шельмуватий 1 значення

-1-
прикметник
[розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний шельмува́тий шельмува́та шельмува́те шельмува́ті
родовий шельмува́того шельмува́тої шельмува́того шельмува́тих
давальний шельмува́тому шельмува́тій шельмува́тому шельмува́тим
знахідний шельмува́того, шельмува́тий шельмува́ту шельмува́те шельмува́тих, шельмува́ті
орудний шельмува́тим шельмува́тою шельмува́тим шельмува́тими
місцевий на/у шельмува́тому, шельмува́тім на/у шельмува́тій на/у шельмува́тому, шельмува́тім на/у шельмува́тих

Словник синонімів

ХИ́ТРИЙ (який для досягнення чогось діє непрямими, нерідко обманними шляхами), ЛУКА́ВИЙ, ХИТРЮ́ЩИЙпідсил. розм., ХИТРЮ́ЧИЙпідсил. розм., ШЕЛЬМІ́ВСЬКИЙрозм., ШЕЛЬМУВА́ТИЙрозм., ПРОНО́ЗЛИВИЙрозм., ПРОНО́ЗУВАТИЙрозм., ШТУДЕ́РНИЙдіал.- Цей Романко в мене хитрий, хоч кого обдурить (М. Коцюбинський); Не додержав слова лукавий боярин, не написав Сагайдачному про долю Коржеву (З. Тулуб); "Хитрющий же цей Тимко, зразу до командира - і вже ад’ютантом. І як я до такого не додумався!" (Ю. Збанацький); [Забрамський:] Що ти зробила з моїм альдегідом? Тепер він чудово з’єднався з іншими і прекрасно діє... Ах ти шельмівська дівчина! (П. Кочура); Це був найстарший чоловік із радних, дуже штудерний (Лесь Мартович). - Пор. підсту́пний.