БИ́ТИСЯ (бити один одного, влаштовувати бійку), СКУ́БТИСЯрозм., СКУ́БА́ТИСЯрозм.;ТОВКТИ́СЯрозм., ТУ́ЗАТИСЯрозм., ТУЗИ́ТИСЯрідко (битися, штовхаючись чим-небудь - звичайно кулаками); ЧУ́БИТИСЯрозм., ЧУБА́РИТИСЯрідко (битися, хапаючи один одного за чуби, волосся, а також битися взагалі). - Док.: поби́тися, поску́бтися, почу́битися. Декотрі хлопці почали битись. Піднявся шум та галас (І. Нечуй-Левицький); Як розлючена кішка, він кинувся до Тимка і схопив за комір кожуха. - Ану годі, вояки! - суворо прикрикнула Любов Іванівна. - Чого скубетесь..! (Ю. Збанацький); Дітвора почала тузатись (А. Свидницький); Тут їх чиновники тузились, Як півні за гребні возились; Товкличь кулаччям по зубах (І. Котляревський); Село ходило війною на село, вулиця билася навкулачки з вулицею, сусід чубився з ненависником-сусідом, але потім усе закінчувалося миром або людським судом (Д. Прилюк). - Пор. 1. боро́тися.