-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив чмо́кнути
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   чмо́кнімо, чмо́кнім
2 особа чмо́кни чмо́кніть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа чмо́кну чмо́кнемо, чмо́кнем
2 особа чмо́кнеш чмо́кнете
3 особа чмо́кне чмо́кнуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. чмо́кнув чмо́кнули
жін.р. чмо́кнула
сер.р. чмо́кнуло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
чмо́кнувши

Словник синонімів

ЦІЛУВА́ТИ, ЦЬО́МАТИрозм., ЦЬО́МКАТИрозм., ЦМО́КАТИрозм., ЧМО́КАТИрозм., ЧОЛО́МКАТИрозм., ЛИЗА́ТИзневажл.; ОБЦІЛО́ВУВАТИ, ВИЦІЛО́ВУВАТИрозм. (покривати поцілунками). - Док.: поцілува́ти, цьо́мнути, поцьо́мати, поцьо́мкати, цмо́кнути, чмо́кнути, чоло́мкнути, почоло́мкати, обцілува́ти, ви́цілувати. І досі сниться: вийшла з хати Веселая, сміючись, мати, Цілує діда і дитя, Аж тричі весело цілує (Т. Шевченко); Балабушиха вхопила Настю долонями за щоки й почала її цмокати (І. Нечуй-Левицький); Коли прощалися, вона підстрибнула й чмокнула його в щоку (П. Загребельний); І мого діда нахилило до землі, - якось губи засвербіли, а тут де не взялась жаба, плиг! - і не схаменувсь, як чоломкнув бісову тварюку (О. Стороженко); Їй було досадно. Бач, дома готовий руки лизати, а на вулиці стріне - одвертається (Панас Мирний); - Що ти мовчиш? - скрикнула в розпачі Таня і стала обціловувати сестру так жагуче, що тій аж дух забило (П. Колесник); Всі Катрусю дуже люблять, Виціловують, голублять, Що захочеться Катрусі, Зроблять тьоті та бабусі (С. Воскрекасенко).
ЦМО́КАТИрозм. (губами, язиком, виражаючи здивування, захоплення тощо), ПРИЦМО́КУВАТИрозм., ЦМА́КАТИрозм., ПРИЦМА́КУВАТИрозм., ЧМО́КАТИрозм. - Док.: цмо́кнути, прицмо́кнути, цма́кнути, чмо́кнути. Товариство аж цмокало та ахкало в запалі (П. Козланюк); Микула почав розповідати свої пригоди. Дзерон тільки прицмокував з дива (О. Маковей); - Мамо! чого це ви акаєте та цмакаєте? Ви щось думаєте? (І. Нечуй-Левицький); Навіть Панас Кандзюба смачно чмока губами: - Озуть би тебе в постоли... (М. Коцюбинський).
ЧА́ВКАТИ (про болото, твань, трясовину тощо), ЧАВКОТІ́ТИпідсил., ЧВА́КАТИ, ЧВАКОТІ́ТИпідсил., ЧМО́КАТИ, ЦМО́КАТИ, ЧВЯ́КАТИрозм., ЧМА́КАТИрозм., ЧМАКОТІ́ТИпідсил. розм. - Док.: ча́вкнути, чва́кнути, чмо́кнути, цмо́кнути. Під ногами чавкала багнюка (Ю. Збанацький); У ногах чавкотіла холодна вода (С. Чорнобривець); Брудно-сіре вариво з мокрого снігу чвакає під черевиками (В. Дрозд); Під ногами чвакотить болотяна твань (А. Хижняк); Прийшла весна і відтала земля стигло чмокала під ногами (В. Собко); Здавалося - йди хоч століття, все буде під ногами цмокати крута земля, сіятиме й сіятиме однаковий дощ (О. Гончар); Драглисте багно огидно чвякало під ногами (Григорій Тютюнник); Знову форсуємо темряву. Аж злість розбирає. А мокрі! - вже й під білизною чмакотить (Я. Баш). - Пор. 2. хлю́пати.