шелестючий 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний шелестю́чий шелестю́ча шелестю́че шелестю́чі
родовий шелестю́чого шелестю́чої шелестю́чого шелестю́чих
давальний шелестю́чому шелестю́чій шелестю́чому шелестю́чим
знахідний шелестю́чий, шелестю́чого шелестю́чу шелестю́че шелестю́чі, шелестю́чих
орудний шелестю́чим шелестю́чою шелестю́чим шелестю́чими
місцевий на/у шелестю́чому, шелестю́чім на/у шелестю́чій на/у шелестю́чому, шелестю́чім на/у шелестю́чих

Словник синонімів

ШЕЛЕСТКИ́Й (який видає, утворює шелест; сповнений шелесту), ШЕЛЕСТЛИ́ВИЙрідше,ШАРУДЛИ́ВИЙ, ШУРХОТЛИ́ВИЙ, ШЕЛЕСТЮ́ЧИЙрозм.,ЛОПОТЛИ́ВИЙрозм.,ЛОПОТЮ́ЧИЙрозм. рідше;ШОРСТКИ́Йрозм. (про звук). П’ятеро людей, підмостивши під себе сухе, шелестке листя, куталися в кожухи (Л. Смілянський); За приліском починалося кукурудзяне поле, виспіле, шелестливе (В. Земляк); Тонко пахли матіолові сутінки, кликали до себе шарудливі копиці (І. Муратов); Спиваю сік густий з терпких морозних грон,.. Спиваю шурхотливий падолист (І. Драч); Одного разу подарує [село].. переддощове надвечір’я з шелестючими фікусами на подвір’ї (В. Медвідь); Дугою вигинаються бамбукові древка лопотливих знамен (О. Гончар); Рішуче підійшов [Леус] до вішалки, зняв свого лопотючого дощовика (Ю. Збанацький); Авто з шорстким вереском зарипіло по прибережному піску (Ю. Смолич).