-1-
іменник жіночого роду, істота
[розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний чорти́ця чорти́ці
родовий чорти́ці чорти́ць
давальний чорти́ці чорти́цям
знахідний чорти́цю чорти́ць
орудний чорти́цею чорти́цями
місцевий на/у чорти́ці на/у чорти́цях
кличний чорти́це чорти́ці

Словник синонімів

ЧОРТИ́ЦЯрозм. (злий дух; метка, смілива, лукава жінка тощо), ЧОРТИ́ХАрозм., БІСИ́ЦЯрозм., ДИЯВОЛКАрозм.,ДИЯВОЛИ́ЦЯрозм.Спом’янув тут бідний дідич Чорта та чортицю, Плюнув з лиха, сів на бричку: - Рушай за границю! (С. Руданський); Я вмію ходити, трохи щулячи плечі, і від того ноги мої здаються ще довшими, ніж є насправді, і мені вслід часто лунає чоловіче: - От чортиця, вміє ж ходити! (П. Загребельний); Не "сокотилася" баба при злогах, не обкурила десь хати, не засвітила свічки - і хитра бісиця встигла обміняти її [материну] дитину на бісеня (М. Коцюбинський); Воно, звісно, Лукія не дияволиця, такого не сказати, але нечистий, напевне, її каламутить... (О. Донченко); - А ти що тут робиш, дияволице? - Три гайдуки схопили її (Г. Хоткевич).