго і тяжко працювати, відмовляючи собі в найнеобхіднішому. [Кіндрат Антонович:] Хіба то безсовісно, що я недосипав ночей, недоїдав шматка хліба та все працював, щоб себе і сім’ю свою зарятувати від злиднів (М. Кропивницький); День і ніч Антон і Катерина недосипаючи та недоїдаючи, мов пекельні, товклися на своєму шматку поля (С. Чорнобривець); — Для кого ж я побиваюся?.. Хліба недоїдаю, ночей недосипляю?.. все ж для вас… для сім’ї (Панас Мирний)..

недосипа́ти (недосипля́ти) / недоспа́ти [ноче́й], [і (та)] недоїда́ти / недої́сти [хлі́ба (шматка́ хлі́ба)]. Довго і тяжко працювати, відмовляючи собі в найнеобхіднішому. [Кіндрат Антонович:] Хіба то безсовісно, що я недосипав ночей, недоїдав шматка хліба та все працював, щоб себе і сім’ю свою зарятувати від злиднів (М. Кропивницький); День і ніч Антон і Катерина недосипаючи та недоїдаючи, мов пекельні, товклися на своєму шматку поля (С. Чорнобривець); — Для кого ж я побиваюся?.. Хліба недоїдаю, ночей недосипляю?.. все ж для вас… для сім’ї (Панас Мирний)..

недосипа́ти (недосипля́ти) / недоспа́ти [ноче́й], [і (та)] недоїда́ти / недої́сти [хлі́ба (шматка́ хлі́ба)]. Довго і тяжко працювати, відмовляючи собі в найнеобхіднішому. [Кіндрат Антонович:] Хіба то безсовісно, що я недосипав ночей, недоїдав шматка хліба та все працював, щоб себе і сім’ю свою зарятувати від злиднів (М. Кропивницький); День і ніч Антон і Катерина недосипаючи та недоїдаючи, мов пекельні, товклися на своєму шматку поля (С. Чорнобривець); — Для кого ж я побиваюся?.. Хліба недоїдаю, ночей недосипляю?.. все ж для вас… для сім’ї (Панас Мирний)..

недосипа́ти (недосипля́ти) / недоспа́ти [ноче́й], [і (та)] недоїда́ти / недої́сти [хлі́ба (шматка́ хлі́ба)]. Довго і тяжко працювати, відмовляючи собі в найнеобхіднішому. [Кіндрат Антонович:] Хіба то безсовісно, що я недосипав ночей, недоїдав шматка хліба та все працював, щоб себе і сім’ю свою зарятувати від злиднів (М. Кропивницький); День і ніч Антон і Катерина недосипаючи та недоїдаючи, мов пекельні, товклися на своєму шматку поля (С. Чорнобривець); — Для кого ж я побиваюся?.. Хліба недоїдаю, ночей недосипляю?.. все ж для вас… для сім’ї (Панас Мирний)..

недосипа́ти (недосипля́ти) / недоспа́ти [ноче́й], [і (та)] недоїда́ти / недої́сти [хлі́ба (шматка́ хлі́ба)]. Довго і тяжко працювати, відмовляючи собі в найнеобхіднішому. [Кіндрат Антонович:] Хіба то безсовісно, що я недосипав ночей, недоїдав шматка хліба та все працював, щоб себе і сім’ю свою зарятувати від злиднів (М. Кропивницький); День і ніч Антон і Катерина недосипаючи та недоїдаючи, мов пекельні, товклися на своєму шматку поля (С. Чорнобривець); — Для кого ж я побиваюся?.. Хліба недоїдаю, ночей недосипляю?.. все ж для вас… для сім’ї (Панас Мирний)..

недосипа́ти (недосипля́ти) / недоспа́ти [ноче́й], [і (та)] недоїда́ти / недої́сти [хлі́ба (шматка́ хлі́ба)]. Довго і тяжко працювати, відмовляючи собі в найнеобхіднішому. [Кіндрат Антонович:] Хіба то безсовісно, що я недосипав ночей, недоїдав шматка хліба та все працював, щоб себе і сім’ю свою зарятувати від злиднів (М. Кропивницький); День і ніч Антон і Катерина недосипаючи та недоїдаючи, мов пекельні, товклися на своєму шматку поля (С. Чорнобривець); — Для кого ж я побиваюся?.. Хліба недоїдаю, ночей недосипляю?.. все ж для вас… для сім’ї (Панас Мирний)..

