-1-
іменник чоловічого роду
(місто в Хорватії)

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний Ши́беник  
родовий Ши́беника  
давальний Ши́бенику, Ши́беникові  
знахідний Ши́беник  
орудний Ши́беником  
місцевий на/у Ши́бенику  
кличний Ши́бенику*  
відмінок однина множина
називний ши́беник ши́беники
родовий ши́беника ши́беників
давальний ши́беникові, ши́бенику ши́беникам
знахідний ши́беника ши́беників
орудний ши́беником ши́бениками
місцевий на/у ши́беникові, ши́бенику на/у ши́бениках
кличний ши́бенику ши́беники

Словник синонімів

БЕШКЕ́ТНИК (той, хто порушує порядок, пристойність, любить зчиняти бешкети), ДЕБОШИ́Ррозм. рідше,ГАЛАБУ́РДНИКдіал.; ПРОБИ́ЙГОЛОВАрозм., РОЗБИША́КАрозм., РОЗБІЯ́КАрідко (відчайдушний бешкетник, призвідник сварок); ХУЛІГА́Н (грубий порушник громадського порядку); ШИ́БЕНИКрозм. (той, хто порушує порядок, завдає шкоди кому-, чому-небудь і т. ін.). Бешкетники свистіли пронизливо й неприємно (О. Ільченко); Дозорці вважали його за непосидющого галабурдника (І. Франко); Найбільший заводіяка й шкода таборів, пробийголова й бандит Володька.. шкребе і чистить.. коня (Ю. Яновський); - Не ходи туди, синку, - каже [мати], - на вечорницях збираються самі п’яниці та розбишаки; там тебе обидять, віку тобі збавлять (О. Стороженко); [Андрій:] То ж хулігани! Обізлилися на Арсена, а підстерегли мене і... давай колошматить. Ледве вирвався! (З. Мороз); - Хто підпалив загату? - крикнув Клим. - Це, мабуть, ті шибеники-парубки? (І. Нечуй-Левицький). - Пор. 1. забія́ка, зірви́голова.
ВІ́ШАЛЬНИК (той, хто повісився або страчений через повішання), ПОВІ́ШЕНИК, ПОВІ́ШЕНИЙ, ШИ́БЕНИКзаст.Присипали його тіло землею в найпоганішому місці.. Бо вже таке право для вішальників (Мирослав Ірчан); Най повішеника ховають (Марко Черемшина); - Коли ви вивезли матір.. та й покинули на великому трахту на розпутті, де ховають вішальників та шибеників, то й я покину вас (І. Нечуй-Левицький).
НЕГІ́ДНИК (безчесна, підла людина), МЕРЗО́ТНИК, ПОГА́НЕЦЬпідсил. розм.,ПАРАЗИ́Тпідсил. розм.;ПІДЛО́ТНИК, ЛИЧИ́НА, ГАДЮ́КА, ГАД, ГА́ДИНА, ЗМІЯ́, ЗМІЙ, ЗМІЮ́КАпідсил. (лайл. і зневажл. - про злу, підступну людину); КА́ПОСНИКрозм.,ПА́КОСНИК[ПА́КІСНИК]розм. (той, хто робить негідні, безчесні вчинки); ПА́ДЛО, ПАДЛЮ́КА, ПАРШИ́ВЕЦЬ, ПАСКУ́ДА, ПАСКУ́ДНИК, ПЛЮГА́ВЕЦЬ, СОБА́КА, ПЕС, СТЕ́РВО, СУПОСТА́Тзаст.,ШИ́БЕНИКзаст. (ужив. як лайливе слово); СВИНЯ́лайл.,СВИНЮ́КА[СВИНЯ́КА]підсил. лайл. (про непорядну, нечемну, невдячну людину); ЛЕДА́ЩО, БЕЗБО́ЖНИК, НЕ́ХРИСТ, БУСУРМА́Н[БУСУРМЕ́Н], НЕВІ́РА, НЕДО́ВІРОК, НЕЧЕСТИ́ВЕЦЬ, БАЙСТРЮ́К, БАЙСТРЯ́, БАРБО́С, БОСЯ́К (ужив. лайливо щодо людини, поведінка, вчинки якої сприймаються негативно, несхвально, - з метою образити її, показати свою зневагу до