-1-
іменник чоловічого роду, істота

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний шля́хтич шля́хтичі
родовий шля́хтича шля́хтичів
давальний шля́хтичеві, шля́хтичу шля́хтичам
знахідний шля́хтича шля́хтичів
орудний шля́хтичем шля́хтичами
місцевий на/у шля́хтичеві, шля́хтичу, шля́хтичі на/у шля́хтичах
кличний шля́хтичу шля́хтичі

Словник синонімів

ДВОРЯНИ́Н (особа, що належить до дворянства), ШЛЯ́ХТИЧ, ШЛЯХТЯ́НИНрідше.Смерть не розбирає чина, а бере селянина і дворянина (прислів’я); - Я, бачите, не з міщан. Я дворянин, шляхтич, як нас тут звуть (І. Нечуй-Левицький); Та скільки тих сварок було серед шляхтян (переклад М. Рильського). - Пор. пан.