-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив шкребти́
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   шкребі́мо, шкребі́м
2 особа шкреби́ шкребі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа шкребти́му шкребти́мемо, шкребти́мем
2 особа шкребти́меш шкребти́мете
3 особа шкребти́ме шкребти́муть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа шкребу́ шкребемо́, шкребе́м
2 особа шкребе́ш шкребете́
3 особа шкребе́ шкребу́ть
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
шкребучи́
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. шкріб шкребли́
жін. р. шкребла́
сер. р. шкребло́
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
шкрі́бши

Словник синонімів

СКРЕБТИ́[ШКРЕБТИ́] (проводити по якійсь поверхні чим-небудь гострим, жорстким, дряпаючи або утворюючи різкі звуки; чистити щось таким чином), СКРОМА́ДИТИ, ШКРЯ́БАТИ, ШКРЯБОТІ́ТИпідсил.,ШКРО́БАТИдіал. (скребучи, утворювати різкі звуки). - Док.: поскребти́[пошкребти́], скребну́ти[шкребну́ти], шкрябну́ти, шкрябону́типідсил.Одна [собака], добігши до самого віконця, заскиглила і стала дряпать лапами і скребти землю (О. Стороженко); Володька шкребе і чистить Шешеньового коня (Ю. Яновський); Вовтузилися біля столика діти, виразно шкрябали дерев’яними ложками об миску (Г. Епік).
ЧУ́ХАТИ (терти шкіру, щоб не свербіла), СКРЕБТИ́[ШКРЕБТИ́], ЧУХМА́РИТИрозм.,СКРОМА́ДИТИрозм., ШКРЯ́БАТИрозм.,ЧЕРСА́ТИдіал.; ДРЯ́ПАТИ (роздираючи). - Док.: почу́хати, скребну́ти[шкребну́ти], почухма́рити, поскрома́дити, шкрябну́ти, черсну́ти, дряпнути. Микола зітхнув, покрутив кудлатою головою й став її чухати (Лесь Мартович); Люди слухають похнюпившись. Інші - потилицю скребуть... (Панас Мирний); Калитка, заточуючись, вийшов на середину двору, чихнув і почав чухмарити волосаті груди, як ведмідь лапою (П. Панч); Колісника наче злі комарі кусали у потилиці, так він її раз по раз скромадив (Панас Мирний); Люди щось говорили, викрикували, шкрябали собі голови (М. Коцюбинський).

Словник фразеологізмів

коти́ шкребу́ть на се́рці в кого і без додатка. Хто-небудь хвилюється, перебуває в стані тривоги, неспокою. Ніби все правда і все правильно, а десь на серці коти шкребуть (В. Собко); Як то було слухати Марусякові? На лиці застигла усмішка — жарти, мовляв, жартуєте — а на серці коти скребли (Г. Хоткевич).

луску́ шкребти́ з кого. Експлуатувати кого-небудь. — Цілий вік з тебе луску шкребли, а ти, воле, у плузі йди! (М. Коцюбинський).

на се́рці [на́че] ми́ші шкребу́ть (шкря́бають, скребу́ть і т. ін.) / зашкребли́ (зашкря́бали, заскребли́ і т. ін.) у кого і без додатка. У когось поганий, гнітючий і т. ін. настрій; комусь тривожно, неспокійно. Воно якось не пристало .. вірити в сни, як вірить у них темна, неосвічена баба на селі… А проте на серці наче миші шкрябають (М. Коцюбинський); В голові в мене забриніло вже, а на серці заскребли такі миші (Марко Вовчок).

на се́рці [на́че] ми́ші шкребу́ть (шкря́бають, скребу́ть і т. ін.) / зашкребли́ (зашкря́бали, заскребли́ і т. ін.) у кого і без додатка. У когось поганий, гнітючий і т. ін. настрій; комусь тривожно, неспокійно. Воно якось не пристало .. вірити в сни, як вірить у них темна, неосвічена баба на селі… А проте на серці наче миші шкрябають (М. Коцюбинський); В голові в мене забриніло вже, а на серці заскребли такі миші (Марко Вовчок).