неї). На другій дільниці якийсь бригадир шахрайські приписки в нарядах робив. Мерзотник - і все! Ну і що ж? Через оцих негідників я маю на весь світ дивитися крізь темне скельце? (С. Журахович); - А тобі ріже око, що я чужу людину в хату прийняв? А з ким мені жити, коли в мене син - поганець? (Григорій Тютюнник); - Чого ж ви, кажу, одразу його не поклали? "Ліжок не вистачає..." Серця в тебе не вистачає, а не ліжок! ..Нема нікому й поскаржитись на них, паразитів... (О. Гончар); Якась-таки личина донесла комендантові (Ю. Збанацький); [Олекса:] Не козак ти, не лицар! Ти гадюка, злодій ти!! (С. Васильченко); - То ти знущаєшся з мене, гад?! - прошепотів Іван Ілліч (Є. Гуцало); - Топись, топись, одною гадиною менше буде, - припрошувала її з берега Орися (Григорій Тютюнник); [Лукерія Степанівна:] Іч, яку зміюку вивчили собі на радість! (М. Кропивницький); - Пакосник ти паскудний! Плюгавець! Загладиш ти в нас сьогодні увесь сором, що наробив товариству (П. Куліш); - Ах ти ж падло заморське! Ах ти ж... - і жінка сказала все, що думала про цього німця (О. Ільченко); - Аж дивно, як це я раніше не зрозуміла, що ви падлюка (В. Собко); - Ти тямиш, паршивцю, що говориш?! - одним краєм прикусив зуби Созоненко (М. Стельмах); Кругом паскуда! Чому ж його не так зовуть! Чому на його не плюють? Чому не топчуть!! (Т. Шевченко); - Що ж сей паскудник учинив? - став ізнов глаголати батько Пугач до громади (П. Куліш); - Собака, - вилаявся дід і блиснув своїми.. очима у бік уланів (Д. Бедзик); По наших землях не блукати псам, Хижацькому поріддю вбивства й зради (М. Бажан); - Краще вмерти героєм, аніж стервом жити, зрадивши вітчизну (І. Ле); - І на оновленій землі Врага не буде, супостата (Т. Шевченко); Як зобачила [молодиця] дядька Володька, зірвалась з місця, наче її полум’я обхопило: - ..Шибеник! Злодюга! (Марко Вовчок); - Свиня, - кинув він Гнатові, коли вони від’їхали на бокову стежку. - Отакого старого чоловіка - і то не пожалів (Григорій Тютюнник); Сказали б раніше, нізащо Ніхто б не повірив, що ти, Онищенко Климе, ледащо, У зрадники можеш піти! (Л. Первомайський); - Хай знають, нехристи, де правда! Коли вона є, то для всіх хай буде рівна (Панас Мирний); - Ванюшко, що ж це ти, бусурмане, цураєшся дядька Ларивона?.. (В. Логвиненко); Назустріч дідусь ідесумний-сумний, пішки повертається до себе..: "Якийсь недовірок велосипед украв.." (О. Гончар); На тій Україні.. Байстрюки Єкатерини Сараною сіли (Т. Шевченко); [Дуга (виймає складену вчетверо листівку):] Ось... Якийсь барбос на тинах порозклеював (Ю. Мокрієв); За хвилю виносить [Прокіп].. сідло і.. мчить у Троянівку, щоб не спати в одній хаті з таким босяком, як Тимко (Григорій Тютюнник). - Пор. безсоро́мник, на́волоч, недо́людок.
