МЕТУШНЯ́ (поспішний, безладний рух; дріб’язкові справи, турботи; шум, пов’язаний з цією дією), МЕТУШІ́ННЯ, СУМ’Я́ТТЯ, БІ́ГАННЯ, БІГАНИ́НАрозм.,БІГОТНЯ́розм.,КРУТАНИ́НАрозм.,МОТАНИ́НА[МЕТАНИ́НА]розм.,РЕ́ЙВАХрозм.,РО́ЗРУХрозм.,ВЕРЕМІ́Ярозм.,ВЕРЕМІ́Йрозм.,РУХАНИ́НАрозм.,РОЗГАРДІЯ́Шрозм.,ША́РВАРОКрозм.,ША́РВАРКАрозм.,КАТАВА́СІЯрозм.,ШАМОТНЯ́розм.,ШАМО́ТНЯВАрозм.,СОДО́Мрозм.,СОДО́МАрозм.,ШАРПАНИ́НАрозм.,МЕТУШНЯ́ВАрозм.,СУЄТА́розм.,ТЯГАНИ́НАрозм.,ПО́РУХрозм.,ВОРУШІ́ННЯрозм.,ВОРУШНЯ́розм.,ЗАМЕТУШНЯ́діал.,ЗАМЕТНЯ́діал.,ШЕ́МЕТдіал.,ШАТАНИ́НАзаст.;ГАРМИ́ДЕРрозм. (з безладним, сильним шумом, криком). Раптом в одному кінці табору здійнялася якась метушня. В темряві, у відблисках багать і не розбереш, що там робиться: лаються чи, може, й б’ються. Роман пішов на той шарварок (Д. Ткач); [Любов:] Невже вам ніколи не спадало на думку, що всі оці ваші заходи, метушіння, все це робиться, аби тільки не сидіти, склавши руки (Леся Українка); Гізела орієнтувалася в сум’ятті танцювального залу напрочуд добре (П. Загребельний); Навкруги розлягається голосний гомін людських голосів, бреньк склянок і бігання прислуги (Н. Кобринська); У волості шарпанина-біганина: одно туди йде, друге звідти виходить, третього ведуть... (Панас Мирний); На кутку завалували собаки, в хатах почали гупати двері, скрізь чулася біготня (В. Кучер); В домі почалося ворушіння, крутанина та біганина (І. Нечуй-Левицький); Піднявся крик людський, збіглася дворня... Шатанина-мотанина (Панас Мирний); Настала після сього велика метанина по селу (Ганна Барвінок); Заруба побачив якийсь рейвах біля громадської запущеної хати (В. Кучер); Люди ті кричали, метушились, витягали воду з колодязя, носили її відрами, розтягали той хлівчик, що горів... Серед усього того розруху впала Грицькові у вічі жіноча постать (Б. Грінченко); Як ударив грім, в хаті починається руханина: зачиняють вікна (С. Васильченко); Саме в такий розгардіяш, коли весь дім ходив ходором.., на подвір’я в’їхав старомодний фаетон з тіткою Меланією (Ірина Вільде); Данько.. теж не забарився ув’язатися в загальну катавасію (О. Гончар); І раптом - постріл. Ні диму, ні полум’я. Тільки приглушений ляскіт покрив лемент. Шамотня ще більша зчинилася в натовпі (І. Ле); В кімнаті піднявся якийсь содом (І. Нечуй-Левицький); В хаті.. колотнечі: содома піднялась, що й не сказати (А. Свидницький); Засліпило його й збаламутило серед церков, торговиць і людської метушняви (П. Загребельний); Багато часу минуло в суєті та тлумі, поки, зрештою, молоді та весільні батьки.. сіли за чільний стіл (Л. Дмитерко); В далекій прихожій почувсь шум та тяганина роздягання (І. Нечуй-Левицький); Одчиняє він хату, уступив, молодиці з ним всипали, а вона лежить... Порух великий зчинився, плач ізняли, крик (Марко Вовчок); Аж ось по хатах, по оборах ворушня, гамір, крик, біганина (І. Франко); Всю ніч стояла заметушня у панських будинках (С. Васильченко); Тут незабаром прилетів патруль, Знялася заметня, тривога, шуканина, І дівчину знайшли (Леся Українка); У дворі був гармидер. Жовніри змішалися з арештантами, фурманами, щось порядкували, гримали на візників, тягли в оберемках солому (О. Досвітній). - Пор. 1. безла́ддя, 1. колотне́ча.

