ша́шіль то́чить. 1. кого і без додатка. Хто-небудь дуже переживає, мучиться, хвилюється від чогось. [Петро (сам):] Вони зовсім налягли, пригнітили, а та шашіль не перестає точити, не дає спокою, одно нашіптує та допитується: хіба це життя? (Панас Мирний); Той злякався братової могутності, шашіль заздрощів точив йому душу (П. Загребельний).
2. що. Що-небудь поступово руйнується, знищується. Одарка не зважилася заводити суперечок, і Микита ще довгий час не знав, що шашіль уже точить підвалину його оселі (Л. Яновська).