ПУСТУ́Н (той, хто любить пустувати), БЕШКЕ́ТНИК, ЗБИТОЧНИК[ЗБИТОШНИК]розм.,ШИ́БЕНИКрозм.,ЖИРУ́Нрозм.,ПОСТРИБУ́Нрозм.,ШАЛАПУ́Трозм.,ШАЛАПУ́ТНИКрозм.,ШКО́ДАрозм.,ХАЛАМИ́ДНИКрозм.,ПАЛИ́ВОДАпідсил. розм.,ПАЛИ́СВІТпідсил. розм.,ГАРЦІВНИ́Кдіал.,ШАЛИВІРдіал.,ГАЙДАБУ́РАдіал.,ГАЛАБУ́РДНИКдіал.Стрибали отак пустуни, стрибали - і ввечері Юрко вже ледве доліз скоцюрблений до хати (П. Козланюк); Збиточник повторив слова професора, наслідуючи його інтонацію (О. Кобилянська); [Командир застави:] Ну й жируни! Я ж наказав - до штабу... (П. Воронько); - Здоров, Толю! - термосав за плечі дико радий шалапут [Івашко]. - Прокинься! (Я. Качура); Між школярськими голосами лунає сердитий крик старого Богуша. - В церков! В церков, шалапутники! (С. Васильченко); - Зараз стрельнем по вороні, халамидники малі! (Б. Олійник); Такий уже він паливода - здібний, але ж непосидючий, до науки не дуже охочий (Ю. Збанацький); Оксен, позираючи на молодь, що їхала із сміхом та витівками, пригадував і свої юнацькі роки, коли він також був такий шаливір та веселун (Григорій Тютюнник); Дозорці вважали йогоза непосидющого галабурдника (І. Франко).
РОЗБІ́ЙНИК (той, хто грабує, убиває з метою грабежу), РОЗБИША́КА, РОЗБІЯ́КАрозм.,ЗАРІЗЯ́КАрозм.,ХАРЦИ́Зрозм.,ХАРЦИ́ЗАрозм., ХАРЦИЗЯ́КАрозм.,ХАРЦИ́ЗНИКрозм., ЗДОБИ́ЧНИК[ДОБИ́ЧНИК]розм.,БАШИБУЗУ́Кзаст., ШИ́БЕНИКзаст.,ЗБУЙдіал., ЗАРІЗА́КА[ЗАРІ́ЗА]діал.,ЗАБІЯ́КА діал.,ШУБРА́ВЕЦЬ діал.,ОПРИ́ШОК[ОПРИ́ШКО]діал.,ЛОТР діал.;УШКА́Л заст. (річковий); КОМИ́ШНИКзаст. (той, що ховається в очеретах Пониззя Дніпра). Та десь там недалеко в гаях розбійники, кажуть, уявились, чи що (Марко Вовчок); - Он, розказують, на Красногорку напали розбишаки... Чоловіка з двадцять наїхало, та сторожі одбили... (Панас Мирний); Без сльози гіркої Поспішає розбіяка До добичі свої (С. Руданський); Побачивши коней і озброєних на них зарізяк, перекупки чимдуж кинулись врозтіч (І. Сенченко); Тепер він знає, хто коні бере.. А, злодію, коноводе, харцизе проклятий! (Б. Грінченко); Мучився отак з ним батько, мучився та, заплакавши, й каже Мотрі: - Ні, вже нічого з харцизою не вдію!.. (Панас Мирний); Було на валку й розбишаки-харцизяки нападуть. Колись самим чумакам і їхати було небезпечно (О. Іваненко); Нагадує пісня й про здобичників диких, що з нетрів придорожніх, з комишів непролазних чигають на валку, готують у степу глухому криваву драму.. (М. Коцюбинський); [Микита:] Нехай би я був паскудний на вроду або ж злодій чи шибеник... Чому ж Одарка не хоче мене любить? (М. Кропивницький); - Прошу, пийте, не розглядайтеся так, як би між збуїв попали (В. Стефаник); Піймали одного зарізу (І. Котляревський); - Забирайтеся мені з очей, Пєрожек, бо може дійти до нещастя... Шуя... каналія... шубравець останнього сорту - ось хто ви, старий ідіоте! (Ірина Вільде); Коли йшла потім спати Маруся, - довго прислухалася: чи не скрипить де підозріло віконниця, чи не йдуть опришки, чорні хлопці (Г. Хоткевич); - Може, у вас які хлопи інші, того не знаю, але у мене самі лотри, лайдаки, лінюхи і злодії (Г. Хоткевич); Верига нарешті оперся спиною в рублену стіну. На нього наступало троє ушкалів з шаблями (П. Панч); Всі порозбігалися, як почали комишники жакувати з возів чабаки та осятрину (Ганна Барвінок). - Пор. 1. банди́т, грабіжник, піра́т.
