ОЧМАНІ́ЛИЙрозм. (який під впливом сильних переживань, страждань, під дією алкоголю, чаду тощо втратив здатність нормально міркувати, діяти), ОЧАМРІ́ЛИЙрозм., ОЧМАРІ́ЛИЙрозм., ЧМЕ́ЛЕНИЙрозм., ЗАЧМЕ́ЛЕНИЙрозм., ЗАЧУМІ́ЛИЙрозм., ЗАЧУ́МЛЕНИЙрозм., ОЧУМІ́ЛИЙрозм., ЧУМНИ́Йрозм., УЧА́ДІЛИЙ[ВЧА́ДІЛИЙ]розм., СТУМАНІ́ЛИЙрозм., ОТУМАНІ́ЛИЙрозм. (який втратив здатність мислити, розуміти що-небудь). Очманілий від втоми, Андрій Притика випив залпом два кухлі води і пішов до трактора (В. Москалець); Вчора, очамрілий від несподіванки, він.. не зумів як слід розпитати сусідку (Л. Дмитерко); [Платон:] Від ваших я речей стою стривожений тут перед вами, очмарілий, і сам не знаю, що сказать... (І. Карпенко-Карий); Він стояв, наче чмелений, і якось без тямку дивився вниз своїми косими очима (Панас Мирний); А я тебе бачив, гуцуле. Бачив серед скаженої ріки на тяжкій, безумно тяжкій роботі, бачив у свято зачмеленого, отруєного.., бачив у хаті-курниці (Г. Хоткевич); [Василь:] Очумайтесь уже ви, задурені та зачумілі душі! (Панас Мирний); Я почувала себе, як зачумлена (Ірина Вільде); - Молоко? А яким я вас молоком частував у садку? - хитає головою очумілий від алкоголю хлопець (І. Цюпа); [Галина (засміялась):] Я й правда сьогодні чумна якась (В. Собко); Його зарахували студентом.. Кілька днів він ходив мов учаділий від успіху, від щастя (Ю. Збанацький); Стуманілий, він стояв серед хати і не знав, що робити (І. Нечуй-Левицький); Танцювало все перед очима. Їхала, від тіла геть десь відривалася отуманіла голова... (Я. Качура). - Пор. 1. безтя́мний, 1. несамови́тий.