ДИТИ́НА (маленький хлопчик або маленька дівчинка), ДИТЯ́пестл.,ЧОЛОВІ́ЧОКпестл.,ДІТВА́Крозм.,ВИ́ЛУПОКзневажл.Давно те минуло, як, мала дитина, Сирота в ряднині, я колись блукав, Без свити, без хліба, по тій Україні (Т. Шевченко); Горе тому, хто посміє підняти Руку на першу усмішку дитяти! (М. Рильський); Данило.. підходить до колиски. У споруді, виплетеній із шелюги, спить маленький чоловічок і зрідка плямкає устами (М. Стельмах); Юрба люду біжить живо, Чоловіки і жінки, Старі, слабі й дітваки (І. Франко); Дітвора засміялася. - Ач сміються, вилупки! - сказав Яків (Панас Мирний). - Пор. 1. ді́ти, маля́.

ЗІНИ́ЦЯ (отвір у райдужній оболонці ока), ЧОЛОВІ́ЧОКрозм.Ніхто не помічав у зіницях сірих очей Митиних вогника неспокійного, що обіцяв розгорітись ентузіазмом (М. Трублаїні); Сірі круглі очі світились тихо, але чоловічки в очах виглядали розумно, гостро й неначе пронизували людину наскрізь (І. Нечуй-Левицький).