-2-
іменник чоловічого роду, істота

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний Ши́беник  
родовий Ши́беника  
давальний Ши́бенику, Ши́беникові  
знахідний Ши́беник  
орудний Ши́беником  
місцевий на/у Ши́бенику  
кличний Ши́бенику*  
відмінок однина множина
називний ши́беник ши́беники
родовий ши́беника ши́беників
давальний ши́беникові, ши́бенику ши́беникам
знахідний ши́беника ши́беників
орудний ши́беником ши́бениками
місцевий на/у ши́беникові, ши́бенику на/у ши́бениках
кличний ши́бенику ши́беники

Словник синонімів

БЕШКЕ́ТНИК (той, хто порушує порядок, пристойність, любить зчиняти бешкети), ДЕБОШИ́Ррозм. рідше,ГАЛАБУ́РДНИКдіал.; ПРОБИ́ЙГОЛОВАрозм., РОЗБИША́КАрозм., РОЗБІЯ́КАрідко (відчайдушний бешкетник, призвідник сварок); ХУЛІГА́Н (грубий порушник громадського порядку); ШИ́БЕНИКрозм. (той, хто порушує порядок, завдає шкоди кому-, чому-небудь і т. ін.). Бешкетники свистіли пронизливо й неприємно (О. Ільченко); Дозорці вважали його за непосидющого галабурдника (І. Франко); Найбільший заводіяка й шкода таборів, пробийголова й бандит Володька.. шкребе і чистить.. коня (Ю. Яновський); - Не ходи туди, синку, - каже [мати], - на вечорницях збираються самі п’яниці та розбишаки; там тебе обидять, віку тобі збавлять (О. Стороженко); [Андрій:] То ж хулігани! Обізлилися на Арсена, а підстерегли мене і... давай колошматить. Ледве вирвався! (З. Мороз); - Хто підпалив загату? - крикнув Клим. - Це, мабуть, ті шибеники-парубки? (І. Нечуй-Левицький). - Пор. 1. забія́ка, зірви́голова.
ВІ́ШАЛЬНИК (той, хто повісився або страчений через повішання), ПОВІ́ШЕНИК, ПОВІ́ШЕНИЙ, ШИ́БЕНИКзаст.Присипали його тіло землею в найпоганішому місці.. Бо вже таке право для вішальників (Мирослав Ірчан); Най повішеника ховають (Марко Черемшина); - Коли ви вивезли матір.. та й покинули на великому трахту на розпутті, де ховають вішальників та шибеників, то й я покину вас (І. Нечуй-Левицький).
НЕГІ́ДНИК (безчесна, підла людина), МЕРЗО́ТНИК, ПОГА́НЕЦЬпідсил. розм.,ПАРАЗИ́Тпідсил. розм.;ПІДЛО́ТНИК, ЛИЧИ́НА, ГАДЮ́КА, ГАД, ГА́ДИНА, ЗМІЯ́, ЗМІЙ, ЗМІЮ́КАпідсил. (лайл. і зневажл. - про злу, підступну людину); КА́ПОСНИКрозм.,ПА́КОСНИК[ПА́КІСНИК]розм. (той, хто робить негідні, безчесні вчинки); ПА́ДЛО, ПАДЛЮ́КА, ПАРШИ́ВЕЦЬ, ПАСКУ́ДА, ПАСКУ́ДНИК, ПЛЮГА́ВЕЦЬ, СОБА́КА, ПЕС, СТЕ́РВО, СУПОСТА́Тзаст.,ШИ́БЕНИКзаст. (ужив. як лайливе слово); СВИНЯ́лайл.,СВИНЮ́КА[СВИНЯ́КА]підсил. лайл. (про непорядну, нечемну, невдячну людину); ЛЕДА́ЩО, БЕЗБО́ЖНИК, НЕ́ХРИСТ, БУСУРМА́Н[БУСУРМЕ́Н], НЕВІ́РА, НЕДО́ВІРОК, НЕЧЕСТИ́ВЕЦЬ, БАЙСТРЮ́К, БАЙСТРЯ́, БАРБО́С, БОСЯ́К (ужив. лайливо щодо людини, поведінка, вчинки якої сприймаються негативно, несхвально, - з метою образити її, показати свою зневагу до неї). На