БЛАГОРО́ДНИЙ (про людину - який відзначається високими моральними якостями, керується високими принципами і т. ін.); ВЕЛИКОДУ́ШНИЙ (який відзначається безкорисливістю, великою доброзичливістю, не пам’ятає зла, не дріб’язковий); ШЛЯХЕ́ТНИЙ (який має високі моральні якості, що, зокрема, виявляються в поведінці, манерах, ставленні до кого-небудь). - Ви, Килино Олексіївно, благородна жінка, ви маєте благородне серце, і я хочу вам добра, я хочу вам помогти як людина людині... (Є. Гуцало); Зараз він був щедрий, великодушний, всі свої таємниці відкрив би товаришеві, аби тільки підбадьорити Гену (О. Гончар); Хотілося крикнути: "Не однімайте в мене Жені, будьте шляхетною людиною. Саїд Алі, молю вас!.." (І. Ле). - Пор. 1. поря́дний, 1. че́сний.

БЛАГОРО́ДНИЙ (про вчинки, поведінку, переконання і т. ін. - який відзначається високими моральними якостями, високими принципами і т. ін.); ВЕЛИКОДУ́ШНИЙ (який характеризується безкорисливістю, доброзичливістю, незлопам’ятністю, недріб’язковістю); ЛИ́ЦА́РСЬКИЙ[РИ́ЦАРСЬКИЙ] (який відзначається високими моральними якостями, що виявляються як самовідданість або як благородство манер, поведінки і т. ін.); ШЛЯХЕ́ТНИЙ (про поведінку, манери, ставлення до кого-небудь і т. ін.). - Ох, які ми сьогодні благородні, - зітхнув Христолобенко, - аж нудно, аж оскома на зубах од благородних слів (Є. Гуцало); Це великодушне й співчутливе ставлення до неї простих людей, їхні щирі слова зворушили серце Македонихи, розжалобили її до сліз (А. Шиян); Довбуш, мов живий, вставав в оповіданнях Юрчика в усій своїй могутній красі, чарівній лицарській вдачі (Г. Хоткевич); Хто зна, де цей тесляр з Крайньої Півночі міг навчитися рицарських тонкощів (О. Гончар); Марися мимоволі задивилась на це обличчя - бліде, чисте, одухотворене... "Є в ньому щось мужнє, шляхетне, воно позначене карбом величі..." (О. Гончар). - Пор. 2. че́сний.

ЗНА́ТНИЙ (який належить до знаті), АРИСТОКРАТИ́ЧНИЙ, ВИСО́КИЙ, БЛАГОРО́ДНИЙ, РОДОВИ́ТИЙ, ІМЕНИ́ТИЙ, ТИТУЛО́ВАНИЙ, ВЕЛИКОРО́ДНИЙзаст.,ГОНОРО́ВИЙзаст.,МОСТИ́ВИЙзаст.; МОЖНОВЛА́ДНИЙ, ВЕЛЬМО́ЖНИЙзаст.,ВЕЛИКОМО́ЖНИЙзаст. (знатний, багатий, який має значну владу); ДВОРЯ́НСЬКИЙ, ШЛЯХЕ́ТНИЙ, ШЛЯХЕ́ТСЬКИЙ (який належить до дворянства, до шляхти); СПИНКОВИ́Йіз сл. панство, дворянство, заст. (спадковий). Вихованки стояли в їдальні, .. благоговійно і боязко чекаючи знатну гостю (О. Донченко); Пані Олімпія довгим поглядом окинула його, поглядом, у котрім виразно малювалася погорда аристократичної натури до плебея (І. Франко); [Хуса:] Сьогодні в мене будуть гості з Риму, високі родом гості! (Леся Українка); - Що ж - вона хоч і не іменитого роду, але чесної сім’ї (Леся Українка); А панночка й голову задерла, виступає так, наче вже вона княгиня великородна (Марко Вовчок); На балконах під балдахінами сиділо вельможне панство (О. Довженко); - Та от бач, полюбив молодець дівчину, ну і дівчина не від того. Молодець не нашого міщанського роду - син нашого війта, а дівчина, бач, роду шляхетського (П. Куліш); Спинкове панство.