-1-
іменник середнього роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний шанува́ння  
родовий шанува́ння  
давальний шанува́нню  
знахідний шанува́ння  
орудний шанува́нням  
місцевий на/у шанува́нні, шанува́нню  
кличний шанува́ння*  

Словник синонімів

ПОВА́ГА (почуття, ставлення до когось, чогось, яке ґрунтується на визнанні його заслуг, позитивних якостей тощо; вияв такого почуття), ПОВАЖА́ННЯ, ПОША́НА, ША́НА, ШАНУВА́ННЯ, УШАНУВА́ННЯ[ВШАНУВА́ННЯ], ШАНО́БА, ПРИЗНА́ННЯ, РЕСПЕ́КТ[РЕШПЕ́КТ]заст., ПОШАНУВА́ННЯ[ПОШАНОВАННЯ]заст., ПОШАНО́ВОК[ПОШАНІ́ВОК]заст., ПОШАНО́БАзаст.,ЗГЛЯДЬдіал.; БЛАГОГОВІ́ННЯкнижн., ПІЄТЕ́Ткнижн., ПОКЛОНІ́ННЯкнижн., ПРЕКЛОНІ́ННЯзаст., книжн. (глибока повага); ДАНИ́НА, УВА́ГАзаст. (вияв такого почуття). Насторогу в одних, щиру повагу й захоплення в інших викликає батькове ім’я. Знають його по всіх довколишніх селах, відоме воно по Пслу і по Хоролу (О. Гончар); Хоч не маю приємності знати Вас особисто, проте відчуваю живу симпатію до Вас і правдиве поважання до людини, що свій час, свої сили і своє здоров’я оддає для спільного і дорогого нам діла (М. Коцюбинський); Він завжди мав якусь таку внутрішню пошану до книжок і до тих, хто вміє ті книжки читати. Йому це здавалося верхом людської премудрості (Г. Хоткевич); До Андрія Платоновича Серьога ставився з особливою шаною. - Всяких я бачив секретарів, а цей, Лебединець, не такий, як усі (І. Цюпа); В старі галереї, схожі На кафедральні собори, Входять новоприбулі - Древньої Гани майстри. І з мовчазним шануванням Їм воротар відчиняє Ґратчасті високі двері Й низький віддає уклін (В. Мисик); Дівчина, котру вона раз на все бажала зігнорувати в своїм житті, тішилася, мов наперекір, де б вона й не поступила, щирою симпатією й ушануванням (О. Кобилянська); [Аецій Панса:] Тебе, Руфіне, слава, шаноба людська вабить (Леся Українка); Звільна здобув він собі признання і пошану у селян (І. Франко); Вже не мали яничари респекту перед великим візиром (Р. Іваничук); [Василь:] Високоповажні панове! Дуже велике пошанування робите ви мені, називаючи мене батьком нової літературної школи (В. Самійленко); [Чопорій:] Правда й тому, що якби не я, то і моєму Іванові не було б такого пошановку та поважання! (М. Кропивницький); Шануй кожного, то будуть люде зглядь мати (Словник Б. Грінченка); Так сидять вони в півтемряві, дівчина біля ніг жінки, на яку вона дивиться з благоговінням (І. Кочерга); Я виріс в оточенні, де з безмежним пієтетом промовлялися імена Пушкіна, Лермонтова (М. Рильський); Попервах Маріїне ставлення до Лепажа - це поклоніння кумиру (М. Слабошпицький); Обеліск, який гордо піднявся над площею Перемоги [у Києві], - це данина пам’яті величного подвигу захисників і визволителів Києва (з газети); В сім’ї Кільчевських Сірко був бажаним гостем. Особливу увагу йому приділяла Євдокія Іванівна (І. Сенченко).
ЧАСТУВА́ННЯ, ПОЧАСТУ́НОКдіал., ПОЧЕ́СТКАетн., ПОЧЕ́СНЕетн., ПРИГОЩА́ННЯ, УГОЩА́ННЯ[ВГОЩА́ННЯ]розм., ПО́ШТУВАННЯрозм., ШАНУВА́ННЯрозм.; ПРИЙМА́ННЯ. - Семен привів з собою сусіда. Пішла бесіда, частування (М. Коцюбинський); Після полуденку та почастунку скрипники розігралися, а челядь з легінями розтанцювалася (Марко Черемшина); Чи хрестини, чи похрестини, тільки людям почестку дасть [шинкарка] (Ганна Барвінок); - А коли я не з жадним інтересом, а так вільно, до доброго сусіда з почесним приходжу? (І. Франко). - Пор. 1. частува́ти.

Словник антонімів

ПОВАГА ЗНЕВАГА
Прихильне ставлення, що ґрунтується на визнанні чиїх-н. заслуг, високих позитивних якостей, поважання, пошана, шана, шанування. Почуття повної, крайньої неповаги до кого-н., презирство, погорда, (ставлення) нехтування.
Повагазневага класу, групи, колективу, людей, суспільства, навколишнього оточення, учнів; велика, величезна, взаємна, виняткова, глибока, загальна, заслужена, повна, тривка, явна до кого-н.; до дорослих, до старших, до батька, до матері, до родини, до товаришів, до учнів, до вчителів. З поваги, на знак поваги ~  із зневаги, на знак зневаги до кого-н. Виявляти, відчувати, завоювати, заслужити, мати, побачити, придбати (якусь) повагу ~  (якусь) зневагу від кого-н. Бути, висловити, залишитися пройнятим, сповненим почуття, слова (глибокої), повної поваги ~  зневаги. Глянути, ставитися з повагою ~  із зневагою. Пройнятися, проникатися повагоюзневагою.
Старий батько іде рядом, Наставляє сина, Як у війську пробувати, Старших шанувати...    Ти вже виросла, дівуєш,.. Мене зневажаєш (Із творів Т. Шевченка).  Хто що заслужив: одному шана, іншому зневага (Народне прислівя). В батальйоні поза очі Кармазина частіше величали просто Іваном Антоновичем, може, з поваги до його педагогічного минулого... - Ярд? - у Хоми це слово викликало видиму зневагу (О. Гончар).
Поважний ~ зневажений, поважати ~ зневажати; пошана //поважання //шана //шанування ~ зневага // презирство //погорда