ГАНЧІ́РКА (шматок тканини, перев. господарського призначення), ШМА́ТАрозм.,ШМАТИ́НАрозм.,ШМА́ТКАрозм.,ОНУ́ЧАрозм.,ОНУ́ЧКАрозм.,ШМАТЯ́НКАдіал.;ДРАНТИ́НАрозм. (зі старої тканини); СТИ́РКА, ПІДТИ́РКАрозм., ПРО́ТИРКАрозм. (для витирання чого-небудь); МИ́ЙКА (перев. для миття посуду). Килина взяла ганчірку, наблизилась до його столика, заходилась витирати (Є. Гуцало); Мазали [школярі] різні дива крейдою на таблиці і стирали їх відтак швидко намоченою шматою (І. Франко); З тими чобітьми він сідав на призьбу і витирав їх шматиною від пороху й смарував дьогтем (В. Стефаник); Інженер-механік.. витирає шматкою замаслені руки (В. Логвиненко); Зніме [сластьонниця] стару онучу, що нею горщик з тістом накритий (Г. Квітка-Основ’яненко); Замівши хату й сіни, вона зібрала сміття в дрантину (І. Нечуй-Левицький); Вона била по клавішах і тріпала стиркою по струнах фортеп’яно, витираючи його (Леся Українка); На позаливаній долівці стояв цебер, повний помий, валялись під ногами мокрі мийки, ганчірки, лушпиння з бараболі (М. Коцюбинський).