шелест 2 значень

-1-
прізвище
* Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.

Словник відмінків

відмінок чол. р. множина
називний Ше́лест Ше́лести
родовий Ше́леста Ше́лестів
давальний Ше́лестові, Ше́лесту Ше́лестам
знахідний Ше́леста Ше́лестів
орудний Ше́лестом Ше́лестами
місцевий при Ше́лестові, Ше́лесті при Ше́лестах
кличний Ше́лесте, Ше́лест Ше́лести
відмінок однина множина
називний ше́лест ше́лести
родовий ше́лесту ше́лестів
давальний ше́лесту, ше́лестові ше́лестам
знахідний ше́лест ше́лести
орудний ше́лестом ше́лестами
місцевий на/у ше́лесті на/у ше́лестах
кличний ше́лесте* ше́лести*

Словник синонімів

ШЕ́ЛЕСТ (тихий, глухий звук, шум від тертя одного предмета об другий), ШЕЛЕСТІ́ННЯрідше,ШАРУДІ́ННЯ, ШУ́РХІТ, ШУ́РХАННЯрідше,ШЕ́РХІТ, ШЕ́РЕХ, ШЕ́МРАННЯ, ШЕ́МРІТ, ШЕ́МРІННЯрідше,ШЕРХрозм.,ШЕ́РХАННЯрозм.,ШЕРЕХТІ́ННЯрозм.,ШЕРХОТІ́ННЯрозм.,ШЕ́ЛЕХрозм., ШАМОТІ́ННЯрозм., ШАМОТНЯрозм.,ШАМО́ТНЯВАрозм.,ШУРША́ННЯ[ШУРЧА́ННЯ], ШЕЛЕ́ПАННЯдіал.,ШЕЛЕПОТІ́ННЯдіал.;ША́РКАННЯ, ШВА́РКАННЯрозм.,ШВА́РКІТрозм., ЛОПОТА́ННЯрозм.,ЛОПОТІ́ННЯрозм.,ЛО́ПІТрозм.,ЛОПОТНЯ́розм.,ЛОПОТНЯ́ВАрозм. (більш уривчасті звуки такого роду). Шелестом опалого листя зітхає лісова стежка (М. Стельмах); Ловила [Марія] чуйно вухом шелестіння сторінок (А. Головко); Довгу хвилину ми прислухалися до щораз густішого шарудіння у кронах (П. Козланюк); Десь чується шурхіт мітли двірника (І. Нехода); Папороть на схилі знову заколивалася, почулося шурхання каміння, що покотилося в долину (Л. Первомайський); Ніби тихий шерхіт канцелярських паперів, по залі шелестить нестримний сміх (Т. Масенко); З легесеньким шерехом опадає додолу листок за листком (Є. Гуцало); Літнє шемрання спливає неумовкне З високих верховин зелених груш і лип (М. Зеров); Чуєте... чуєте: шерх очеретом? (Б. Олійник); Шерхання снігу, що де-не-де осипався з гілок, окутувало його [Данила] новими хвилями переляку (М. Стельмах); Він любив свій лакований кабріолет, гордовито-спокійну ходу коней, шерехтіння піску під колесами (Н. Рибак); Монотонне шерхотіння дрібної, подібної до гречаних круп, гальки все наростало й наростало (Ю. Збанацький); Ліс був повний неясних, незрозумілих шелехів (О. Донченко); Степ сповнений урочистого шамотіння, яке можна збагнути лиш серцем (І. Цюпа); Чую судорожний подих, І шамотню