-1-
іменник чоловічого роду, істота
(шляхтич) [рідко]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний шляхтя́нин шляхтя́ни
родовий шляхтя́нина шляхтя́н
давальний шляхтя́нинові, шляхтя́нину шляхтя́нам
знахідний шляхтя́нина шляхтя́н
орудний шляхтя́нином шляхтя́нами
місцевий на/у шляхтя́нинові, шляхтя́нині на/у шляхтя́нах
кличний шляхтя́нине шляхтя́ни

Словник синонімів

ДВОРЯНИ́Н (особа, що належить до дворянства), ШЛЯ́ХТИЧ, ШЛЯХТЯ́НИНрідше.Смерть не розбирає чина, а бере селянина і дворянина (прислів’я); - Я, бачите, не з міщан. Я дворянин, шляхтич, як нас тут звуть (І. Нечуй-Левицький); Та скільки тих сварок було серед шляхтян (переклад М. Рильського). - Пор. пан.