-1-
іменник чоловічого роду
(шкарбан) [діал.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний шлапа́к шлапаки́
родовий шлапака́ шлапакі́в
давальний шлапаку́, шлапако́ві шлапака́м
знахідний шлапа́к шлапаки́
орудний шлапако́м шлапака́ми
місцевий на/у шлапаку́ на/у шлапака́х
кличний шлапаку́* шлапаки́*

Словник синонімів

ВЗУТТЯ́збірн. (вироби зі шкіри, гуми, парусини тощо на твердій підошві для носіння на ногах); ШКАРБАНИ́[ШКАРБУНИ́]мн., розм.,ШКРА́БИмн., діал.,ШЛАПАКИ́мн., діал. (старе, стоптане, порване взуття). Курбала довго вовтузився на кухні,.. скидав одіж, взуття (О. Досвітній); Слізно почала вона благати брата, щоб він або зовсім не виходив до гостей, або взув чоботи замість цих шкарбанів (А. Кримський); Навпомацки знайшов [дід Євмен] розтоптані шкарбуни й, покректуючи, почав озуватись (М. Стельмах).
-2-
іменник чоловічого роду, істота
(про людину) [діал.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний шлапа́к шлапаки́
родовий шлапака́ шлапакі́в
давальний шлапаку́, шлапако́ві шлапака́м
знахідний шлапа́к шлапаки́
орудний шлапако́м шлапака́ми
місцевий на/у шлапаку́ на/у шлапака́х
кличний шлапаку́* шлапаки́*

Словник синонімів

ВЗУТТЯ́збірн. (вироби зі шкіри, гуми, парусини тощо на твердій підошві для носіння на ногах); ШКАРБАНИ́[ШКАРБУНИ́]мн., розм.,ШКРА́БИмн., діал.,ШЛАПАКИ́мн., діал. (старе, стоптане, порване взуття). Курбала довго вовтузився на кухні,.. скидав одіж, взуття (О. Досвітній); Слізно почала вона благати брата, щоб він або зовсім не виходив до гостей, або взув чоботи замість цих шкарбанів (А. Кримський); Навпомацки знайшов [дід Євмен] розтоптані шкарбуни й, покректуючи, почав озуватись (М. Стельмах).

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний шлапа́к шлапаки́
родовий шлапака́ шлапакі́в
давальний шлапако́ві, шлапаку́ шлапака́м
знахідний шлапака́ шлапакі́в
орудний шлапако́м шлапака́ми
місцевий на/у шлапако́ві, шлапаку́ на/у шлапака́х
кличний шлапа́че шлапаки́

Словник синонімів

РОЗЗЯ́ВАч. і ж., розм. (неуважна людина), РОЗЗЯВЛЯ́КАрозм.,РОЗТЯ́ПАрозм.,РОЗТЯПА́КАрозм.,РОЗТЕЛЕ́ПАфам., ҐА́ВАзневажл., ВОРО́НАзневажл.,ШЛАПА́Кч., зневажл.,СОЛОПІ́Йч., розм., РОЗВЕ́ЗАрозм.- Ач, роззява! Так колись ти і в бою Задрімаєш і на хвильку... Стратиш голову свою (О. Олесь); Ой у лісі на орісі Сухая ломака, - Один писар на хуторі Да й той роззявляка (П. Чубинський); Ото ще чортова розтяпака: несла свиту і не бачила, як люлька з кишені випала (Словник Б. Грінченка); Він.. лаяв розтелепу брата за його запізнення (П. Кочура); Ґаво! Ти що ж це ключ не вийняв?.. (П. Тичина); - Дітей малих за що посадив? - По приказанію вашому, за бунт. - Ворона! (Панас Мирний); - Так чого ж ти оце не з нею? - Процедури в мене. - Шлапак! ..Жінку залишив. В незнайомому місті, одну-однісіньку (А. Головко); - Ох ти солопій! А ще й маєш себе за розумного чоловіка (І. Нечуй-Левицький); Ця дівка добра розвеза: ніколи дверей за собою не зачиняє (Словник Б. Грінченка).