-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив шве́ндяти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   шве́ндяймо
2 особа шве́ндяй шве́ндяйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа шве́ндятиму шве́ндятимемо, шве́ндятимем
2 особа шве́ндятимеш шве́ндятимете
3 особа шве́ндятиме шве́ндятимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа шве́ндяю шве́ндяємо, шве́ндяєм
2 особа шве́ндяєш шве́ндяєте
3 особа шве́ндяє шве́ндяють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
шве́ндяючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. шве́ндяв шве́ндяли
жін. р. шве́ндяла
сер. р. шве́ндяло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
шве́ндявши

Словник синонімів

БЛУКА́ТИ (ходити або їздити по світу, часто змінюючи місце перебування, або взагалі з місця на місце, не знаходячи собі постійного пристановища), МАНДРУВА́ТИ, БРОДИ́ТИрозм.,КОЧУВА́ТИрозм.,МОТА́ТИСЯрозм.,ВЕ́ШТАТИСЯрозм.,ВОЛОЧИ́ТИСЯ розм.,ВОЛОКТИ́СЯрозм.,ВОЛІКТИ́СЯрозм. рідше,ВІ́ЯТИСЯрозм.,ЛА́ЗИТИзневажл.,НИКА́ТИрозм.,ТИНЯ́ТИСЯрозм.,ШВЕ́НДЯТИрозм.,ШВЕ́НДЯТИСЯрозм. рідше,ШЛЯ́ТИСЯфам.,ПЛЕ́НТАТИСЯрозм.,ПЛЕ́НТАТИрозм. рідше,ПЛУ́ТАТИСЯрозм.,ТРИ́НДАТИСЯрозм.; БРОДЯ́ЖИТИрозм.,ТАСКА́ТИСЯрозм.,ТЯГА́ТИСЯрозм.,ХИЛЯ́ТИСЯрозм.,БУРЛАКУВА́ТИзаст.,МА́ЯТИСЯрідше,ТУЛЯ́ТИСЯрідше,ТОЛОЧИ́ТИСЯрідше (переходити, переїжджати з місця на місце, без бажання, вимушено, поневіряючись). - Ти, князю, вже не любиш мене. Нащо ж я покинула рідний край і пішла в світи блукати, тинятись та поневірятись між чужими людьми? (І. Нечуй-Левицький); Лучче ж поміркую, Де-то моя Катерина З Івасем мандрує (Т. Шевченко); Пройшло два роки. Мирно бродить Циган ватага мандрівна, І скрізь, як і раніш, знаходить Гостинний захисток вона (М. Драй-Хмара); Йому не хотілося одверто говорити про свої особисті справи ще й тому, що дружина не раз докоряла.. "Якби ти думав про сім’ю, як він, то не став би кочувати" (С. Журахович); [Адмірал:] Я знаю, важко мотатися шість років по морю. Дві війни (О. Корнійчук); Вештаючись взимку по навколишніх ярмарках, Цимбал уважно прислухався до розмов, приносячи потім у Кринички всякі новини про південні краї (О. Гончар); Бурлацька пісня звучить ближче: Заросився, забродився, Де ти, бурлак, волочився? (Ю. Мокрієв); Не жага віятись по світу та розтрачати набуту силу поривала Вас, а щира любов до свого краю (Панас Мирний); Долгорукий непокоївся лихими вістями про Ізяслава, який никав довкола Києва, неначе голодний вовк (П. Загребельний); Піп сказав: - Диви, кобзарем хоче стати, по шляхах швендяти! Не будуть з тебе люди... (Ю. Мартич); З церков роблять [шляхтичі] стайні, у святі ризи одягають всіляких паплюжників, які швендяються за польськими та чеськими ратниками (Ю. Опільський); Плентається чортяка по світу і пекла одцуравсь, бо добре зна, що жінка і там його знайде (О. Стороженко); - Хто скаже, що цей ось ентузіаст, який пуд ромашки зібрав, меншу пережив радість, ніж той, хто байдикує цілими днями, неробою живе, бродяжить десь? (О. Гончар); Жінки з Аматою з’єднались, По всьому городу таскались І підмовляли воювать (І. Котляревський); Він [Шмідель] дійсно вернув назад до Галичини, тягався з кількома мавпами й псом по провінції, пхав з дня на день нужденне життя (С. Ковалів); - Я йогокохала, ростила, здоров’я стратила, надії покладала... А тепер - самій прийшлося по чужих людях хилятися (Панас Мирний); -Старість не за горами. Самому остогид-ло вже бурлакувати й тинятись по світу. Ще десь загину під лісою ні за цапову душу (І. Нечуй-Левицький); Їхала, їхала, їхала... Куди, навіщо? Мов вигнаний дух, загублений у просторі, приречений блукати, тулятися (П. Загребельний).
НИКА́ТИ (ходити туди-сюди, перев. без діла, без потреби), ТИНЯ́ТИСЯрозм.,ШВЕ́НДЯТИрозм.,ШВЕ́НДЯТИСЯрозм. рідше,ШАЛА́ТИСЯрозм.,СЛОНЯ́ТИСЯ розм. рідше,МИ́КАТИСЯ розм. рідше;СНУВА́ТИрозм.,СНУВА́ТИСЯрозм. рідше,СНОВИГА́ТИ[СНОВИГА́ТИ] розм. (швидко пересуваючись або довго ходячи); ША́СТАТИрозм.,ША́СТАТИСЯрозм. рідше (швидко, квапливо); ВЕ́ШТАТИСЯрозм. (ходити туди-сюди, в різних напрямках); ВАЛА́НДАТИСЯрозм. (ходити без діла). Дід нудився, никав без роботи по хаті, по садку, заходив у пасіку (І. Нечуй-Левицький); Сусідові.., мабуть, не спалося, бо він уже тинявся по двору (П. Панч); - Не швендяй під ногами! Забирайся (І. Микитенко); - Обридли ви мені, кохані панове, - процідив Вовк крізь зуби, звертаючись до Бережана. - Шалаєтесь туди-сюди... (І. Муратов); Я снував по покоях, мов неприкаяний, не знаючи, що робити, за що взятися (І. Франко); Люди снуються туди і сюди - хто знає, куди й для чого (М. Коцюбинський); Ще довго Марія по хаті вешталась. Підбивала тісто в макітрі, поралась біля печі (А. Головко); Справа громадської праці вже була добре організована, і ніхто не валандався без діла (О. Бойченко). - Пор. 1. блука́ти.