-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив чмані́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   чмані́ймо
2 особа чмані́й чмані́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа чмані́тиму чмані́тимемо, чмані́тимем
2 особа чмані́тимеш чмані́тимете
3 особа чмані́тиме чмані́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа чмані́ю чмані́ємо, чмані́єм
2 особа чмані́єш чмані́єте
3 особа чмані́є чмані́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
чмані́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. чмані́в чмані́ли
жін. р. чмані́ла
сер. р. чмані́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
чмані́вши

Словник синонімів

ЗДУРІ́ТИрозм. (втратити здатність ясно сприймати, розсудливо міркувати, діяти і т. ін.), ОДУРІ́ТИрозм.,ОБЕЗГЛУ́ЗДІТИрозм.,ОЧМАНІ́ТИрозм.,ОЧАМРІ́ТИрозм.,ОЧМАРІ́ТИрозм.,ЗАЧМЕЛІ́ТИрозм., ОШАЛІ́ТИрозм., ОЧУМІ́ТИрозм., УЧА́ДІТИ[ВЧА́ДІТИ]розм., ОШАЛЕНІ́ТИрозм.рідко, ОЧУМАНІ́ТИрозм. рідко, СТУМАНІ́ТИрозм. рідко, ОТУМАНІ́ТИрозм. рідко, ОБЕЛЕНІ́ТИдіал., зневажл. - Недок.: дурі́ти, чмані́ти, шалі́ти, шалені́ти, чумані́ти, тумані́ти. Можна здуріти від тої повіні корінців, брунатних, жовтих, білих, тонких, грубих, з землею й без землі (М. Коцюбинський); Вона, сердешна, одуріла, Вона, небога, полюбила Свого Петруся (Т. Шевченко); [Виборний:] Наталка так обезглузділа, що любить запропастившогося Петра? (І. Котляревський); Мчить ось навстріч цей же ошалілий Кульбака, геть очманів від радощів, що вирвавсь на волю (О. Гончар); Улас ледве навіть чув її [князівни] слова: він ніби очамрів і не зводив очей з її пишного лиця (І. Нечуй-Левицький); Від тієї задухи, від галасу, від усієї цієї дикої картини Шаміль зовсім очмарів (Д. Бузько); З того часу, коли граната Взяла у мене друга-брата, Учадів я, осліп, оглух (О. Олесь); Отець Онуфрій очуманів, зачувши річ молодиці (К. Гордієнко); - Сто рублів даси? - Що ти, стуманів! Дорого (В. Козаченко); - Зовсім отуманів... Як воно скоїлось - і не вгадає (Л. Глібов); Подивився Гус на па́пи Та й вийшов з палати!.. "Побороли! побороли!.." - Мов обеленіли (Т. Шевченко). - Пор. божево́літи, збожево́літи.
ПА́МОРОЧИТИСЯ (про мозок, розум тощо - втрачати здатність ясно мислити), ЗАПА́МОРОЧУВАТИСЯ, ДУРІ́ТИ, ЧМАНІ́ТИрозм.; ПЛУ́ТАТИСЯ, МІША́ТИСЯ, БАЛАМУ́ТИТИСЯрозм. (перев. із сл. в голові). - Док.: запа́морочитися, одурі́ти, очмані́ти. В усій його постаті вчувалася впевненість бувалого вояка, котрому за найтяжчої скрути не паморочиться голова (Ю. Бедзик); Її молода голова аж запаморочилася (І. Нечуй-Левицький); Від сліз дуріє голова (П. Грабовський); Далебі, від тих суперечок чманіє голова (К. Гордієнко); Чув [Калинович].., що йому в голові починає плутатися (І. Франко); - Ох, в голові мені мішається! - промовляла [Варка] (Марко Вовчок); Яцеві почало баламутитися в голові (І. Франко).

Словник фразеологізмів

голова́ тумані́є (тума́ни́ться, чмані́є і т. ін.) від чого і без додатка. Хто-небудь втрачає чіткість думки, здатність виразно сприймати все навколишнє (від хвилювання, сильного болю, голоду і т. ін.). Від голоду його нудило, голова туманіла, в скронях щось стукало лютим болем (З. Тулуб); Все клекотіло в ньому. Жаром палило груди, туманилась голова (А. Шиян); Від тих суперечок голова чманіє (К. Гордієнко).