відрі́зана ски́ба (ски́бка) [від хлі́ба]. 1. Людина, яка відділилася від родини, стала жити самостійно (перев. про дочку, що вийшла заміж). Одрізана скиба од хліба (вийшла заміж) (М. Номис); — Буде побиватися стара, та що?.. Я тепер одрізана скиба од хліба! А в село я не піду (Панас Мирний); [Хивря:] У мене вже ні за ким більше рушникувати. .. Векла вже відрізана скибка від хліба (Укр. поети-романтики..); В той же час відчула [Харитина], що син уже — відрізана скибка (П. Рєзніков). одрі́заний шмато́к хлі́ба. Заміжня дочка для батька — одрізаний шматок хліба, а вона чіпляється, як смола чобота! Є чоловік,— чого ж ще? (Грицько Григоренко).

2. Людина, яка втратила зв’язок із своїм середовищем, з колективом, змінила рід діяльності. Він пішов з відділу на іншу роботу і тепер для нас — відрізана скиба (З журналу); — Панас же почуває себе одрізаною скибою чи відламаною гілкою… Звісно, і в Гадячі не з медом працювалося, а все ж при домівці певніше (М. Медуниця).

про́ханий (про́шений, ласка́вий) хліб (шмато́к). Милостиня. — Гірко мені проханий хліб їсти (А. Хижняк); Проханий шматок горло дере (Укр.. присл..); [Неофіт-раб:] Я досі був рабом.., а ви тепер ще й жебраком мене зробить хотіли, щоб я поволі руку простягав по хліб ласкавий (Леся Українка).

про́ханий (про́шений, ласка́вий) хліб (шмато́к). Милостиня. — Гірко мені проханий хліб їсти (А. Хижняк); Проханий шматок горло дере (Укр.. присл..); [Неофіт-раб:] Я досі був рабом.., а ви тепер ще й жебраком мене зробить хотіли, щоб я поволі руку простягав по хліб ласкавий (Леся Українка).

розрива́ти (рва́ти) / розірва́ти на шматки́ кого і без додатка. Нещадно розправлятися з ким-небудь, знищувати когось. Він би хотів на шматки розірвати й тітку, й дядька, і дітей їх (М. Коцюбинський). розірва́ти на маню́сінькі кусо́чки. — Гляди [чоловіче], щоб ти поділив його [гостинець] на частини, щоб кожному — достало — коли ж гаразд не поділиш — то тут тобі й амінь! Таки тут тебе і розірвемо на манюсінькі кусочки (Панас Мирний).

роздира́ти / розде́рти се́рце (ду́шу) [на шматки́ (по шматка́х)], перев. чиє (чию), кому і без додатка. Глибоко засмучувати, хвилювати, бентежити. Залізняк попереду.. А за ним німий Ярема .. Тяжко йому, Тяжко, а не плаче, Ні, не плаче: змія люта.. Серце роздирає (Т. Шевченко); Степці той спів роздирав душу, навіював щось болісне, тугу наганяв на неї (Ю. Бедзик); Думки по шматках роздирали сьогодні парубочу душу (М. Стельмах).

роздира́ти / розде́рти се́рце (ду́шу) [на шматки́ (по шматка́х)], перев. чиє (чию), кому і без додатка. Глибоко засмучувати, хвилювати, бентежити. Залізняк попереду.. А за ним німий Ярема .. Тяжко йому, Тяжко, а не плаче, Ні, не плаче: змія люта.. Серце роздирає (Т. Шевченко); Степці той спів роздирав душу, навіював щось болісне, тугу наганяв на неї (Ю. Бедзик); Думки по шматках роздирали сьогодні парубочу душу (М. Стельмах).

роздира́ти / розде́рти се́рце (ду́шу) [на шматки́ (по шматка́х)], перев. чиє (чию), кому і без додатка. Глибоко засмучувати, хвилювати, бентежити. Залізняк попереду.. А за ним німий Ярема .. Тяжко йому, Тяжко, а не плаче, Ні, не плаче: змія люта.. Серце роздирає (Т. Шевченко); Степці той спів роздирав душу, навіював щось болісне, тугу наганяв на неї (Ю. Бедзик); Думки по шматках роздирали сьогодні парубочу душу (М. Стельмах).

роздира́ти / розде́рти се́рце (ду́шу) [на шматки́ (по шматка́х)], перев. чиє (чию), кому і без додатка. Глибоко засмучувати, хвилювати, бентежити. Залізняк попереду.. А за ним німий Ярема .. Тяжко йому, Тяжко, а не плаче, Ні, не плаче: змія люта.. Серце роздирає (Т. Шевченко); Степці той спів роздирав душу, навіював щось болісне, тугу наганяв на неї (Ю. Бедзик); Думки по шматках роздирали сьогодні парубочу душу (М. Стельмах).

