-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив шко́лити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   шко́льмо
2 особа школь шко́льте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа шко́литиму шко́литимемо, шко́литимем
2 особа шко́литимеш шко́литимете
3 особа шко́литиме шко́литимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа шко́лю шко́лимо, шко́лим
2 особа шко́лиш шко́лите
3 особа шко́лить шко́лять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
шко́лячи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. шко́лив шко́лили
жін. р. шко́лила
сер. р. шко́лило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
шко́ливши

Словник синонімів

I. ВИХО́ВУВАТИкого (виробляти в когось певні риси характеру, прищеплювати комусь певні знання тощо; навчати когось правил культурної поведінки), ВИРО́ЩУВАТИ, ПЛЕКА́ТИ, РОСТИ́ТИ, ФОРМУВА́ТИ, ВИКОЛИ́СУВАТИ, ВИКОЛИ́ХУВАТИ, ЛІПИ́ТИрозм.,ВИЛІ́ПЛЮВАТИрозм., МУШТРУВА́ТИфам.,ШКО́ЛИТИрозм., ОТІ́СУВАТИрозм., ОБТІ́СУВАТИрозм., ОБШЛІФО́ВУВАТИрозм.,СТРУ́НЧИТИрозм. - Док.: ви́ховати, ви́ростити, ви́плекати, ви́пестити, ви́пестувати, ви́глядіти, сформува́ти, ви́колисати, ви́колихати, ви́ліпити, ви́муштрувати, ви́школити, отеса́ти, обтеса́ти, обшліфува́ти. В ранніх.. літах нас виховують пильно й дбайливо (М. Зеров); Виховав дитину в добру годину (прислів’я); Я хотів для Валика зробити значно більше - виростити справжнього патріота, чудову людину (В. Логвиненко); І ось тепер він сидить з блокнотом та олівцем у руках і дивиться на свою роту, яку плекав, навчав, ростив, як мати своїх дітей (О. Гончар); І вигодували й випестили з мене робітника дужого (Панас Мирний); - Як буде син - призвичаю й його до господарства, а дочка - вигляди, викохай її і віддай заміж за доброго чоловіка (Панас Мирний); - Ох, не просте це діло - формувати людину (О. Гончар); Високе, почесне й надзвичайно важке завдання - ліпити характер дитини (О. Донченко); З молодого, як із воску: що хоч, те й виліпиш (прислів’я); - Чоловік мій воює, батальйоном командує, а я дітей вдома муштрую (Ю. Збанацький); - Ніколи не була я в школі - згадує Олена Семенівна. - Саме життя школило мене... (з журналу); З часом.. удалось матері його троха обтесати й освоїти.., але зробити з нього панича.. мати таки не здужала (І. Франко); Свого Корнія вона струнчить весь час, щоб не заглядав у чарку (О. Гончар).
УЧИТИ[ВЧИТИ]кого (передавати комусь знання, навички і т. ін.), НАВЧА́ТИ[НАУЧА́ТИ], ОСВІ́ЧУВАТИрідше, ОБУЧА́ТИдіал.; ПІДКО́ВУВАТИрозм. (додатково, посилено навчати або давати спеціальну підготовку); ШКО́ЛИТИрозм. (суворо вчити). - Док.: навчи́ти[научи́ти], обучи́ти, освітити, підкува́ти, ви́школити. З дитячих літ пестить він княжича, переказує йому все, що знає, вчить тому, що сам уміє (С. Скляренко); Оленчук навчив офіцера, як обрізати кущі, як обкопувати (О. Гончар); Ну, вчителює це він. Чого б кращого? Працюй, освічуй людей. Клади й свою лепту на користь добра світового (А. Тесленко); - Тобі, чоловіче, і нічим, і нігде тому її обучити, чому я думаю (І. Квітка-Основ’яненко); Підкувати учня з алгебри; - Ніколи не була я в школі, - згадує Олена Семенівна. - Саме життя школило мене (з журналу).