широких підошов, І як шуршить об стінку одяг (М. Бажан); У вухах чулась шамотнява листочків (В. Козаченко); Шуршання людської ходи в тумані майне де-не-де (М. Бажан); Гупали зрідка яблука в саду за тином, з шелепанням продираючись крізь листя (Є. Гуцало); За кущами чулося шаркання чиєїсь коси (Григорій Тютюнник); Вулиці.. киплять у шварканні черевиків (І. Микитенко); Тихо, сумно, сонно... Хіба жандар, цокнувши острогами, порушить ту сонну тишу або замутить ті лопотання, перегортування листочків (Панас Мирний); В’їхавши в ліс, почув, неначе шепіт, скрадливе лопотіння молодого листя (І. Стеценко). - Пор. 1. шум.
I. ШУМ (сукупність різноманітних, перев. незлагоджених звуків), ГО́МІН, ШУМОВИ́ННЯ, ПЕРЕДЗВІ́Нперев. поет., ШТУ́РМАзаст., ЯСИНА́заст., ЛО́СКІТдіал., ОГРО́Мдіал.; ШЕ́ЛЕСТ, ШЕ́РЕХ, ШЕ́ПІТрозм., ЛЕ́ПЕТрозм., ЛО́ПІТрозм., ПО́ШУМпоет., ШВА́РКІТдіал. (глухий, тихий); РО́КІТ, РОКОТА́ННЯ (моря, річки, хвиль). Шум і гамір іскристою хвилею зносився над товариством (І. Франко); Звідси не видно ні моря ясного; Гомону з міста не чути гучного (Леся Українка); Тут він вперше почув говірливий ручай, Шумовиння зеленого дуба (Л. Забашта); Зовсім зшаленіли весняні струмки й такий підняли передзвін, хоч вуха затуляй! (О. Донченко); Між ними скоїлася буча, штурма (Словник Б. Грінченка); Ви, панове-молодці, Кайданами не стучіте, Ясини не вчиніте (дума); З неба чорного упали та погасли зорі, впала з лоскотом смерека (Уляна Кравченко); У кривчуковському лісі, кажуть, наче ярмарок, - гук, огром, тупотить, гуркотить... (Марко Вовчок); Над Севастополем уже стояв ясний і свіжий ранок, сповнений легким шерехом хвиль (В. Кучер); Знову місток і внизу дзюркотливий шепіт чистої, аж до дна прозорої води (М. Томчаній); Вітер затих, тільки з лепетом в річці Хвиля за хвилею йде (Дніпрова Чайка); Олена, прокинувшись від лопоту дощових батогів по шибках, пролежала без сну до самісінького ранку (Ірина Вільде); Не почуваєш ти, .. Як пролетів повз нас легенький пошум сну (переклад П. Кочура); Шваркіт [ріки] доходив до слуху, як тихий, мелодійний гомін (І. Франко); Рокіт ріки у долині В серці ношу і донині (М. Нагнибіда); Я знаю синь небес після квітневих бур, .. Дніпра широкого тривожне рокотання (Я. Шпорта). - Пор. I. гуді́ння, 1. шелест.
-2-
іменник чоловічого роду

