-1-
іменник жіночого роду
[діал.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний шири́нка шири́нки
родовий шири́нки шири́нок
давальний шири́нці шири́нкам
знахідний шири́нку шири́нки
орудний шири́нкою шири́нками
місцевий на/у шири́нці на/у шири́нках
кличний шири́нко* шири́нки*

Словник синонімів

СКА́ТЕРКА, СКА́ТЕРТЬ, СКАТЕРТИ́НА, НАСТІ́ЛЬНИКрозм., О́БРУ́Сдіал., СТІЛЬНИ́Кдіал., ШИРИ́НКАдіал.Жовтаве світло лягло на білу полотняну скатерку (В. Кучер); Посередині стояв довгий стіл, накритий білою скатертю (І. Нечуй-Левицький); Лазар побачив.. стіл під настільником, а в кутку образ (М. Коцюбинський); Перед шинквасом стіл, накритий строкатим обрусом (Леся Українка); Мерщій почала [Маруся] помагати матері прибирати зі столу, струшувати крихти, застеляти чистим стільником (Г. Хоткевич).
ХУ́СТКА (перев. квадратний шматок тканини або такий плетений виріб, яким пов’язують голову, шию, який накидають на плечі), ХУСТИ́НА, ПЛАТО́Крозм.,ХУ́СТАзаст., ПЛАТдіал.,ПЛАТИ́НАдіал.,ШИРИ́НКАдіал.; ШАЛЬ (перев. велика плетена чи ткана, іноді у вигляді трикутника). Молодиці.. маяли розкішними кінцями квітчастих хусток та побрязкували разками коралів (М. Коцюбинський); На Уляні рясна спідниця з горошком, кофточка синя, хустина біла, як сніг (Григорій Тютюнник); Загнибіда нарядився у новий сукняний убір, надів сорочку з манжетами, пов’язав шию шовковим платком (Панас Мирний); Великої треба хусти, щоб зав’язати людям усти (прислів’я); Одягнувши вовняний плат з дрібними польовими чічками.., Марічка зібралася в дорогу (І. Чендей); Очі її весело блищали, а з-під червоної платини висіли довгі коси (Н. Кобринська); Маруся вишиває сухозолотом тонку-тонесеньку ширинку (Ю. Федькович); Одержавши перший заробіток, він купить матері валянки і теплу шаль (О. Гуреїв).
ШМАТО́К (частина, відділена, відбита, відрізана тощо від чогось), ШМАТ, КУСО́К, ЦУРПА́ЛОК[ЦУРПА́ЛКА][ЦУРУПА́ЛОК]розм.,ШМАТИ́НАрозм.,КУ́СЕНЬрозм., КУСрозм.,КАВА́ЛОКрозм.,ШТУ́КАзаст.,ШКАМАТОКдіал.,КУСА́Кдіал.,ЛУ́СТАдіал.;ОКРА́ЙОК, ОКРА́ЄЦЬ, КРАЙрозм. (невеликий); КЛА́ПОТЬ, ОБРІ́ЗОК (відрізана чи відірвана частина перев. тканини, паперу тощо); ПІ́ЛКА, ПЛАТрозм.,ШИРИ́НКАдіал. (частина тканини); КРИШЕ́НИКрозм.,ЛАМАНЕ́ЦЬрозм.,ОШИ́МОКдіал (чогось їстівного, зокрема хліба); ГРУ́ДКА, ГРУ́ДОЧКА, ДРІ́БКА, ДРІБО́К, БА́ЙДАдіал. (чогось крихкого, ламкого); ПЛА́ХА (великий з пласкою поверхнею); ПЛИ́ТКА (невеликий плаский); ПЛАСТІВЕ́ЦЬ́, ПЛАСТІВЕ́НЬ, ПЛАТО́Кдіал. (чогось пухнастого, м’якого). Крига ламалась тут на дрібніші шматки (А. Шиян); Бородавка відрізав собі здоровенний шмат риби (З. Тулуб); Миготіли руки, лопати вправно підхоплювали сірі кам’яні куски й наповнювали ними величезний дерев’яний цебер (О. Донченко); Здоровенна каменюка торохнула в стіну ледь вище від його голови, а чималий цурпалок боляче вдарив по руці (Ю. Смолич); Від залізної шматини відскакують іскри, вона розтягається в довжину, тоншає (А. Хижняк); Урвала Олена крадькома кусень його гарного золотого ланцюжка від годинника (О. Кобилянська); Несе Сенька на блюді здоровенний кус м’яса (О. Стороженко); Фляшка гримнула о стіну і з брязкотом розпирслася на тисячу кавалків (І. Франко); Вершок древа зеленого, Штука льоду студеного, Штука льоду розтопиться, Наша милість розійдеться (пісня); Бачилось, що туй-туй кинеться [Сімон] на Ежена і задушить його, порве на шкаматки (І. Франко); Невістка вложила в бесаги три книші, кусак солонини (Марко Черемшина); Лусту хліба вложить [жебрак] в торбу (пісня); - А вони всі придивлялися, чи не з’їла, бува, ласого шматочка, чи не одрізала собі якогось окрайка на хусточку... (З. Тулуб); На стовпі між воротами й хвірткою стоїть невелике бокасте горнятко, прикрите ще не промерзлим окрайцем хліба (М. Стельмах); Коли єсть хліба край, то й під вербою рай (М. Номис); Приємно й заспокійливо було дивитись на жовтий пісок під ногами, на зеленкувату воду, по якій поволеньки пливло чи листя, чи стебло кукурудзи, чи клапоть газети (Є. Гуцало); Сидить [Марта] у куточку, грається от тими обрізками краму, що у матері від корсетів зостаються (Грицько Григоренко); Лисавета приміряла дитині квітчасту пілку (К. Гордієнко); Плат брезенту; Принесла [Ольга] трохи пшона й кришеник сала (П. Кочура); Ішов Старець по долині З ламанцями у торбині (Л. Глібов); Повитрушували [хлопці] із торби ошимки, погризли, напились із криниці води (С. Васильченко); Розвинула [Рахіра] з листків сир, з’їла жадібно одну грудку (О. Кобилянська); Я обережно взяв щипцями одну грудочку цукру (Ю. Збанацький); Подала [Марійка] чоловікові дрібок солі, зав’язаний у ганчірку (М. Стельмах); Ґалаґан маю в хустині зав’язаний, булок повні пазухи та й цукру добру байду (В. Стефаник); Біля входу в цех, на слизькій цементній підлозі височів штабель лантухів з плахами парафіну (П. Загребельний); Що ж Маруся? На воді Плитка воску плава, І дівчинонька тоді На ній прочитала (Л. Боровиковський); Переступивши поріг хлівця, став [Приймак] шпурляти під тин пластівці свіжого гною (В. Дрозд); Глянула [жінка] - аж засвітився сніг, - І здалося - він розтане враз. Пластівень їй на плече приліг (М. Рильський); Густі платки снігу, що сипалися.. з небес, металися шаленим льотом (О. Кобилянська). - Пор. 2. ски́ба.