-1-
іменник середнього роду
* Але: два, три, чотири чола́

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний чоло́ чо́ла
родовий чола́ чіл
давальний чолу́ чо́лам
знахідний чоло́ чо́ла
орудний чоло́м чо́лами
місцевий на/у чолі́, по чолу́ на/у чо́лах
кличний чоло́* чо́ла*

Словник синонімів

ВЕРХ (верхня, найвища частина чого-небудь), ВЕРХІ́ВКА, ВЕРШО́К, ВЕРШЕ́ЧОК, ГРЕ́БІНЬ, ВЕРШИ́НА, ВЕРХІ́В’Я, ВЕРХОВИ́НА, МА́КІВКАрозм.,ЧОЛО́розм. (перев. дерева, гори); ШПИЛЬ, ТІ́М’Ярідко,ГРУНЬдіал. (гори); ПІК (гострий верх гори); ВЕРХОВІ́ТТЯ (верхні гілки дерева); ХРЕБЕ́Т (хвилі, валу тощо); ВЕРХОГІ́Р’Язбірн. поет. (верхні частини гір). Над цвинтарем ніби висіла Андріївська гора з гострим верхом (І. Нечуй-Левицький); Вітер гойдав верхівки осокорів (Є. Гуцало); Грає по вершках дерев сонячне проміння (О. Кобилянська); Гори.. складаються з трьох частин: підошви, схилу й вершечка (О. Вишня); За гребенем перевалу показалася ріка Тиса (І. Волошин); Синіла вершина гори Кичери (С. Чорнобривець); Дивно хиталися і ставали раптом нерухомо верхів’я ялин та сосен (Ю. Яновський); Стогнали сосни й шуміли їхні розбурхані верховини (О. Донченко); Яка то була втіха вибратися на самісіньку маківку пагорба (М. Стельмах); Темні хмари засіли на сніжних чолах гір (І. Франко); На шпилі гори він.. став оглядати дуже мальовничий краєвид (А. Кримський); Забирався [Іван] все вище й вище, аж на самісіньке полисіле тім’я гори (П. Колесник); От якби.. поліз просто вгору та видряпався на грунь, то, може, й побачив би її, луку Черемоша (Г. Хоткевич); З піка Тручас у долину наринав теплими хвилями вітер (Н. Рибак); Темніли верховіття верб там далеко над греблею (Леся Українка); Ми підіймались на хребті хвилі (М. Коцюбинський); Шатра, що розкинулись по верхогір’ю, з великим завзяттям напинали самі ж вихованці (О. Гончар).
ФАСА́Д (будинку), ЧОЛО́, ФАСзаст., ФРОНТдіал.Крізь молоде листячко розлогих ясенів, осокорів, кленів, верб виднівся білий високий фасад з колонами (О. Десняк); Дах і чоло від налиплого моху сіріли (М. Зеров); Фас будинку; Дом.. мав перед фронтом чудовий зільник (О. Кобилянська).
ЧОЛО́ (верхня надочна частина обличчя людини), ЛОБ. Чорне кучеряве волосся, заквітчане польовими квітками, чудово вилося коло білого чола (Панас Мирний); Волосся мокрими пасмами спадало на лоба (Григорій Тютюнник).

Словник фразеологізмів

би́́ти чоло́́м кому, перед ким. Просити кого-небудь про щось. Шпигай, Катрусю, але дозволь бити чолом лікареві Семенові Яковичу, щоб увільнив мене від цієї іглотерапії [голкотерапії] (І. Цюпа).

вда́рити чоло́м. 1. Шанобливо вклонитися, привітавшись до кого-небудь, запрошуючи когось або прощаючись з кимсь. — Просимо вас, дядьку, до вітальні, на Шевченків вечір,— низько вдарила чолом Леся (М. Олійник); — Грай, музико! До світ сонця Все проп’ю, щоб люди знали! — Коли знов хтось до віконця: — Наша мати захворали [захворіли]! І гульвіси, і музики Мовчки випили по чарці, Враз зробились без’язикі, Чолом вдарили шинкарці (П. Грабовський).