роздира́ти / розде́рти се́рце (ду́шу) [на шматки́ (по шматка́х)], перев. чиє (чию), кому і без додатка. Глибоко засмучувати, хвилювати, бентежити. Залізняк попереду.. А за ним німий Ярема .. Тяжко йому, Тяжко, а не плаче, Ні, не плаче: змія люта.. Серце роздирає (Т. Шевченко); Степці той спів роздирав душу, навіював щось болісне, тугу наганяв на неї (Ю. Бедзик); Думки по шматках роздирали сьогодні парубочу душу (М. Стельмах).

роздира́ти / розде́рти се́рце (ду́шу) [на шматки́ (по шматка́х)], перев. чиє (чию), кому і без додатка. Глибоко засмучувати, хвилювати, бентежити. Залізняк попереду.. А за ним німий Ярема .. Тяжко йому, Тяжко, а не плаче, Ні, не плаче: змія люта.. Серце роздирає (Т. Шевченко); Степці той спів роздирав душу, навіював щось болісне, тугу наганяв на неї (Ю. Бедзик); Думки по шматках роздирали сьогодні парубочу душу (М. Стельмах).

роздира́ти / розде́рти се́рце (ду́шу) [на шматки́ (по шматка́х)], перев. чиє (чию), кому і без додатка. Глибоко засмучувати, хвилювати, бентежити. Залізняк попереду.. А за ним німий Ярема .. Тяжко йому, Тяжко, а не плаче, Ні, не плаче: змія люта.. Серце роздирає (Т. Шевченко); Степці той спів роздирав душу, навіював щось болісне, тугу наганяв на неї (Ю. Бедзик); Думки по шматках роздирали сьогодні парубочу душу (М. Стельмах).

роздира́ти / розде́рти се́рце (ду́шу) [на шматки́ (по шматка́х)], перев. чиє (чию), кому і без додатка. Глибоко засмучувати, хвилювати, бентежити. Залізняк попереду.. А за ним німий Ярема .. Тяжко йому, Тяжко, а не плаче, Ні, не плаче: змія люта.. Серце роздирає (Т. Шевченко); Степці той спів роздирав душу, навіював щось болісне, тугу наганяв на неї (Ю. Бедзик); Думки по шматках роздирали сьогодні парубочу душу (М. Стельмах).

розрива́ти (рва́ти) / розірва́ти на шматки́ кого і без додатка. Нещадно розправлятися з ким-небудь, знищувати когось. Він би хотів на шматки розірвати й тітку, й дядька, і дітей їх (М. Коцюбинський). розірва́ти на маню́сінькі кусо́чки. — Гляди [чоловіче], щоб ти поділив його [гостинець] на частини, щоб кожному — достало — коли ж гаразд не поділиш — то тут тобі й амінь! Таки тут тебе і розірвемо на манюсінькі кусочки (Панас Мирний).

розрива́ти (рва́ти) / розірва́ти на шматки́ кого і без додатка. Нещадно розправлятися з ким-небудь, знищувати когось. Він би хотів на шматки розірвати й тітку, й дядька, і дітей їх (М. Коцюбинський). розірва́ти на маню́сінькі кусо́чки. — Гляди [чоловіче], щоб ти поділив його [гостинець] на частини, щоб кожному — достало — коли ж гаразд не поділиш — то тут тобі й амінь! Таки тут тебе і розірвемо на манюсінькі кусочки (Панас Мирний).

се́рце рве́ться (розрива́ється, надрива́ється) [на шматки́] чиє, у кого і без додатка. Хто-небудь дуже переживає, страждає, сумує. [Кассандра:] Долон не винен. Винні сії очі, Не вмів їх погляд мовити “кохаю”, Хоч від кохання серце розривалось (Леся Українка); Все я бачив; Од усього серце надривалось,— І тоді журливе слово На папір прохалось (Я. Щоголів); З ким поділить сумні думки? .. Як серце рветься на шматки! (П. Грабовський); Сердешному чоловікові не до спання: серце в його на шматки розривається (О. Стороженко).

рва́ти / порва́ти ду́шу (се́рце) чию (чиє), кому і без додатка. Викликати страждання, душевний біль; завдавати мук. Спомини минулого коротенького щастя рвали душу (Г. Хоткевич); Зника північний гість, та погляд той і мова Лишають в серці слід кривавий і страшний, І вдень мені в очах стоїть той гість дивний, А душу рве й гнітить нескінчена розмова (Леся Українка); — Води! — попрохав ранений. Серце Соломії рвала та просьба Остапова (М. Коцюбинський); [Лицар:] Той порив порвав мені востаннє ржаву душу, її неволя ржею так посіла, а що порвало — героїзм чи розпач, сама ти зваж (Леся Українка). се́рце на шматки́ рва́ти. Бодай не діждати своє серце на шматки рвати (Укр.. присл..).

