-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | шко́лити |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | шко́льмо |
| 2 особа | школь | шко́льте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | шко́литиму | шко́литимемо, шко́литимем |
| 2 особа | шко́литимеш | шко́литимете |
| 3 особа | шко́литиме | шко́литимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | шко́лю | шко́лимо, шко́лим |
| 2 особа | шко́лиш | шко́лите |
| 3 особа | шко́лить | шко́лять |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| шко́лячи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | шко́лив | шко́лили |
| жін. р. | шко́лила |
| сер. р. | шко́лило |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| шко́ливши |
Словник синонімів
I. ВИХО́ВУВАТИ кого (виробляти в когось певні риси характеру, прищеплювати комусь певні знання тощо; навчати когось правил культурної поведінки), ВИРО́ЩУВАТИ, ПЛЕКА́ТИ, РОСТИ́ТИ, ФОРМУВА́ТИ, ВИКОЛИ́СУВАТИ, ВИКОЛИ́ХУВАТИ, ЛІПИ́ТИ розм., ВИЛІ́ПЛЮВАТИ розм., МУШТРУВА́ТИ фам., ШКО́ЛИТИ розм., ОТІ́СУВАТИ розм., ОБТІ́СУВАТИ розм., ОБШЛІФО́ВУВАТИ розм., СТРУ́НЧИТИ розм. - Док.: ви́ховати, ви́ростити, ви́плекати, ви́пестити, ви́пестувати, ви́глядіти, сформува́ти, ви́колисати, ви́колихати, ви́ліпити, ви́муштрувати, ви́школити, отеса́ти, обтеса́ти, обшліфува́ти. В ранніх.. літах нас виховують пильно й дбайливо (М. Зеров); Виховав дитину в добру годину (прислів’я); Я хотів для Валика зробити значно більше - виростити справжнього патріота, чудову людину (В. Логвиненко); І ось тепер він сидить з блокнотом та олівцем у руках і дивиться на свою роту, яку плекав, навчав, ростив, як мати своїх дітей (О. Гончар); І вигодували й випестили з мене робітника дужого (Панас Мирний); - Як буде син - призвичаю й його до господарства, а дочка - вигляди, викохай її і віддай заміж за доброго чоловіка (Панас Мирний); - Ох, не просте це діло - формувати людину (О. Гончар); Високе, почесне й надзвичайно важке завдання - ліпити характер дитини (О. Донченко); З молодого, як із воску: що хоч, те й виліпиш (прислів’я); - Чоловік мій воює, батальйоном командує, а я дітей вдома муштрую (Ю. Збанацький); - Ніколи не була я в школі - згадує Олена Семенівна. - Саме життя школило мене... (з журналу); З часом.. удалось матері його троха обтесати й освоїти.., але зробити з нього панича.. мати таки не здужала (І. Франко); Свого Корнія вона струнчить весь час, щоб не заглядав у чарку (О. Гончар).
УЧИТИ [ВЧИТИ] кого (передавати комусь знання, навички і т. ін.), НАВЧА́ТИ [НАУЧА́ТИ], ОСВІ́ЧУВАТИ рідше, ОБУЧА́ТИ діал.; ПІДКО́ВУВАТИ розм. (додатково, посилено навчати або давати спеціальну підготовку); ШКО́ЛИТИ розм. (суворо вчити). - Док.: навчи́ти [научи́ти], обучи́ти, освітити, підкува́ти, ви́школити. З дитячих літ пестить він княжича, переказує йому все, що знає, вчить тому, що сам уміє (С. Скляренко); Оленчук навчив офіцера, як обрізати кущі, як обкопувати (О. Гончар); Ну, вчителює це він. Чого б кращого? Працюй, освічуй людей. Клади й свою лепту на користь добра світового (А. Тесленко); - Тобі, чоловіче, і нічим, і нігде тому її обучити, чому я думаю (І. Квітка-Основ’яненко); Підкувати учня з алгебри; - Ніколи не була я в школі, - згадує Олена Семенівна. - Саме життя школило мене (з журналу).