другій дільниці якийсь бригадир шахрайські приписки в нарядах робив. Мерзотник - і все! Ну і що ж? Через оцих негідників я маю на весь світ дивитися крізь темне скельце? (С. Журахович); - А тобі ріже око, що я чужу людину в хату прийняв? А з ким мені жити, коли в мене син - поганець? (Григорій Тютюнник); - Чого ж ви, кажу, одразу його не поклали? "Ліжок не вистачає..." Серця в тебе не вистачає, а не ліжок! ..Нема нікому й поскаржитись на них, паразитів... (О. Гончар); Якась-таки личина донесла комендантові (Ю. Збанацький); [Олекса:] Не козак ти, не лицар! Ти гадюка, злодій ти!! (С. Васильченко); - То ти знущаєшся з мене, гад?! - прошепотів Іван Ілліч (Є. Гуцало); - Топись, топись, одною гадиною менше буде, - припрошувала її з берега Орися (Григорій Тютюнник); [Лукерія Степанівна:] Іч, яку зміюку вивчили собі на радість! (М. Кропивницький); - Пакосник ти паскудний! Плюгавець! Загладиш ти в нас сьогодні увесь сором, що наробив товариству (П. Куліш); - Ах ти ж падло заморське! Ах ти ж... - і жінка сказала все, що думала про цього німця (О. Ільченко); - Аж дивно, як це я раніше не зрозуміла, що ви падлюка (В. Собко); - Ти тямиш, паршивцю, що говориш?! - одним краєм прикусив зуби Созоненко (М. Стельмах); Кругом паскуда! Чому ж його не так зовуть! Чому на його не плюють? Чому не топчуть!! (Т. Шевченко); - Що ж сей паскудник учинив? - став ізнов глаголати батько Пугач до громади (П. Куліш); - Собака, - вилаявся дід і блиснув своїми.. очима у бік уланів (Д. Бедзик); По наших землях не блукати псам, Хижацькому поріддю вбивства й зради (М. Бажан); - Краще вмерти героєм, аніж стервом жити, зрадивши вітчизну (І. Ле); - І на оновленій землі Врага не буде, супостата (Т. Шевченко); Як зобачила [молодиця] дядька Володька, зірвалась з місця, наче її полум’я обхопило: - ..Шибеник! Злодюга! (Марко Вовчок); - Свиня, - кинув він Гнатові, коли вони від’їхали на бокову стежку. - Отакого старого чоловіка - і то не пожалів (Григорій Тютюнник); Сказали б раніше, нізащо Ніхто б не повірив, що ти, Онищенко Климе, ледащо, У зрадники можеш піти! (Л. Первомайський); - Хай знають, нехристи, де правда! Коли вона є, то для всіх хай буде рівна (Панас Мирний); - Ванюшко, що ж це ти, бусурмане, цураєшся дядька Ларивона?.. (В. Логвиненко); Назустріч дідусь ідесумний-сумний, пішки повертається до себе..: "Якийсь недовірок велосипед украв.." (О. Гончар); На тій Україні.. Байстрюки Єкатерини Сараною сіли (Т. Шевченко); [Дуга (виймає складену вчетверо листівку):] Ось... Якийсь барбос на тинах порозклеював (Ю. Мокрієв); За хвилю виносить [Прокіп].. сідло і.. мчить у Троянівку, щоб не спати в одній хаті з таким босяком, як Тимко (Григорій Тютюнник). - Пор. безсоро́мник, на́волоч, недо́людок.