Словник відмінків

відмінок чол. р. множина
називний Ше́лест Ше́лести
родовий Ше́леста Ше́лестів
давальний Ше́лестові, Ше́лесту Ше́лестам
знахідний Ше́леста Ше́лестів
орудний Ше́лестом Ше́лестами
місцевий при Ше́лестові, Ше́лесті при Ше́лестах
кличний Ше́лесте, Ше́лест Ше́лести
відмінок однина множина
називний ше́лест ше́лести
родовий ше́лесту ше́лестів
давальний ше́лесту, ше́лестові ше́лестам
знахідний ше́лест ше́лести
орудний ше́лестом ше́лестами
місцевий на/у ше́лесті на/у ше́лестах
кличний ше́лесте* ше́лести*

Словник синонімів

ШЕ́ЛЕСТ (тихий, глухий звук, шум від тертя одного предмета об другий), ШЕЛЕСТІ́ННЯрідше,ШАРУДІ́ННЯ, ШУ́РХІТ, ШУ́РХАННЯрідше,ШЕ́РХІТ, ШЕ́РЕХ, ШЕ́МРАННЯ, ШЕ́МРІТ, ШЕ́МРІННЯрідше,ШЕРХрозм.,ШЕ́РХАННЯрозм.,ШЕРЕХТІ́ННЯрозм.,ШЕРХОТІ́ННЯрозм.,ШЕ́ЛЕХрозм., ШАМОТІ́ННЯрозм., ШАМОТНЯрозм.,ШАМО́ТНЯВАрозм.,ШУРША́ННЯ[ШУРЧА́ННЯ], ШЕЛЕ́ПАННЯдіал.,ШЕЛЕПОТІ́ННЯдіал.;ША́РКАННЯ, ШВА́РКАННЯрозм.,ШВА́РКІТрозм., ЛОПОТА́ННЯрозм.,ЛОПОТІ́ННЯрозм.,ЛО́ПІТрозм.,ЛОПОТНЯ́розм.,ЛОПОТНЯ́ВАрозм. (більш уривчасті звуки такого роду). Шелестом опалого листя зітхає лісова стежка (М. Стельмах); Ловила [Марія] чуйно вухом шелестіння сторінок (А. Головко); Довгу хвилину ми прислухалися до щораз густішого шарудіння у кронах (П. Козланюк); Десь чується шурхіт мітли двірника (І. Нехода); Папороть на схилі знову заколивалася, почулося шурхання каміння, що покотилося в долину (Л. Первомайський); Ніби тихий шерхіт канцелярських паперів, по залі шелестить нестримний сміх (Т. Масенко); З легесеньким шерехом опадає додолу листок за листком (Є. Гуцало); Літнє шемрання спливає неумовкне З високих верховин зелених груш і лип (М. Зеров); Чуєте... чуєте: шерх очеретом? (Б. Олійник); Шерхання снігу, що де-не-де осипався з гілок, окутувало його [Данила] новими хвилями переляку (М. Стельмах); Він любив свій лакований кабріолет, гордовито-спокійну ходу коней, шерехтіння піску під колесами (Н. Рибак); Монотонне шерхотіння дрібної, подібної до гречаних круп, гальки все наростало й наростало (Ю. Збанацький); Ліс був повний неясних, незрозумілих шелехів (О. Донченко); Степ сповнений урочистого шамотіння, яке можна збагнути лиш серцем (І. Цюпа); Чую судорожний подих, І шамотню широких підошов, І як шуршить об стінку одяг (М. Бажан); У вухах чулась шамотнява листочків (В. Козаченко); Шуршання людської ходи в тумані майне де-не-де (М. Бажан); Гупали зрідка яблука в саду за тином, з шелепанням продираючись крізь листя (Є. Гуцало); За кущами чулося шаркання чиєїсь коси (Григорій Тютюнник); Вулиці.. киплять у шварканні черевиків (І. Микитенко); Тихо, сумно, сонно... Хіба жандар, цокнувши острогами, порушить ту сонну тишу або замутить ті лопотання, перегортування листочків (Панас Мирний); В’їхавши в ліс, почув, неначе шепіт, скрадливе лопотіння молодого листя (І. Стеценко). - Пор. 1. шум.
I. ШУМ (сукупність різноманітних, перев. незлагоджених звуків), ГО́МІН, ШУМОВИ́ННЯ, ПЕРЕДЗВІ́Нперев. поет., ШТУ́РМАзаст., ЯСИНА́заст., ЛО́СКІТдіал., ОГРО́Мдіал.; ШЕ́ЛЕСТ, ШЕ́РЕХ, ШЕ́ПІТрозм., ЛЕ́ПЕТрозм., ЛО́ПІТрозм., ПО́ШУМпоет., ШВА́РКІТдіал. (глухий, тихий); РО́КІТ, РОКОТА́ННЯ (моря, річки, хвиль). Шум і гамір іскристою хвилею зносився над товариством (І. Франко); Звідси не видно ні моря ясного; Гомону з міста не чути гучного (Леся Українка); Тут він вперше почув говірливий ручай, Шумовиння зеленого дуба (Л. Забашта); Зовсім зшаленіли весняні струмки й такий підняли передзвін, хоч вуха затуляй! (О. Донченко); Між ними скоїлася буча, штурма (Словник Б. Грінченка); Ви, панове-молодці, Кайданами не стучіте, Ясини не вчиніте (дума); З неба чорного упали та погасли зорі, впала з лоскотом смерека (Уляна Кравченко); У кривчуковському лісі, кажуть, наче ярмарок, - гук, огром, тупотить, гуркотить... (Марко Вовчок); Над Севастополем уже стояв ясний і свіжий ранок, сповнений легким шерехом хвиль (В. Кучер); Знову місток і внизу дзюркотливий шепіт чистої, аж до дна прозорої води (М. Томчаній); Вітер затих, тільки з лепетом в річці Хвиля за хвилею йде (Дніпрова Чайка); Олена, прокинувшись від лопоту дощових батогів по шибках, пролежала без сну до самісінького ранку (Ірина Вільде); Не почуваєш ти, .. Як пролетів повз нас легенький пошум сну (переклад П. Кочура); Шваркіт [ріки] доходив до слуху, як тихий, мелодійний гомін (І. Франко); Рокіт ріки у долині В серці ношу і донині (М. Нагнибіда); Я знаю синь небес після квітневих бур, .. Дніпра широкого тривожне рокотання (Я. Шпорта). - Пор. I. гуді́ння, 1. шелест.