-1-
дієслово недоконаного виду
[діал.]

Словник відмінків

Інфінітив шелеві́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   шелеві́ймо
2 особа шелеві́й шелеві́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа шелеві́тиму шелеві́тимемо, шелеві́тимем
2 особа шелеві́тимеш шелеві́тимете
3 особа шелеві́тиме шелеві́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа шелеві́ю шелеві́ємо, шелеві́єм
2 особа шелеві́єш шелеві́єте
3 особа шелеві́є шелеві́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
шелеві́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. шелеві́в шелеві́ли
жін. р. шелеві́ла
сер. р. шелеві́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
шелеві́вши

Словник синонімів

КОЛИХА́ТИ (злегка ворушити щось гнучке, висяче тощо), КОЛИСА́ТИ, ГОЙДА́ТИ, КОЛИВА́ТИ, МЕТЛЯ́ТИ[МЕТЕЛЯ́ТИ], МАТЛЯ́ТИ[МОТЛЯ́ТИ]розм., ШЕЛЕВІ́ТИдіал., ФА́ЯТИдіал.;ПОКОЛИ́ХУВАТИ, ПОГО́ЙДУВАТИ (злегка або час від часу); ВИКОЛИ́ХУВАТИ, ВИКОЛИ́СУВАТИ, ВИГО́ЙДУВАТИ (раз у раз). - Док.: колихну́ти, поколихну́ти, колисну́ти, гойдну́ти, коливну́ти, поколихну́ти. Вітер шумів і колихав верхами ялиць (І. Франко); Легенький вітерець колисав плюмажі над високими ківерами (Н. Рибак); І тії тополі Над Іваном на могилі, Коло того гаю, І без вітру гойдаються, І вітер гойдає (Т. Шевченко); Вітер на вулиці коливав віти дерев (В. Собко); А вітер шелестів житами, метляв хустиною білою на дівчині (А. Головко); Вітер холодний корогвами матляв (А. Тесленко); Вітер тріпав папірцем, що в руці, мотляв порожньою торбинкою (А. Головко); Шелестить у вербах вітер, ледве шелевіє... (Л. Первомайський); Навіть листком не поколихне глибокий передосінній вечір (М. Стельмах); Вітер тихенько погойдує хвою (Я. Шпорта); Світла горять блідим полум’ям, а вітрець виколисує їх на всі боки (Марко Черемшина).
КОЛИХА́ТИСЯ (про що-небудь гнучке, висяче тощо - злегка ворушитися під дією чогось), КОЛИСА́ТИСЯ, ГОЙДА́ТИСЯ, КОЛИВА́ТИСЯ, МЕТЛЯ́ТИСЯ, МАТЛЯ́ТИСЯ[МОТЛЯ́ТИСЯ]розм., МАЙТАЛА́ТИдіал., МАЙТАЛА́ТИСЯдіал., МАЙТАЛА́ЧИТИдіал., МАТНА́ТИСЯдіал., ШЕЛЕВІ́ТИдіал., ШЕЛЕВІ́ТИСЯдіал.; МАЙОРІ́ТИ, МОТА́ТИСЯ, МА́ЯТИ, МА́ЯТИСЯ, РОЗВІВА́ТИСЯ, ПОВІВА́ТИ (під дією вітру); ПОЛОСКА́ТИСЯ, ПОЛОСКА́ТИ (на вітрі - про знамена, білизну, вітрила); ПОКОЛИ́ХУВАТИСЯ, ПОГО́ЙДУВАТИСЯ (злегка або час від часу). - Док.: колихну́тися, поколихну́тися, колисну́тися, гойдну́тися, коливну́тися, мотну́тися, розві́ятися. Колихалися бойові прапори, пробиті кулями, обпалені вогнем баталій (Ю. Яновський); Вітер потягав легко, а збіжжя колисалося вже повним колоссям (Н. Кобринська); Безшумно й ритмічно гойдається важке гілля смереки (Г. Хоткевич); Бур’яни стояли тихо й не коливались (І. Нечуй-Левицький); За плечима в кожного мотлялася порожня торбина (П. Панч); Широкі рукави майталали сюди й туди (Панас Мирний); На її сивій голові, наче коробка, чорна хустка майталається (Панас Мирний); Сірий незастебнутий плащ на ньому майталачив полами на вітрі (І. Ле); Почимчикувала [дівчина] житами, тільки одежина матнається (Панас Мирний); Тільки високі лопухи в саді шелевілися (І. Франко); На темно-синьому тлі хмари білими метеликами майоріли хустки дівчат (Є. Кравченко); Довгі без кінця мережі моталися на легкому вітрі (І. Нечуй-Левицький); Стрічка має за віночком вродливої дівчини (Леся Українка); Їх одежа й хустки аж повівали в кружанні (О. Кобилянська); Високо в небі над Києвом у світлі прожекторів полощеться знамено (І. Цюпа); Світить вогнем Хрещатик, Прапор в вітрах полоще (А. Малишко); Перед вікном сумно погойдувалась пальма (Ю. Бедзик).