-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив шкребну́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   шкребні́мо, шкребні́м
2 особа шкребни́ шкребні́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа шкребну́ шкребнемо́, шкребне́м
2 особа шкребне́ш шкребнете́
3 особа шкребне́ шкребну́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. шкребну́в шкребну́ли
жін.р. шкребну́ла
сер.р. шкребну́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
шкребну́вши

Словник синонімів

СКРЕБТИ́[ШКРЕБТИ́] (проводити по якійсь поверхні чим-небудь гострим, жорстким, дряпаючи або утворюючи різкі звуки; чистити щось таким чином), СКРОМА́ДИТИ, ШКРЯ́БАТИ, ШКРЯБОТІ́ТИпідсил.,ШКРО́БАТИдіал. (скребучи, утворювати різкі звуки). - Док.: поскребти́[пошкребти́], скребну́ти[шкребну́ти], шкрябну́ти, шкрябону́типідсил.Одна [собака], добігши до самого віконця, заскиглила і стала дряпать лапами і скребти землю (О. Стороженко); Володька шкребе і чистить Шешеньового коня (Ю. Яновський); Вовтузилися біля столика діти, виразно шкрябали дерев’яними ложками об миску (Г. Епік).
ЧУ́ХАТИ (терти шкіру, щоб не свербіла), СКРЕБТИ́[ШКРЕБТИ́], ЧУХМА́РИТИрозм.,СКРОМА́ДИТИрозм., ШКРЯ́БАТИрозм.,ЧЕРСА́ТИдіал.; ДРЯ́ПАТИ (роздираючи). - Док.: почу́хати, скребну́ти[шкребну́ти], почухма́рити, поскрома́дити, шкрябну́ти, черсну́ти, дряпнути. Микола зітхнув, покрутив кудлатою головою й став її чухати (Лесь Мартович); Люди слухають похнюпившись. Інші - потилицю скребуть... (Панас Мирний); Калитка, заточуючись, вийшов на середину двору, чихнув і почав чухмарити волосаті груди, як ведмідь лапою (П. Панч); Колісника наче злі комарі кусали у потилиці, так він її раз по раз скромадив (Панас Мирний); Люди щось говорили, викрикували, шкрябали собі голови (М. Коцюбинський).