ГАНЧІ́РКА (шматок тканини, перев. господарського призначення), ШМА́ТАрозм.,ШМАТИ́НАрозм.,ШМА́ТКАрозм.,ОНУ́ЧАрозм.,ОНУ́ЧКАрозм.,ШМАТЯ́НКАдіал.;ДРАНТИ́НАрозм. (зі старої тканини); СТИ́РКА, ПІДТИ́РКАрозм., ПРО́ТИРКАрозм. (для витирання чого-небудь); МИ́ЙКА (перев. для миття посуду). Килина взяла ганчірку, наблизилась до його столика, заходилась витирати (Є. Гуцало); Мазали [школярі] різні дива крейдою на таблиці і стирали їх відтак швидко намоченою шматою (І. Франко); З тими чобітьми він сідав на призьбу і витирав їх шматиною від пороху й смарував дьогтем (В. Стефаник); Інженер-механік.. витирає шматкою замаслені руки (В. Логвиненко); Зніме [сластьонниця] стару онучу, що нею горщик з тістом накритий (Г. Квітка-Основ’яненко); Замівши хату й сіни, вона зібрала сміття в дрантину (І. Нечуй-Левицький); Вона била по клавішах і тріпала стиркою по струнах фортеп’яно, витираючи його (Леся Українка); На позаливаній долівці стояв цебер, повний помий, валялись під ногами мокрі мийки, ганчірки, лушпиння з бараболі (М. Коцюбинський).

ШМАТО́К (частина, відділена, відбита, відрізана тощо від чогось), ШМАТ, КУСО́К, ЦУРПА́ЛОК[ЦУРПА́ЛКА][ЦУРУПА́ЛОК]розм.,ШМАТИ́НАрозм.,КУ́СЕНЬрозм., КУСрозм.,КАВА́ЛОКрозм.,ШТУ́КАзаст.,ШКАМАТОКдіал.,КУСА́Кдіал.,ЛУ́СТАдіал.;ОКРА́ЙОК, ОКРА́ЄЦЬ, КРАЙрозм. (невеликий); КЛА́ПОТЬ, ОБРІ́ЗОК (відрізана чи відірвана частина перев. тканини, паперу тощо); ПІ́ЛКА, ПЛАТрозм.,ШИРИ́НКАдіал. (частина тканини); КРИШЕ́НИКрозм.,ЛАМАНЕ́ЦЬрозм.,ОШИ́МОКдіал (чогось їстівного, зокрема хліба); ГРУ́ДКА, ГРУ́ДОЧКА, ДРІ́БКА, ДРІБО́К, БА́ЙДАдіал. (чогось крихкого, ламкого); ПЛА́ХА (великий з пласкою поверхнею); ПЛИ́ТКА (невеликий плаский); ПЛАСТІВЕ́ЦЬ́, ПЛАСТІВЕ́НЬ, ПЛАТО́Кдіал. (чогось пухнастого, м’якого). Крига ламалась тут на дрібніші шматки (А. Шиян); Бородавка відрізав собі здоровенний шмат риби (З. Тулуб); Миготіли руки, лопати вправно підхоплювали сірі кам’яні куски й наповнювали ними величезний дерев’яний цебер (О. Донченко); Здоровенна каменюка торохнула в стіну ледь вище від його голови, а чималий цурпалок боляче вдарив по руці (Ю. Смолич); Від залізної шматини відскакують іскри, вона розтягається в довжину, тоншає (А. Хижняк); Урвала Олена крадькома кусень його гарного золотого ланцюжка від годинника (О. Кобилянська); Несе Сенька на блюді здоровенний кус м’яса (О. Стороженко); Фляшка гримнула о стіну і з брязкотом розпирслася на тисячу кавалків (І. Франко); Вершок древа зеленого, Штука льоду студеного, Штука льоду розтопиться, Наша милість розійдеться (пісня); Бачилось, що туй-туй кинеться [Сімон] на Ежена і задушить його, порве на шкаматки (І. Франко); Невістка вложила в бесаги три книші, кусак солонини (Марко Черемшина); Лусту хліба вложить [жебрак] в торбу (пісня); - А вони всі придивлялися, чи не з’їла, бува, ласого шматочка, чи не одрізала собі якогось окрайка на хусточку... (З. Тулуб); На стовпі між воротами й хвірткою стоїть невелике бокасте горнятко, прикрите ще не промерзлим окрайцем хліба (М. Стельмах); Коли єсть хліба край, то й під вербою рай (М. Номис); Приємно й заспокійливо було дивитись на жовтий пісок під ногами, на зеленкувату воду, по якій поволеньки пливло чи листя, чи стебло кукурудзи, чи клапоть газети (Є. Гуцало); Сидить [Марта] у куточку, грається от тими обрізками краму, що у матері від корсетів зостаються (Грицько Григоренко); Лисавета приміряла дитині квітчасту пілку (К. Гордієнко); Плат брезенту; Принесла [Ольга] трохи пшона й кришеник сала (П. Кочура); Ішов Старець по долині З ламанцями у торбині (Л. Глібов); Повитрушували [хлопці] із торби ошимки, погризли, напились із криниці води (С. Васильченко); Розвинула [Рахіра] з листків сир, з’їла жадібно одну грудку (О. Кобилянська); Я обережно взяв щипцями одну грудочку цукру (Ю. Збанацький); Подала [Марійка] чоловікові дрібок солі, зав’язаний у ганчірку (М. Стельмах); Ґалаґан маю в хустині зав’язаний, булок повні пазухи та й цукру добру байду (В. Стефаник); Біля входу в цех, на слизькій цементній підлозі височів штабель лантухів з плахами парафіну (П. Загребельний); Що ж Маруся? На воді Плитка воску плава, І дівчинонька тоді На ній прочитала (Л. Боровиковський); Переступивши поріг хлівця, став [Приймак] шпурляти під тин пластівці свіжого гною (В. Дрозд); Глянула [жінка] - аж засвітився сніг, - І здалося - він розтане враз. Пластівень їй на плече приліг (М. Рильський); Густі платки снігу, що сипалися.. з небес, металися шаленим льотом (О. Кобилянська). - Пор. 2. ски́ба.