-1-
іменник чоловічого роду, істота
Словник відмінків
| відмінок | однина | множина |
| називний | шляхови́к | шляховики́ |
| родовий | шляховика́ | шляховикі́в |
| давальний | шляховико́ві, шляховику́ | шляховика́м |
| знахідний | шляховика́ | шляховикі́в |
| орудний | шляховико́м | шляховика́ми |
| місцевий | на/у шляховико́ві, шляховику́ | на/у шляховика́х |
| кличний | шляховику́ | шляховики́ |
Словник синонімів
ШЛЯХОВИ́К (фахівець шляхової справи), ДОРО́ЖНИК розм., ПУТІ́ЄЦЬ розм. Страйк почався. За годину тут уже була залізнична жандармерія, прискочив начальник шляхів Немєшаєв. Цей шляховик був хитрою бестією (Ю. Збанацький); Сиділа [Натела] в колі будівників біля багаття, і з нею вів розмову літній білобровий інженер-дорожник (О. Гончар); Дочка Городянського віддалася за інженера-путійця і живе на далекій станції (А. Хорунжий).