ШЕ́ЛЕСТ (тихий, глухий звук, шум від тертя одного предмета об другий), ШЕЛЕСТІ́ННЯрідше,ШАРУДІ́ННЯ, ШУ́РХІТ, ШУ́РХАННЯрідше,ШЕ́РХІТ, ШЕ́РЕХ, ШЕ́МРАННЯ, ШЕ́МРІТ, ШЕ́МРІННЯрідше,ШЕРХрозм.,ШЕ́РХАННЯрозм.,ШЕРЕХТІ́ННЯрозм.,ШЕРХОТІ́ННЯрозм.,ШЕ́ЛЕХрозм., ШАМОТІ́ННЯрозм., ШАМОТНЯрозм.,ШАМО́ТНЯВАрозм.,ШУРША́ННЯ[ШУРЧА́ННЯ], ШЕЛЕ́ПАННЯдіал.,ШЕЛЕПОТІ́ННЯдіал.;ША́РКАННЯ, ШВА́РКАННЯрозм.,ШВА́РКІТрозм., ЛОПОТА́ННЯрозм.,ЛОПОТІ́ННЯрозм.,ЛО́ПІТрозм.,ЛОПОТНЯ́розм.,ЛОПОТНЯ́ВАрозм. (більш уривчасті звуки такого роду). Шелестом опалого листя зітхає лісова стежка (М. Стельмах); Ловила [Марія] чуйно вухом шелестіння сторінок (А. Головко); Довгу хвилину ми прислухалися до щораз густішого шарудіння у кронах (П. Козланюк); Десь чується шурхіт мітли двірника (І. Нехода); Папороть на схилі знову заколивалася, почулося шурхання каміння, що покотилося в долину (Л. Первомайський); Ніби тихий шерхіт канцелярських паперів, по залі шелестить нестримний сміх (Т. Масенко); З легесеньким шерехом опадає додолу листок за листком (Є. Гуцало); Літнє шемрання спливає неумовкне З високих верховин зелених груш і лип (М. Зеров); Чуєте... чуєте: шерх очеретом? (Б. Олійник); Шерхання снігу, що де-не-де осипався з гілок, окутувало його [Данила] новими хвилями переляку (М. Стельмах); Він любив свій лакований кабріолет, гордовито-спокійну ходу коней, шерехтіння піску під колесами (Н. Рибак); Монотонне шерхотіння дрібної, подібної до гречаних круп, гальки все наростало й наростало (Ю. Збанацький); Ліс був повний неясних, незрозумілих шелехів (О. Донченко); Степ сповнений урочистого шамотіння, яке можна збагнути лиш серцем (І. Цюпа); Чую судорожний подих, І шамотню широких підошов, І як шуршить об стінку одяг (М. Бажан); У вухах чулась шамотнява листочків (В. Козаченко); Шуршання людської ходи в тумані майне де-не-де (М. Бажан); Гупали зрідка яблука в саду за тином, з шелепанням продираючись крізь листя (Є. Гуцало); За кущами чулося шаркання чиєїсь коси (Григорій Тютюнник); Вулиці.. киплять у шварканні черевиків (І. Микитенко); Тихо, сумно, сонно... Хіба жандар, цокнувши острогами, порушить ту сонну тишу або замутить ті лопотання, перегортування листочків (Панас Мирний); В’їхавши в ліс, почув, неначе шепіт, скрадливе лопотіння молодого листя (І. Стеценко). - Пор. 1. шум.