шанований 1 значення

-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний шано́ваний шано́вана шано́ване шано́вані
родовий шано́ваного шано́ваної шано́ваного шано́ваних
давальний шано́ваному шано́ваній шано́ваному шано́ваним
знахідний шано́ваний, шано́ваного шано́вану шано́ване шано́вані, шано́ваних
орудний шано́ваним шано́ваною шано́ваним шано́ваними
місцевий на/у шано́ваному, шано́ванім на/у шано́ваній на/у шано́ваному, шано́ванім на/у шано́ваних

Словник синонімів

ШАНО́ВНИЙ (гідний поваги, пошани - часто у ввічливому звертанні), ШАНО́ВАНИЙ, ПОВА́ЖАНИЙ, ПОВА́ЖНИЙ, ГІ́ДНИЙ, ПОШТИ́ВИЙ[ПОЧТИ́ВИЙ]розм.,ЧЕ́СНИЙрозм.,ВЕЛЕ́БНИЙзаст.,ПРЕВЕЛЕ́БНИЙ підсил. заст.,ВАШЕ́ЦЬКИЙ[ВАШЕ́СЬКИЙ] заст.,ВЕЛИ́ЧНИЙ заст.- Чи дозволиш мені просити твоєї руки в твого шановного ясновельможного панотця? (І. Нечуй-Левицький); Батько був поважаний та шанований чоловік, роботяга, яких на світі мало (Ю. Збанацький); Людям літнім і поважним він шанобливо тримав стремена (З. Тулуб); [Годвінсон:] Вас поважаючи, Едіто гідна, я зостаюсь (Леся Українка); - А хто ж вони, батьки твої старі? Либонь, поштиві ґазди та багаті (С. Голованівський); - Дякую щиро, громадо чесна! - зворушено сказав Грицько Авраменко (А. Головко); [Люцій:] Велебний отче, невже оце твоє останнє слово? (Леся Українка); Задзвонили в усі дзвони, З гармати стріляли, Превелебную громаду Докупи скликали (Т. Шевченко); А я роду не такого, щоб любила ледачого, а я роду вашецького, - люблю сина отецького (Словник Б. Грінченка); Каже милий, що ми будем Жити-панувати, І величні з нами люде - Знай бенкетувати (П. Куліш).