се́рце рве́ться (розрива́ється, надрива́ється) [на шматки́] чиє, у кого і без додатка. Хто-небудь дуже переживає, страждає, сумує. [Кассандра:] Долон не винен. Винні сії очі, Не вмів їх погляд мовити “кохаю”, Хоч від кохання серце розривалось (Леся Українка); Все я бачив; Од усього серце надривалось,— І тоді журливе слово На папір прохалось (Я. Щоголів); З ким поділить сумні думки? .. Як серце рветься на шматки! (П. Грабовський); Сердешному чоловікові не до спання: серце в його на шматки розривається (О. Стороженко).

се́рце рве́ться (розрива́ється, надрива́ється) [на шматки́] чиє, у кого і без додатка. Хто-небудь дуже переживає, страждає, сумує. [Кассандра:] Долон не винен. Винні сії очі, Не вмів їх погляд мовити “кохаю”, Хоч від кохання серце розривалось (Леся Українка); Все я бачив; Од усього серце надривалось,— І тоді журливе слово На папір прохалось (Я. Щоголів); З ким поділить сумні думки? .. Як серце рветься на шматки! (П. Грабовський); Сердешному чоловікові не до спання: серце в його на шматки розривається (О. Стороженко).

шмато́к (кусо́к) не йде (не лі́зе) / не піде́ (не полі́зе) в го́рло кому. Хто-небудь не хоче або не може їсти з певних причин. Посідали за стіл. Він їв добре. Їй шматок не йшов у горло, та силувала себе їсти (Б. Грінченко); Віктор настороживсь. Але щоб приховати від Людмили свою настороженість, продовжує мовби ще з більшим апетитом їсти. Хоч і не лізе шматок у горло (А. Головко); [Гапка:] Пообідала б. [Домаха:] Не піде шматок у горло (М. Кропивницький);[Золотницький:] Обідать у такого хазяїна важко, тут і кусок в горло не полізе (І. Карпенко-Карий). хлі́ба шмато́к не полі́зе в го́рло. І сон не прийде, і хліба шматок не полізе в горло, коли чекаєш, що ось-ось на тебе впаде град куль і свинцю (Ю. Збанацький).

шмато́к (кусо́к) не йде (не лі́зе) / не піде́ (не полі́зе) в го́рло кому. Хто-небудь не хоче або не може їсти з певних причин. Посідали за стіл. Він їв добре. Їй шматок не йшов у горло, та силувала себе їсти (Б. Грінченко); Віктор настороживсь. Але щоб приховати від Людмили свою настороженість, продовжує мовби ще з більшим апетитом їсти. Хоч і не лізе шматок у горло (А. Головко); [Гапка:] Пообідала б. [Домаха:] Не піде шматок у горло (М. Кропивницький);[Золотницький:] Обідать у такого хазяїна важко, тут і кусок в горло не полізе (І. Карпенко-Карий). хлі́ба шмато́к не полі́зе в го́рло. І сон не прийде, і хліба шматок не полізе в горло, коли чекаєш, що ось-ось на тебе впаде град куль і свинцю (Ю. Збанацький).

шмато́к (кусо́к) не йде (не лі́зе) / не піде́ (не полі́зе) в го́рло кому. Хто-небудь не хоче або не може їсти з певних причин. Посідали за стіл. Він їв добре. Їй шматок не йшов у горло, та силувала себе їсти (Б. Грінченко); Віктор настороживсь. Але щоб приховати від Людмили свою настороженість, продовжує мовби ще з більшим апетитом їсти. Хоч і не лізе шматок у горло (А. Головко); [Гапка:] Пообідала б. [Домаха:] Не піде шматок у горло (М. Кропивницький);[Золотницький:] Обідать у такого хазяїна важко, тут і кусок в горло не полізе (І. Карпенко-Карий). хлі́ба шмато́к не полі́зе в го́рло. І сон не прийде, і хліба шматок не полізе в горло, коли чекаєш, що ось-ось на тебе впаде град куль і свинцю (Ю. Збанацький).

