-1-
іменник чоловічого роду, істота
Словник відмінків
відмінок | однина | множина |
називний | шафа́р | шафарі́ |
родовий | шафаря́ | шафарі́в |
давальний | шафаре́ві, шафарю́ | шафаря́м |
знахідний | шафаря́ | шафарі́в |
орудний | шафаре́м | шафаря́ми |
місцевий | на/у шафаре́ві, шафарю́, шафарі́ | на/у шафаря́х |
кличний | шафа́рю | шафарі́ |
Словник синонімів
ДВОРЕ́ЦЬКИЙ (старший лакей у багатому панському домі), МАЖОРДО́М, МАРША́ЛОК, ШАФА́Р (у польському панському домі). По порожніх кімнатах дибав старий дворецький з ключами в руках (І. Нечуй-Левицький); Швенд.. поселився з родиною Чіано, ставши на якийсь час їхнім мажордомом (П. Загребельний); За плечима у воєводи урочисто стояв його маршалок (І. Ле); Сановитий шафар із двома челядниками в барвах з гербами Потоцького розчинили двері до їдальні (З. Тулуб).
КЛЮЧА́Р (той, хто зберігає ключі від чогось), КЛЮ́ЧНИК, ШАФА́Р діал. [Панса:] Я заплатив старшому ключареві, щоб він двох в’язнів випустив смерком (Леся Українка); Не було нікого коло неї, тільки старий недужий ключар панський сидів у хаті (Марко Вовчок); Прокіп Іванович став прикажчиком, а я ключником (О. Стороженко); Сановитий шафар із двома челядниками в барвах з гербами Потоцького розчинили двері до їдальні (З. Тулуб).