шкребе́ (шкря́бає) / зашкребло́ (зашкря́бало) на душі́ (на се́рці, за ду́шу, за се́рце) у кого і без додатка, безос. Кого-небудь охоплює почуття гіркоти, суму, неспокою, тривоги, незадоволення і т. ін. Хай досі на душі шкребе, та дружба ж не розпалась (П. Дорошко); Напевне, намагався [учень] триматися байдуже, може, навіть бравував, але на серці в нього шкребло (І. Багмут); Медаль, яка дісталась Ліні, вислизнула з рук іншого претендента — Лукіїного сина… Лукію це, видно, шкребе за душу (О. Гончар); Од слів твоїх на серці шкряба (В. Сосюра); Справді, того дня він одержав “погано” з арифметики. Зашкребло на серці у Василя (О. Донченко). шкребти́ ду́шу. Він так бажав Марині добра і щастя, що її успіх окрилював його. Та згодом дрібне самолюбство почало шкребти його душу (Л. Дмитерко).

шкребе́ (шкря́бає) / зашкребло́ (зашкря́бало) на душі́ (на се́рці, за ду́шу, за се́рце) у кого і без додатка, безос. Кого-небудь охоплює почуття гіркоти, суму, неспокою, тривоги, незадоволення і т. ін. Хай досі на душі шкребе, та дружба ж не розпалась (П. Дорошко); Напевне, намагався [учень] триматися байдуже, може, навіть бравував, але на серці в нього шкребло (І. Багмут); Медаль, яка дісталась Ліні, вислизнула з рук іншого претендента — Лукіїного сина… Лукію це, видно, шкребе за душу (О. Гончар); Од слів твоїх на серці шкряба (В. Сосюра); Справді, того дня він одержав “погано” з арифметики. Зашкребло на серці у Василя (О. Донченко). шкребти́ ду́шу. Він так бажав Марині добра і щастя, що її успіх окрилював його. Та згодом дрібне самолюбство почало шкребти його душу (Л. Дмитерко).

шкребе́ (шкря́бає) / зашкребло́ (зашкря́бало) на душі́ (на се́рці, за ду́шу, за се́рце) у кого і без додатка, безос. Кого-небудь охоплює почуття гіркоти, суму, неспокою, тривоги, незадоволення і т. ін. Хай досі на душі шкребе, та дружба ж не розпалась (П. Дорошко); Напевне, намагався [учень] триматися байдуже, може, навіть бравував, але на серці в нього шкребло (І. Багмут); Медаль, яка дісталась Ліні, вислизнула з рук іншого претендента — Лукіїного сина… Лукію це, видно, шкребе за душу (О. Гончар); Од слів твоїх на серці шкряба (В. Сосюра); Справді, того дня він одержав “погано” з арифметики. Зашкребло на серці у Василя (О. Донченко). шкребти́ ду́шу. Він так бажав Марині добра і щастя, що її успіх окрилював його. Та згодом дрібне самолюбство почало шкребти його душу (Л. Дмитерко).

шкребе́ (шкря́бає) / зашкребло́ (зашкря́бало) на душі́ (на се́рці, за ду́шу, за се́рце) у кого і без додатка, безос. Кого-небудь охоплює почуття гіркоти, суму, неспокою, тривоги, незадоволення і т. ін. Хай досі на душі шкребе, та дружба ж не розпалась (П. Дорошко); Напевне, намагався [учень] триматися байдуже, може, навіть бравував, але на серці в нього шкребло (І. Багмут); Медаль, яка дісталась Ліні, вислизнула з рук іншого претендента — Лукіїного сина… Лукію це, видно, шкребе за душу (О. Гончар); Од слів твоїх на серці шкряба (В. Сосюра); Справді, того дня він одержав “погано” з арифметики. Зашкребло на серці у Василя (О. Донченко). шкребти́ ду́шу. Він так бажав Марині добра і щастя, що її успіх окрилював його. Та згодом дрібне самолюбство почало шкребти його душу (Л. Дмитерко).

шкребе́ (шкря́бає) / зашкребло́ (зашкря́бало) на душі́ (на се́рці, за ду́шу, за се́рце) у кого і без додатка, безос. Кого-небудь охоплює почуття гіркоти, суму, неспокою, тривоги, незадоволення і т. ін. Хай досі на душі шкребе, та дружба ж не розпалась (П. Дорошко); Напевне, намагався [учень] триматися байдуже, може, навіть бравував, але на серці в нього шкребло (І. Багмут); Медаль, яка дісталась Ліні, вислизнула з рук іншого претендента — Лукіїного сина… Лукію це, видно, шкребе за душу (О. Гончар); Од слів твоїх на серці шкряба (В. Сосюра); Справді, того дня він одержав “погано” з арифметики. Зашкребло на серці у Василя (О. Донченко). шкребти́ ду́шу. Він так бажав Марині добра і щастя, що її успіх окрилював його. Та згодом дрібне самолюбство почало шкребти його душу (Л. Дмитерко).