ПУСТУ́Н (той, хто любить пустувати), БЕШКЕ́ТНИК, ЗБИТОЧНИК[ЗБИТОШНИК]розм.,ШИ́БЕНИКрозм.,ЖИРУ́Нрозм.,ПОСТРИБУ́Нрозм.,ШАЛАПУ́Трозм.,ШАЛАПУ́ТНИКрозм.,ШКО́ДАрозм.,ХАЛАМИ́ДНИКрозм.,ПАЛИ́ВОДАпідсил. розм.,ПАЛИ́СВІТпідсил. розм.,ГАРЦІВНИ́Кдіал.,ШАЛИВІРдіал.,ГАЙДАБУ́РАдіал.,ГАЛАБУ́РДНИКдіал.Стрибали отак пустуни, стрибали - і ввечері Юрко вже ледве доліз скоцюрблений до хати (П. Козланюк); Збиточник повторив слова професора, наслідуючи його інтонацію (О. Кобилянська); [Командир застави:] Ну й жируни! Я ж наказав - до штабу... (П. Воронько); - Здоров, Толю! - термосав за плечі дико радий шалапут [Івашко]. - Прокинься! (Я. Качура); Між школярськими голосами лунає сердитий крик старого Богуша. - В церков! В церков, шалапутники! (С. Васильченко); - Зараз стрельнем по вороні, халамидники малі! (Б. Олійник); Такий уже він паливода - здібний, але ж непосидючий, до науки не дуже охочий (Ю. Збанацький); Оксен, позираючи на молодь, що їхала із сміхом та витівками, пригадував і свої юнацькі роки, коли він також був такий шаливір та веселун (Григорій Тютюнник); Дозорці вважали йогоза непосидющого галабурдника (І. Франко).
РОЗБІ́ЙНИК (той, хто грабує, убиває з метою грабежу), РОЗБИША́КА, РОЗБІЯ́КАрозм.,ЗАРІЗЯ́КАрозм.,ХАРЦИ́Зрозм.,ХАРЦИ́ЗАрозм., ХАРЦИЗЯ́КАрозм.,ХАРЦИ́ЗНИКрозм., ЗДОБИ́ЧНИК[ДОБИ́ЧНИК]розм.,БАШИБУЗУ́Кзаст., ШИ́БЕНИКзаст.,ЗБУЙдіал., ЗАРІЗА́КА[ЗАРІ́ЗА]діал.,ЗАБІЯ́КА діал.,ШУБРА́ВЕЦЬ діал.,ОПРИ́ШОК[ОПРИ́ШКО]діал.,ЛОТР діал.;УШКА́Л заст. (річковий); КОМИ́ШНИКзаст. (той, що ховається в очеретах Пониззя Дніпра). Та десь там недалеко в гаях розбійники, кажуть, уявились, чи що (Марко Вовчок); - Он, розказують, на Красногорку напали розбишаки... Чоловіка з двадцять наїхало, та сторожі одбили... (Панас Мирний); Без сльози гіркої Поспішає розбіяка До добичі свої (С. Руданський); Побачивши коней і озброєних на них зарізяк, перекупки чимдуж кинулись врозтіч (І. Сенченко); Тепер він знає, хто коні бере.. А, злодію, коноводе, харцизе проклятий! (Б. Грінченко); Мучився отак з ним батько, мучився та, заплакавши, й каже Мотрі: - Ні, вже нічого з харцизою не вдію!.. (Панас Мирний); Було на валку й розбишаки-харцизяки нападуть. Колись самим чумакам і їхати було небезпечно (О. Іваненко); Нагадує пісня й про здобичників диких, що з нетрів придорожніх, з комишів непролазних чигають на валку, готують у степу глухому криваву драму.. (М. Коцюбинський); [Микита:] Нехай би я був паскудний на вроду або ж злодій чи шибеник... Чому ж Одарка не хоче мене любить? (М. Кропивницький); - Прошу, пийте, не розглядайтеся так, як би між збуїв попали (В. Стефаник); Піймали одного зарізу (І. Котляревський); - Забирайтеся мені з очей, Пєрожек, бо може дійти до нещастя... Шуя... каналія... шубравець останнього сорту - ось хто ви, старий ідіоте! (Ірина Вільде); Коли йшла потім спати Маруся, - довго прислухалася: чи не скрипить де підозріло віконниця, чи не йдуть опришки, чорні хлопці (Г. Хоткевич); - Може, у вас які хлопи інші, того не знаю, але у мене самі лотри, лайдаки, лінюхи і злодії (Г. Хоткевич); Верига нарешті оперся спиною в рублену стіну. На нього наступало троє ушкалів з шаблями (П. Панч); Всі порозбігалися, як почали комишники жакувати з возів чабаки та осятрину (Ганна Барвінок). - Пор. 1. банди́т, грабіжник, піра́т.