-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив шанува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   шану́ймо
2 особа шану́й шану́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа шанува́тиму шанува́тимемо, шанува́тимем
2 особа шанува́тимеш шанува́тимете
3 особа шанува́тиме шанува́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа шану́ю шану́ємо, шану́єм
2 особа шану́єш шану́єте
3 особа шану́є шану́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
шану́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. шанува́в шанува́ли
жін. р. шанува́ла
сер. р. шанува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
шано́ваний
Безособова форма
шано́вано
Дієприслівник
шанува́вши

Словник синонімів

БЕРЕГТИ́ (тримати що-небудь у належному стані, не давати витрачатися; турбуватися про цілість, непошкодженість чого-небудь), ЗБЕРІГА́ТИ, ГЛЯДІ́ТИ, ХОРОНИ́ТИрозм., СХОРОНЯ́ТИрозм.; ПРИБЕРІГА́ТИ (на майбутнє); ОБЕРІГА́ТИ, ШАНУВА́ТИ (берегти особливо пильно). Нужда та злидні навчають і свого берегти, і чужого глядіти (Панас Мирний); - От що, дядьку Григоре, сіялки, борони, рала, весь реманент бережіть. Найкраще - розберіть його на частини і заховайте (Григорій Тютюнник); Кілька років зберігала Яресьчиха в скрині на самому дні синове срібло (О. Гончар); Труну спускали полотном, що ще баба пряла, хоронила його на сорочки (Ганна Барвінок); Не узятий бійцями трофей, не полотнище битого стягу, - схороняє військовий музей подарунок за нашу відвагу (М. Упеник); - Ноги не куповані, батьківські, то нехай трудяться, а чоботи треба приберегти, бо хто зна, як воно ще буде... (П. Колесник); Оберігаючи свою коштовну здобич, Сагайдачний рушив на Січ Азовським морем (З. Тулуб); - Та ще й повдавались [дочки] в матір: усі чепурні, шанують одежу (І. Нечуй-Левицький). - Док.: зберегти́, схорони́ти; приберегти́; оберегти, пошанува́ти.
БЕРЕГТИ́СЯ (дбати про своє здоров’я, бути уважним до себе), БЕРЕГТИ́із сл. с е б е, СТЕРЕГТИ́СЯрідше, ГЛЯДІ́ТИСЯрозм.; ШАНУВА́ТИСЯ, ШАНУВА́ТИіз. сл. с е б е (берегти себе, дбати про себе). - Док.: поберегти́ся. Прошу тебе, бережися ти і бережи всіх, щоб не слабували (М. Коцюбинський); Я здорова і стережусь (Леся Українка); У матері був свій клопіт - щоб дочка шанувалася, не забувала приготувати собі гарячу їжу (О. Копиленко).
ПОВАЖА́ТИкого, що (відчувати повагу, ставитися з повагою до когось, чогось), ШАНУВА́ТИ, УШАНО́ВУВАТИ[ВШАНО́ВУВАТИ], ЦІНИ́ТИ, ЦІНУВА́ТИ, ПОКЛОНЯ́ТИСЯкому, чому, підсил., СХИЛЯ́ТИСЯперед ким-чим, підсил., УКЛОНЯ́ТИСЯ[ВКЛОНЯ́ТИСЯ]перед ким-чим, підсил., ОБО́ЖНЮВАТИпідсил., ОБО́ЖУВАТИпідсил., ПРИЗНАВА́ТИрозм., МАТИ ЗГЛЯДЬна кого-що, розм.,ПРА́ЗНУВАТИрозм., ПОЧИ́ТУВАТИ[ПОЧИТА́ТИ]книжн., БЛАГОГОВІ́ТИперед ким, підсил. книжн., БОГОТВОРИ́ТИпідсил. книжн., ОБОГОТВОРЯ́ТИпідсил. рідко, НА́ВИДІТИдіал.