2. кому. Попросити кого-небудь про щось. Назрівала распря [чвара]. Галушка це помітив і сам повинився, що ватажкувать не вміє. І тоді несподівано для Максима ватага вдарила чолом йому. Так став Голобородько .. ватажком (К. Басенко); // заст. Поклопотати про щось перед людьми, наділеними владою. Стадницький, розуміючи примхи настрою і часу, вдарив чолом цариці на дворянство (М. Стельмах).

дава́ти (віддава́ти) / да́ти (відда́ти) чоло́м, уроч. 1. кому і без додатка. На знак пошани низько схиляти голову, вітаючи кого-небудь, дякуючи комусь і т. ін.; вклонятися. Старий батько Сидить коло хати, Та вчить внука маленького Чолом оддавати (Т. Шевченко); [Гиря:] На, Йване! Оддаю тобі свій завтрашній пай [хліба], бо сам уже давно на порціях живу. [Стоножка (чолом йому давши):] Спасибі вам!.. Спасибі!.. (М. Куліш); Входе [входить] в хату, роздивився.., Та й хазяйці дав чолом (І. Манжура).

2. перед ким—чим. Високо шанувати чиїсь заслуги, риси характеру і т. ін. — Громада наша, чолом даючи перед вашим [Макара Івановича] патріотизмом і заслугами, припоручила мені прохати вас поїхати депутатом на похорон і завезти вінок (М. Коцюбинський).

дава́ти (віддава́ти) / да́ти (відда́ти) чоло́м, уроч. 1. кому і без додатка. На знак пошани низько схиляти голову, вітаючи кого-небудь, дякуючи комусь і т. ін.; вклонятися. Старий батько Сидить коло хати, Та вчить внука маленького Чолом оддавати (Т. Шевченко); [Гиря:] На, Йване! Оддаю тобі свій завтрашній пай [хліба], бо сам уже давно на порціях живу. [Стоножка (чолом йому давши):] Спасибі вам!.. Спасибі!.. (М. Куліш); Входе [входить] в хату, роздивився.., Та й хазяйці дав чолом (І. Манжура).

2. перед ким—чим. Високо шанувати чиїсь заслуги, риси характеру і т. ін. — Громада наша, чолом даючи перед вашим [Макара Івановича] патріотизмом і заслугами, припоручила мені прохати вас поїхати депутатом на похорон і завезти вінок (М. Коцюбинський).

дава́ти (віддава́ти) / да́ти (відда́ти) чоло́м, уроч. 1. кому і без додатка. На знак пошани низько схиляти голову, вітаючи кого-небудь, дякуючи комусь і т. ін.; вклонятися. Старий батько Сидить коло хати, Та вчить внука маленького Чолом оддавати (Т. Шевченко); [Гиря:] На, Йване! Оддаю тобі свій завтрашній пай [хліба], бо сам уже давно на порціях живу. [Стоножка (чолом йому давши):] Спасибі вам!.. Спасибі!.. (М. Куліш); Входе [входить] в хату, роздивився.., Та й хазяйці дав чолом (І. Манжура).

2. перед ким—чим. Високо шанувати чиїсь заслуги, риси характеру і т. ін. — Громада наша, чолом даючи перед вашим [Макара Івановича] патріотизмом і заслугами, припоручила мені прохати вас поїхати депутатом на похорон і завезти вінок (М. Коцюбинський).

дава́ти (віддава́ти) / да́ти (відда́ти) чоло́м, уроч. 1. кому і без додатка. На знак пошани низько схиляти голову, вітаючи кого-небудь, дякуючи комусь і т. ін.; вклонятися. Старий батько Сидить коло хати, Та вчить внука маленького Чолом оддавати (Т. Шевченко); [Гиря:] На, Йване! Оддаю тобі свій завтрашній пай [хліба], бо сам уже давно на порціях живу. [Стоножка (чолом йому давши):] Спасибі вам!.. Спасибі!.. (М. Куліш); Входе [входить] в хату, роздивився.., Та й хазяйці дав чолом (І. Манжура).

2. перед ким—чим. Високо шанувати чиїсь заслуги, риси характеру і т. ін. — Громада наша, чолом даючи перед вашим [Макара Івановича] патріотизмом і заслугами, припоручила мені прохати вас поїхати депутатом на похорон і завезти вінок (М. Коцюбинський).