шмато́к (кусо́к) не йде (не лі́зе) / не піде́ (не полі́зе) в го́рло кому. Хто-небудь не хоче або не може їсти з певних причин. Посідали за стіл. Він їв добре. Їй шматок не йшов у горло, та силувала себе їсти (Б. Грінченко); Віктор настороживсь. Але щоб приховати від Людмили свою настороженість, продовжує мовби ще з більшим апетитом їсти. Хоч і не лізе шматок у горло (А. Головко); [Гапка:] Пообідала б. [Домаха:] Не піде шматок у горло (М. Кропивницький);[Золотницький:] Обідать у такого хазяїна важко, тут і кусок в горло не полізе (І. Карпенко-Карий). хлі́ба шмато́к не полі́зе в го́рло. І сон не прийде, і хліба шматок не полізе в горло, коли чекаєш, що ось-ось на тебе впаде град куль і свинцю (Ю. Збанацький).

шмато́к (кусо́к) не йде (не лі́зе) / не піде́ (не полі́зе) в го́рло кому. Хто-небудь не хоче або не може їсти з певних причин. Посідали за стіл. Він їв добре. Їй шматок не йшов у горло, та силувала себе їсти (Б. Грінченко); Віктор настороживсь. Але щоб приховати від Людмили свою настороженість, продовжує мовби ще з більшим апетитом їсти. Хоч і не лізе шматок у горло (А. Головко); [Гапка:] Пообідала б. [Домаха:] Не піде шматок у горло (М. Кропивницький);[Золотницький:] Обідать у такого хазяїна важко, тут і кусок в горло не полізе (І. Карпенко-Карий). хлі́ба шмато́к не полі́зе в го́рло. І сон не прийде, і хліба шматок не полізе в горло, коли чекаєш, що ось-ось на тебе впаде град куль і свинцю (Ю. Збанацький).

шмато́к (кусо́к, ку́сень) хлі́ба [насу́щного]. Засоби, необхідні для прожиття, існування. Лекціями я мусив кілька літ заробляти шматок хліба (М. Коцюбинський); Життя Олени, як і кожної селянської жінки, проходило в щоденних клопотах по господарству, боротьбі за шматок хліба, турботі про дітей (Григорій Тютюнник); Коли ж нема хіті того робить [складати відомості], коли робиш ради куска хліба,— о, яке невеселе і тяжке життя! (Панас Мирний); — Вивчиться, матиме якийсь кусень хліба,— а це не кожному щастить (С. Добровольський). ку́сник хлі́ба. — Підростеш, тоді зрозумієш, яка в світі точиться жорстока боротьба за отой кусник хліба (Ірина Вільде). насу́щний шмато́к. Тяжко стогнуть хлібороби. Брак насущного шматка, Люта смертність та хвороби Підтинають мужика (П. Грабовський).

шмато́к (кусо́к, ку́сень) хлі́ба [насу́щного]. Засоби, необхідні для прожиття, існування. Лекціями я мусив кілька літ заробляти шматок хліба (М. Коцюбинський); Життя Олени, як і кожної селянської жінки, проходило в щоденних клопотах по господарству, боротьбі за шматок хліба, турботі про дітей (Григорій Тютюнник); Коли ж нема хіті того робить [складати відомості], коли робиш ради куска хліба,— о, яке невеселе і тяжке життя! (Панас Мирний); — Вивчиться, матиме якийсь кусень хліба,— а це не кожному щастить (С. Добровольський). ку́сник хлі́ба. — Підростеш, тоді зрозумієш, яка в світі точиться жорстока боротьба за отой кусник хліба (Ірина Вільде). насу́щний шмато́к. Тяжко стогнуть хлібороби. Брак насущного шматка, Люта смертність та хвороби Підтинають мужика (П. Грабовський).

шмато́к хлі́ба стає́ попере́к го́рла кому і без додатка. У кого-небудь з певних причин зникає бажання їсти. — Їсть мене свекруха, як їржа залізо, за ті поросята, дорікає і при вече́рі, і від того шматок хліба мені стає поперек горла (З журналу). шмато́к хлі́ба стає́ ру́ба в го́рлі. Стає руба шматок хліба в горлі, як вона згадає про це [докори], сідаючи їсти (Панас Мирний).

шмато́к хлі́ба стає́ попере́к го́рла кому і без додатка. У кого-небудь з певних причин зникає бажання їсти. — Їсть мене свекруха, як їржа залізо, за ті поросята, дорікає і при вече́рі, і від того шматок хліба мені стає поперек горла (З журналу). шмато́к хлі́ба стає́ ру́ба в го́рлі. Стає руба шматок хліба в горлі, як вона згадає про це [докори], сідаючи їсти (Панас Мирний).