-1-
іменник чоловічого роду, істота
(шалапут) [діал.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний шаливі́р шаливі́ри
родовий шаливі́ра шаливі́рів
давальний шаливі́рові, шаливі́ру шаливі́рам
знахідний шаливі́ра шаливі́рів
орудний шаливі́ром шаливі́рами
місцевий на/у шаливі́рові, шаливі́рі на/у шаливі́рах
кличний шаливі́ре шаливі́ри

Словник синонімів

ЛЕГКОВА́ЖНИЙім. (несерйозний чоловік), ЛЕГКОДУ́Х, ВІТРОГІ́Н[ВІТРОГО́Н]зневажл.,ЖЕ́ВЖИКзневажл.,ВЕРТИ́ХВІСТзневажл.,ШЕЛИ́ХВІСТ зневажл.,МАРТОПЛЯ́Сзневажл.,СВИСТУ́Нзневажл.,ШАЛАПУ́Тзневажл.,ШАЛАПУ́ТНИКзневажл.,ЦВИ́НДРИКдіал.,ШАЛИВІ́Рдіал.,ВЕРТИПО́РОХ діал. зневажл.Тут уже не було хвилювання легковажних. Хвилювались характери важкі, міцні (О. Довженко); - А тих молодих легкодухів я... не люблю: в їх в голові тільки бали, панни, танці та усяка нісенітниця, - сказала Марта Кирилівна (І. Нечуй-Левицький); То, що вони [брати] .. силували її за якогось там свого вітрогона - се пуста байка (І. Франко); Щебетали дівчата, оточені якимись жевжиками в маленьких сплющених кепочках (О. Гончар); Той вертихвіст до всього призведе (В. Кучер); - Син у мене, слава Богу, добру голову має на плечах. Не шелихвіст і не п’яниця (А. Шиян); Колись Юпітер ненароком з Олімпа глянув і на нас; І кинув в Карфагену оком, Аж там троянський мартопляс... (І. Котляревський); - Бачив я серед теперішніх молодих таких свистунів, аж плювати хочеться (А. Хижняк); [Ялина:] Відчепися, чумаче, Відчепися, бурлаче, Відчепись, шалапуте! Бо від тебе дьогтем чути (С. Руданський); Між школярськими голосами лунає сердитий крик старого Богуша. - В церков! В церков, шалапутники! В церков, буяни! (С. Васильченко); - Вийшов декрет про розводи, який отих цвиндриків, що звикли щотижня жінок міняти, наче холодним душем обдав (Ю. Мокрієв); Оксен.. пригадував і свої парубоцькі роки, коли він також був отакий шаливір та веселун, і йому робилося сумно на душі за тими роками, що вже пройшли і ніколи не вернуться (Григорій Тютюнник); Чи він якийсь вертипорох, як-от Тиміш, чи баламут, чи шелихвіст, як Боровий? Не з таких (Я. Гримайло). - Пор. 1. безпу́тник.
ПУСТУ́Н (той, хто любить пустувати), БЕШКЕ́ТНИК, ЗБИТОЧНИК[ЗБИТОШНИК]розм.,ШИ́БЕНИКрозм.,ЖИРУ́Нрозм.,ПОСТРИБУ́Нрозм.,ШАЛАПУ́Трозм.,ШАЛАПУ́ТНИКрозм.,ШКО́ДАрозм.,ХАЛАМИ́ДНИКрозм.,ПАЛИ́ВОДАпідсил. розм.,ПАЛИ́СВІТпідсил. розм.,ГАРЦІВНИ́Кдіал.,ШАЛИВІРдіал.,ГАЙДАБУ́РАдіал.,ГАЛАБУ́РДНИКдіал.Стрибали отак пустуни, стрибали - і ввечері Юрко вже ледве доліз скоцюрблений до хати (П. Козланюк); Збиточник повторив слова професора, наслідуючи його інтонацію (О. Кобилянська); [Командир застави:] Ну й жируни! Я ж наказав - до штабу... (П. Воронько); - Здоров, Толю! - термосав за плечі дико радий шалапут [Івашко]. - Прокинься! (Я. Качура); Між школярськими голосами лунає сердитий крик старого Богуша. - В церков! В церков, шалапутники! (С. Васильченко); - Зараз стрельнем по вороні, халамидники малі! (Б. Олійник); Такий уже він паливода - здібний, але ж непосидючий, до науки не дуже охочий (Ю. Збанацький); Оксен, позираючи на молодь, що їхала із сміхом та витівками, пригадував і свої юнацькі роки, коли він також був такий шаливір та веселун (Григорій Тютюнник); Дозорці вважали йогоза непосидющого галабурдника (І. Франко).