схиля́ти (клони́ти) го́лову (чоло́) перед ким—чим. Виявляти велику шану, повагу до кого-, чого-небудь; благоговіти. Тут [в Арджанті] кожен приїжджий схиляє голову перед талантом великого індійського народу (В. Минко); Колись гордий противник усякої кривди тепер низько клонив [суддя] перед нею голову (Н. Кобринська); [Валентин:] Ареопаг, філософи премудрі чоло клонили перед ним (Леся Українка).

схиля́ти (клони́ти) го́лову (чоло́) перед ким—чим. Виявляти велику шану, повагу до кого-, чого-небудь; благоговіти. Тут [в Арджанті] кожен приїжджий схиляє голову перед талантом великого індійського народу (В. Минко); Колись гордий противник усякої кривди тепер низько клонив [суддя] перед нею голову (Н. Кобринська); [Валентин:] Ареопаг, філософи премудрі чоло клонили перед ним (Леся Українка).

на чолі́. 1. з ким. Керований, очолюваний ким-небудь. Їй здавалось, що проти неї назустріч вийде вся бієвська громада з головою на чолі (І. Нечуй-Левицький); В рядах пугачовських повстанців були й повстанці башкири на чолі з воїном та поетом Салаватом Юлаєвим (М. Рильський).

2. кого, чого. Керуючи ким-, чим-небудь, очолюючи когось, щось. Іван Оленчук прибув до броду на чолі цілої валки, підняв усіх жителів свого кутка.. — від старого до малого — рятувати броди (О. Гончар); На чолі полку мчить Тарас. Його вигляд страшний. Бурхає полум’я (О. Довженко).

на ло́бі (на чолі́) напи́сано у кого. Відразу видно, помітно що-небудь із зовнішнього вигляду когось. — І тут уже я не міг стерпіти. Адже в Боба й на лобі написано було, що то його батько, то чого ж це він привселюдно називає його “оцим чоловіком”, чому не зізнається, що він син Мусіїв? (Є. Гуцало); Хоч на лобі в неї не написано було, що вона старша, але Порфир одразу це вловив із самого її милостивого тону розмови, з підкресленої чемності (О. Гончар); Заходимо, а там сидить .. товариш інженер. Ну, хто він такий, на чолі в нього не написано (М. Ю. Тарновський).

не схили́ти / не схиля́ти голови́ (чола́, ши́ї і т. ін.) перед ким-, чим-небудь, рідко кому, чому. Не здатися, не підкоритися. Міста і села всієї України не схилили голови перед загарбниками. Партизани і підпільники вступають у жорстоку боротьбу з ворогом (Д. Бедзик); Вони не схилять перед катом чол, продажних шкур немає в їхнім стані (В. Сосюра); Перед султаном не склонимось ми, Шиї не схилим магнатам, З рідними будемо жити людьми, З другом і братом! (М. Рильський).

не схили́ти / не схиля́ти голови́ (чола́, ши́ї і т. ін.) перед ким-, чим-небудь, рідко кому, чому. Не здатися, не підкоритися. Міста і села всієї України не схилили голови перед загарбниками. Партизани і підпільники вступають у жорстоку боротьбу з ворогом (Д. Бедзик); Вони не схилять перед катом чол, продажних шкур немає в їхнім стані (В. Сосюра); Перед султаном не склонимось ми, Шиї не схилим магнатам, З рідними будемо жити людьми, З другом і братом! (М. Рильський).

підніма́ти (підійма́ти) / підня́ти (підійня́ти) чоло́, уроч. Відроджуватися. Степи квітчасті Сонце залило, Син землі у сонці-щасті Підніма чоло (Т. Масенко).

підніма́ти (підійма́ти) / підня́ти (підійня́ти) чоло́, уроч. Відроджуватися. Степи квітчасті Сонце залило, Син землі у сонці-щасті Підніма чоло (Т. Масенко).

підніма́ти (підійма́ти) / підня́ти (підійня́ти) чоло́, уроч. Відроджуватися. Степи квітчасті Сонце залило, Син землі у сонці-щасті Підніма чоло (Т. Масенко).

