ДОНО́ЩИК, ДОНО́СНИК, ДОНО́ШУВАЧ, ВИКА́ЗУВАЧ, ВИКА́ЖЧИКрозм., Я́БЕДНИКрозм., Я́БЕДАрозм., ФІСКА́Лрозм., НАВУ́ШНИКрозм., ВУ́ХОрозм., ШЕПТУ́Нрозм., НАШІ́ПТУВАЧрозм., КОНФІДЕ́НТзах., СТУКА́Чрозм.; СЕКСО́Трозм., ЛЯГА́ВИЙрозм., заст. (про таємного агента правоохоронних органів). Всі ті слова й думки були приписані самому Миколі, бо донощик, здається, не знав, що автором проекту був Максим (І. Багряний); Султан слухав виказувачів і шептунів і загадково мовчав (З. Тулуб); - Дивись, он недалеко гуменний; він почує та ще й панові за це викаже. Це ж відомий на селі викажчик (І. Нечуй-Левицький); - Учитися б у його, руки цілувати, а ти на його почав брехню точитипо всьому повіту... Ябедником називати (Панас Мирний); Он що! Значить, хтось написав донос на нього. Якийсь знайшовсь-таки ябеда і написав (П. Колесник); Дворянин Сельський був знаний як наклепник. Фіскал і драпіжник (П. Панч); - Доки вам тих навушників слухати, а нам терпіти через них? (А. Свидницький); Очевидно, у бандитської ватаги була своя розвідка, надійні вуха і очі (І. Цюпа); Обдурювали його, Батия, всі нашіптувачі, коли наговорювали на Данила різні вигадки (А. Хижняк); Так багате наше Жаб’є Вороги із’їли, А найгірше конфіденти Були нам доїли (пісня); Він чув десь, що стукачів і сексотів.. не щадять і, коли це вигідно, "вербують" їх, саджають, б’ють, розстрілюють (І. Багряний); Слободою ходили ймовірні чутки: у чужу сповідь волосний лягавий завжди свого писка встромляв (О. Ковінька). - Пор. 1. доно́сити.

ЗНА́ХАР (людина, що лікує немедичними засобами та займається чаклуванням), ЗНА́ТНИ́Кзаст.,ВОРОЖБИ́Тзаст.,ЗНА́ХОР[ЗНА́ХУР]рідко,ШЕПТУ́Н рідко. [Павло:] Нема нуднішої болісті, як зуби. [Яким:] Є такі знахарі, що замовляють (М. Кропивницький); Прадід стояв, мов знатник, що знає всі степові тайни, він здавався Данилкові господарем степових звичаїв (Ю. Яновський); Він ходив по лісах та по луках, збирав якісь квітки, камінці.. Старшиниха погадала навіть, чи не ворожбит він який (Б. Грінченко). - Пор. 1. чаклу́н.

ПЛІТКА́Р (той, хто поширює чутки, плітки), ПЛЕТУ́Нрозм.;ШЕПТУ́Нрозм.,ШЕПОТУ́Нрозм.,ШЕПТІ́Йрозм. (той, хто робить це потай). - Ви збираєте плітки.. - Це я - пліткар!? Ну, знаєте, - і заходився погрожувати (І. Цюпа); Наплюй, що скажуть плетуни, я хочу, щоб ти виріс, щоб розгорнувся твій талант (П. Дорошко); У селі не слухають різних шептунів (П. Кочура).

ЧАКЛУ́Н (людина, яка займається чаклунством), ЧАРІВНИ́К, МАГ, ХАРАКТЕ́РНИК, ЗНА́ТНИ́К, ЧАРОДІ́Й, ЧАРОДІ́ЙНИК, ЧУДОДІ́Йзаст., МОЛЬФА́Рдіал., ЧУДЕ́СНИКзаст., ЧОРНОКНИ́ЖНИКзаст., ВІДЬМА́Кзаст.; ЗАКЛИНА́Чзаст., ЗАКЛИНА́ТЕЛЬзаст. (той, хто діє заклинанням); ШЕПТУ́Нзаст., ШЕПТІ́Йзаст. (той, хто промовляє наговір, приворот); ВОЛХВ (у давніх слов’ян); ВОРОЖБИ́Тзаст., ХИМОРО́ДНИКзаст. (той, хто ворожить); ШАМА́Н (у племен, релігія яких ґрунтується на культі духів, магії). - Вони кидалися до шаманів і чаклунів, волали, молилися, бурмотіли закляття (З. Тулуб); [Мар’яна:] Сербине, може, ти чарівник? Нарай мені таких чар, щоб можна було привертати людей! (С. Васильченко); За Абдулаєвим ходить слава східного чародія і мага (Григорій Тютюнник); - Це характерник, - сказав хтось біля Ярошенків. - Заворожує зброю і кулі так, що своїм не шкодять, а ворога б’ють (О. Маковей); Прадід стояв, мов знатник, що знає всі весняні тайни (Ю. Яновський); Чула й вона колись про лісовиків, вовкулаків, чародійників (В. Гжицький); Над розгорнутою картою схилився землемір.. Враження було таке, наче то не землемір, а якийсь всесильний маг, чудодій, що на пожовклій картіоракулі вичитує кожному його долю (І. Кириленко); Іван простягав руку у сю скупу зимою безлюдність і кликав на тайну вечерю до себе всіх чорнокнижників, мольфарів, планетників всяких (М. Коцюбинський); [2-га дівчина:] Він відьмак, з чортами знається (М. Старицький); - Я.. бачу пальми, священний Ганг, храми Мадраса, бородатих синкхів, заклинателів змій (П. Загребельний); Вмить до послуг його вже стоять: Шептуни, знахарі, ворожбити (С. Воскрекасенко); Заворожи мені, волхве, Друже сивоусий! (Т. Шевченко); "Що ж, - думає [Петро], - як і се такий химородник? Піду скоріш, щоб справді не вкоїв він якого лиха" (П. Куліш).