-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив шепну́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   шепні́мо, шепні́м
2 особа шепни́ шепні́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа шепну́ шепнемо́, шепне́м
2 особа шепне́ш шепнете́
3 особа шепне́ шепну́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. шепну́в шепну́ли
жін.р. шепну́ла
сер.р. шепну́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
шепну́вши

Словник синонімів

ДОНО́СИТИна кого (перев. таємно подавати відомості з обвинуваченням кого-небудь у чомусь), ПОКА́ЗУВАТИ, ВИКА́ЗУВАТИкого,КА́ПАТИрозм., НАКА́ПУВАТИрозм., Я́БЕДНИЧАТИзневажл., ФІСКА́ЛИТИзневажл., ТОПИ́ТИкого, розм., ШЕПТА́ТИрозм., ДОКА́ЗУВАТИзаст., ДОВО́ДИТИдіал. - Док.: донести́, показа́ти, ви́казати, нака́пати, ная́бедничати, нафіска́лити, шепну́ти, доказа́ти, довести́. - Ти смієш, кошеня мерзенне, Зевесу доносить на мене, Щоб тим нас привести в розлад (І. Котляревський); - А як Ілько покаже, що тебе не було... Він тепер ненавидить тебе, то, може... (В. Винниченко); Хоч би й тридцятеро коней пропало, я на брата не піду виказувати, самого себе ганьбити (Б. Грінченко); - - На наш полк капав [Гудзій]. Заявив, що нема ніякого смислу озброювати нас... (А. Головко); - Навіщо ти бунтуєш чесних колгоспників?.. - Сергій накапав? - Не твоє діло (Григорій Тютюнник); - Ми з ним розправимося, щоб не ябедничав, щоб не видавав своїх (Панас Мирний); Нафіскалити класному наглядачеві на товариша, вислужитися перед шкільним начальством - що могло бути мерзеннішим за це? (О. Донченко); - На каверзи пускаєшся, п’янице? Не тілько себе губиш - других топиш! (Панас Мирний); Невже забув [Пуер] ключі у своїх друзів.., певно, знайшлись би й такі, що шепнули вищому начальству (А. Хижняк); На нього доказують, що він з ними заодно (Г. Квітка-Основ’яненко); - Як будеш, - каже [стражник], - як слід наглядати та про все мені доводити, то як запопадуть твого пана на злому вчинку.., - то тобі, каже, начальство медаль дасть (Панас Мирний).
ШЕПТА́ТИ (говорити, вимовляти щось дуже тихо), НАШІ́ПТУВАТИ, ШЕПОТА́ТИ[ШЕПОТІ́ТИ], ПРИШІ́ПТУВАТИ, ВИШІ́ПТУВАТИрозм., ШАМОТІ́ТИрозм.,ШАВКОТІ́ТИрозм.,ШЕЛЕСТІ́ТИрозм.,ПЕРЕШІ́ПТУВАТИдіал. - Док.: шепну́ти, прошепта́ти, нашепта́ти, шепотну́ти, прошепота́ти[прошепоті́ти], ви́шептати, прошамоті́ти, шеле́снути, прошелесті́ти. То всі кричать, то шепчуть тихо (І. Котляревський); Він мені почав нашіптувати, що ніби пролазив учора на самий берег Дніпра (Л. Смілянський); Розгладжує мати папірець рукою, а сама дивиться на свічечку і щось шепоче (І. Багряний); Баби перелякались на смерть і тільки хрестились та нишком шепотіли молитву (І. Нечуй-Левицький); Семениха щиро зітхала й пришіптувала: - Гріхи, гріхи! (Лесь Мартович); - Що це? - ледь вишіптує Юрко з перестраху (П. Козланюк); Мати намагалася звестися на лікоть. Вона опиралася на лаву і щось шамотіла (П. Панч); - Сідай, Іване. Сідайте, дочки, - ледве шелестіли старі Демидові вуста (О. Довженко); Перешіптувала [ворожка] якісь незрозумілі слова (О. Кобилянська).