підніма́ти (підійма́ти) / підня́ти (підійня́ти) чоло́, уроч. Відроджуватися. Степи квітчасті Сонце залило, Син землі у сонці-щасті Підніма чоло (Т. Масенко).

стоя́ти на чолі́ кого, чого. Бути керівником, вожаком кого-, чого-небудь, очолювати когось, щось. Козаки становили запорізьке військо, на чолі якого стояв виборний ватажок — гетьман (Оповідання).

схиля́ти (клони́ти) го́лову (чоло́) перед ким—чим. Виявляти велику шану, повагу до кого-, чого-небудь; благоговіти. Тут [в Арджанті] кожен приїжджий схиляє голову перед талантом великого індійського народу (В. Минко); Колись гордий противник усякої кривди тепер низько клонив [суддя] перед нею голову (Н. Кобринська); [Валентин:] Ареопаг, філософи премудрі чоло клонили перед ним (Леся Українка).

у по́ті чола́. Докладаючи великих зусиль; напружено, самовіддано і т. ін. Цілісіньку ніч носили й носили в поті чола землю й насипали гору (Легенди..); Франко оддає своє серце і всі свої симпатії тим, хто “в поті чола” добуває хліб (М. Коцюбинський); Микола з Андрієм трудилися в поті чола (Ю. Збанацький). у по́ті чо́ла свого́. Величезна кількість же малих людей, отих, що здобували у поті чола свого хліб, .. позбавлена зараз перспективи і жодної надії (О. Довженко); Буде живою душа — зможемо і хліб виростити на своїй землі, хоч і в поті свого чола! (З журналу). в поту́ лиця́. Як праотець Адам, ходжу я тут за плугом, В поту лиця свій хліб насущний їм (П. Куліш).

у по́ті чола́. Докладаючи великих зусиль; напружено, самовіддано і т. ін. Цілісіньку ніч носили й носили в поті чола землю й насипали гору (Легенди..); Франко оддає своє серце і всі свої симпатії тим, хто “в поті чола” добуває хліб (М. Коцюбинський); Микола з Андрієм трудилися в поті чола (Ю. Збанацький). у по́ті чо́ла свого́. Величезна кількість же малих людей, отих, що здобували у поті чола свого хліб, .. позбавлена зараз перспективи і жодної надії (О. Довженко); Буде живою душа — зможемо і хліб виростити на своїй землі, хоч і в поті свого чола! (З журналу). в поту́ лиця́. Як праотець Адам, ходжу я тут за плугом, В поту лиця свій хліб насущний їм (П. Куліш).

хили́ти (клони́ти) го́лову (чоло́). 1. перед ким і без додатка. Виявляти покору перед ким-небудь, підкорятися комусь. Вої [воїни] його не з тих, що хилять голови: ліпше впадуть вони на полі ратнім, аніж дадуть в колодку себе забити, ганьбою невільницькою очорнити (Д. Міщенко); Рутенців плем’я перед ним хилило чоло покірно І голосило на весь світ його [князя] славу безмірно (І. Франко).

2. перед ким—чим. Виявляти шану, повагу до кого-, чого-небудь. Колись гордий противник усякої кривди, тепер низько клонив [суддя] перед нею голову (Н. Кобринська); [Валентин:] Ареопаг, філософи премудрі чоло клонили перед ним (Леся Українка).

3. тільки хили́ти го́лову (чоло́). Журитися, засмучуватися, бути у відчаї, втрачати надію на щось. — Та не хили ти голови так, Тихоне. Вийшло так якось по-дурному,— і він розповідав, що голова саме поїхав був кудись, не вдалось перебалакати (А. Головко).

чо́лом тобі́ (вам), заст. Форма шанобливого вітання при зустрічі. Чолом вам, панове громадо! Чолом і тобі, пане полковнику! Ну .. як же ти вернувсь до табору, не маючи коня? (П. Куліш).

чо́лом тобі́ (вам), заст. Форма шанобливого вітання при зустрічі. Чолом вам, панове громадо! Чолом і тобі, пане полковнику! Ну .. як же ти вернувсь до табору, не маючи коня? (П. Куліш).