РОЗПУ́СНИЦЯ (розпусна жінка), РОЗПУ́ТНИЦЯ, БЕЗПУ́ТНИЦЯрозм., ПОТІПА́ХА[ПОТІПА́КА] лайл.; ГРІХОВО́ДНИЦЯрозм., БА́ХУРКА лайл., ПОТАСКУ́ХА вульг., ШЛЮ́ХАлайл., ШЛЬО́НДРАлайл., МАНДРЬО́ХАлайл., БЛУДНИ́ЦЯзаст. (та, яка веде розпусне статеве життя). Він зовсім ясно почував відразу до тої кокетки і розпусниці, котра, очевидно, всіма способами старалась заманити його в свої сіті (І. Франко); - Мало їй солдатні, так вона ще й з дитиною злигалася... Розпутниця окаянна! (Григір Тютюнник); [Маруся:] Я відьма! я до всіх на шию висну!.. Це він за те, що я його кохала, із потіпахою мене рівняє... (В. Самійленко); - Накупив землі [Колісник] на земські гроші та у їх вигодовує бахурок (Панас Мирний); [Аннушка:] Він сміється, зі мною сміється над тобою, потаскухою! (М. Старицький); Це той вішатель, кокаїніст? Через якусь там шлюху застрелив у ресторані свого ж корнета?! (О. Гончар); - Шльондра ти, а не молодиця! Мандрьоха! Потіпаха! (О. Ільченко); Сама вона блудниця зроду, як і мати її була (І. Нечуй-Левицький). - Пор. пові́я.