-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив чуба́ритися, чуба́ритись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   чуба́рмося, чуба́рмось
2 особа чуба́рся чуба́ртеся, чуба́ртесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа чуба́ритимуся, чуба́ритимусь чуба́ритимемося, чуба́ритимемось, чуба́ритимемся
2 особа чуба́ритимешся чуба́ритиметеся, чуба́ритиметесь
3 особа чуба́ритиметься чуба́ритимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа чуба́рюся, чуба́рюсь чуба́римося, чуба́римось, чуба́римся
2 особа чуба́ришся чуба́ритеся, чуба́ритесь
3 особа чуба́риться чуба́ряться
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
чуба́рячись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. чуба́рився, чуба́ривсь чуба́рилися, чуба́рились
жін. р. чуба́рилася, чуба́рилась
сер. р. чуба́рилося, чуба́рилось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
чуба́рившись

Словник синонімів

БИ́ТИСЯ (бити один одного, влаштовувати бійку), СКУ́БТИСЯрозм., СКУ́БА́ТИСЯрозм.;ТОВКТИ́СЯрозм., ТУ́ЗАТИСЯрозм., ТУЗИ́ТИСЯрідко (битися, штовхаючись чим-небудь - звичайно кулаками); ЧУ́БИТИСЯрозм., ЧУБА́РИТИСЯрідко (битися, хапаючи один одного за чуби, волосся, а також битися взагалі). - Док.: поби́тися, поску́бтися, почу́битися. Декотрі хлопці почали битись. Піднявся шум та галас (І. Нечуй-Левицький); Як розлючена кішка, він кинувся до Тимка і схопив за комір кожуха. - Ану годі, вояки! - суворо прикрикнула Любов Іванівна. - Чого скубетесь..! (Ю. Збанацький); Дітвора почала тузатись (А. Свидницький); Тут їх чиновники тузились, Як півні за гребні возились; Товкличь кулаччям по зубах (І. Котляревський); Село ходило війною на село, вулиця билася навкулачки з вулицею, сусід чубився з ненависником-сусідом, але потім усе закінчувалося миром або людським судом (Д. Прилюк). - Пор. 1. боро́тися.