Сього чоловіка всі поважали змолоду (Марко Вовчок); - В якому чині будеш? - спитав Тарас. - Полковник. Чи курінний по-нашому. - А козаки шанують тебе? - Напевно... (Вас. Шевчук); Коли вмирає велика людина, пам’ять її вшановують (В. Еллан); З ним вона любила розмовлятий заєдно бажала його товариства. Цінила його далеко вище від свого мужа (Лесь Мартович); - Я ціную шляхтича по битвах та по героїчних вчинках (І. Нечуй-Левицький); Геніїв між нами небагато, То чому б не поклонятись їм? (В. Симоненко); - За якийсь час я був заворожений цією сильною натурою, слухаючи його розповіді про різні надзвичайні пригоди. Я просто схилявся перед ним (Я. Баш); - Я низько уклоняюся перед усім тим, що козацтво доброго зробило (Панас Мирний); Він обожнював і класиків,.. і не народжених класиками чесних середняків (А. Крижанівський); Я довідався, що десь коло нас близько мешкає молода швачка, яка ані в Бога не вірує, ані панів не признає (В. Стефаник); [Мусій:] Усе нашого Мартина почитують. Мабуть, люблять: добрий чоловік (Б. Грінченко); - Уговорюй його, як жінка: він тебе почитає, кохає щиро, може, тебе послухає (Панас Мирний); Діти не тільки любили його, а благоговіли перед ним (В. Канівець); Вона нарешті знайшла кому поклонятися, кого боготворити (М. Слабошпицький); Саїнів усі в селі любили й навиділи (Марко Черемшина).
ЧАСТУВА́ТИ (щиро й радо запрошувати когось поїсти, випити тощо), ПРИГОЩА́ТИ[ПРИГО́ЩУВАТИ], УГОЩА́ТИ[ВГОЩА́ТИ]розм., ГОСТИ́ТИрозм., ПО́ШТУВАТИрозм., ШАНУВА́ТИрозм., ПРИШАНО́ВУВАТИрозм., ТРАКТУВА́ТИрозм., ВІТА́ТИрозм.; УКОНТЕНТО́ВУВАТИ[ВКОНТЕНТО́ВУВАТИ]заст. (щедро); ПРИЙМА́ТИ (у себе); ПІДНО́СИТИ (подаючи страву, питво тощо); ПОЇ́ТИ, МОГОРИЧИТИрозм. (горілкою, вином тощо). - Док.: почастува́ти, участува́ти[вчастува́ти], пригости́ти, угости́ти[вгости́ти], погости́ти, попо́штувати, ушанува́ти[вшанува́ти], пошанува́ти, пришанува́ти, утрактува́ти[втрактува́ти], уконтентува́ти[вконтентува́ти], прийняти, піднести, помогори́чити[помогоричува́ти]розм.- Ганно, чого задумалась - шануй гостя дорогого. Край, насипай, частуй! (Марко Вовчок); Вона пригощала Оксану всім, чим була багата (С. Чорнобривець); - Гості мої милі, чим же вас угощати, чим приймати? (Грицько Григоренко); Почали [люди] мене гостити вареними яйцями й паляницею (Ганна Барвінок); Галочка.. кинулася поштувати його то тим, то сим (Г. Квітка-Основ’яненко); Маланка з матір’ю.. ламали голови, як вшанувати дорогого гостя (К. Гордієнко); - Горенько тяжке! Чим же тебе й пришанувати? Хіба яєчню спекти? (Л. Яновська); - Здоров був, братику. Бач, як гарно в нас трактують гостей? (П. Куліш); - Гарні гості, та не знаю, чим вас і вітати (І. Нечуй-Левицький); Він уконтентував їх так добре, що поїхали вони від його цілком задоволені (Б. Грінченко); Народу було багато. Мати підносила гостям горілку. За добрим українським звичаєм гості відмовлялися, а мати ласкаво припрошувала (О. Довженко); Коли вмер [чоловік], вдова гуляла, справляла вечорниці, поїла парубків, а про ґаздівство не дбала (Н. Кобринська). - Пор. 2. віта́ти.