читати 1

-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив чита́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   чита́ймо
2 особа чита́й чита́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа чита́тиму чита́тимемо, чита́тимем
2 особа чита́тимеш чита́тимете
3 особа чита́тиме чита́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа чита́ю чита́ємо, чита́єм
2 особа чита́єш чита́єте
3 особа чита́є чита́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
чита́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. чита́в чита́ли
жін. р. чита́ла
сер. р. чита́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
чи́таний
Безособова форма
чи́тано
Дієприслівник
чита́вши

Словник синонімів

ВИГОЛО́ШУВАТИ (публічно звертатися до когось із промовою, привітанням, тостом і т. ін.), ПРОГОЛО́ШУВАТИ, ПРОМОВЛЯ́ТИ, ОРА́ТОРСТВУВАТИ, ПРОГОВО́РЮВАТИ, ПРОКА́ЗУВАТИ, ПРОРІКА́ТИпоет., уроч.,РЕКТИ́заст., поет., ВІЩА́ТИзаст., уроч., ВИРІКА́ТИзаст.;ЗАЧИ́ТУВАТИ, ЧИТА́ТИ, ПРОЧИ́ТУВАТИ (доповідь, настанову тощо). - Док.: ви́голосити, проголоси́ти, промо́вити, проговори́ти, проректи́, ви́ректи, зачита́ти, прочита́ти. Старий Книш з ґанку до народу промову виголошував (А. Головко); Знову співали хором, знову проголошували різні тости (О. Гуреїв); Він виступав на всіх мітингах і зборах, дуже красномовно промовляв (В. Минко); [Евфрозина:] Я наслухала, як він проказував із Антигони Гемонову промову - далебі, я ледве сльози здержати здолала! (Леся Українка); Послів кликнули до громади, І, виповнивши всі обряди, Латин прорік такий приказ (І. Котляревський); Він не пророк, щоб істини ректи (С. Голованівський); - Чи ти волієш на сцену - з високих котурнів віщати, Чи в героїчних рядках славити війни та кров (М. Зеров); Сіла на троні вона [Дідона], в окружному колі вояцькім, Суд вирікала, закони заводила (М. Зеров); Член Військової ради зачитав указ (В. Кучер); Гапка запалювала перед божничком свічечки, старий читав молитви голосно... (Марко Вовчок); Олександр знову прочитав приговор, і ще дужче сколихнулися селянські голови й голоси (М. Стельмах).
ВИКЛАДА́ТИ (вести урок, лекцію, навчати слухачів певної дисципліни), ЧИТА́ТИ, ПОДАВА́ТИ. - Док.: ви́класти, прочита́ти, пода́ти. Кілька свят та неділь викладав він своїм слухачам українську історію (Б. Грінченко); Вчора увечері Стражеско показував мене студентам і читав їм лекцію (М. Коцюбинський); К. Квітка вважав, що подавати студентам на лекціях можна тільки те, що в даний час точно встановлене наукою (з журналу).
ДЕКЛАМУВА́ТИ, ЧИТА́ТИ, ПРОКА́ЗУВАТИ, ПРОЧИ́ТУВАТИрідше, ВІРШУВА́ТИзаст., РЕЦИТУВА́ТИзаст.; МЕЛОДЕКЛАМУВА́ТИ (у супроводі музики). - Док.: продекламува́ти, прочита́ти, проказа́ти, прорецитува́ти. Слухали музику, Чорнота декламував вірші (Є. Гуцало); [Орест:] От я знайшов одні вірші. [Любов:] Краще вголос прочитайте, бо я люблю, як ви читаєте вірші (Леся Українка); Він цитував деякі рядки Сосюри й Тичини.. по пам’яті, легко й точно проказував: "На майдані коло церкви..." (Т. Масенко); Він мав звичку вголос прочитувати різні п’єси, особливо написані віршами (Л. Смілянський); Через годину дядько вже сидить на ґанку і віршує Міцкевича (М. Коцюбинський); А як зачне [тато].. рецитувати стародавні вірші, то боки зривати можна (І. Франко).

Словник фразеологізмів

чита́ти / прочита́ти про́повідь (ле́кції, ле́кцію) кому. Повчати кого-небудь. — Ти що ж, на всю ніч найнялась мені проповіді читати (Григорій Тютюнник); — Більше ніякої моральної проповіді я йому не читав. Мій Іван і вирівнявся! (З журналу); — Ви мені, батьку, лекцій не читайте (О. Довженко).

чита́ти / прочита́ти про́повідь (ле́кції, ле́кцію) кому. Повчати кого-небудь. — Ти що ж, на всю ніч найнялась мені проповіді читати (Григорій Тютюнник); — Більше ніякої моральної проповіді я йому не читав. Мій Іван і вирівнявся! (З журналу); — Ви мені, батьку, лекцій не читайте (О. Довженко).

чита́ти / прочита́ти між (помі́ж) рядка́ми (рядкі́в). Здогадуватися про прихований зміст написаного, сказаного і т. ін.; розуміти підтекст висловлювання. Поміж рядками ненароком Духовним він читає оком Рядки незримі (Переклад М. Рильського).

чита́ти / прочита́ти між (помі́ж) рядка́ми (рядкі́в). Здогадуватися про прихований зміст написаного, сказаного і т. ін.; розуміти підтекст висловлювання. Поміж рядками ненароком Духовним він читає оком Рядки незримі (Переклад М. Рильського).

чита́ти (вичи́тувати) / прочита́ти (ви́читати) моли́тву кому і без додатка. Дорікати кому-небудь, лаяти, сварити когось. [Храпко:] А то все що на шармака воно [добро] доводиться [дістається], нетруджена копійка до рук доходить! [Галя:] Та буде вже, папо, цю молитву читати (Панас Мирний); — Та піди ж та прочитай молитву Солов’їсі. Хіба ж ти не бачиш, що вона мене їсть, як іржа залізо... (І. Нечуй-Левицький); — І як ото ти смієш балакати з моїми ворогами, коли я цього не хочу! Потривай же! Я ж тобі дома вичитаю молитву! (І. Нечуй-Левицький).

чита́ти (вичи́тувати) / прочита́ти (ви́читати) нота́ції (нота́цію, мора́ль) кому. Дорікаючи або лаючи когось, давати настанови, поради. Покликавши прикажчика, Густав Августович взяв його за лікоть і, відвівши в бік від Софії, став читати йому нотацію (О. Гончар); Ображена вихователька негайно поскаржилася директорові. Директор розгнівався і, коли Петро повернувся з купання, прочитав йому сувору нотацію (І. Багмут).

чита́ти (вичи́тувати) / прочита́ти (ви́читати) нота́ції (нота́цію, мора́ль) кому. Дорікаючи або лаючи когось, давати настанови, поради. Покликавши прикажчика, Густав Августович взяв його за лікоть і, відвівши в бік від Софії, став читати йому нотацію (О. Гончар); Ображена вихователька негайно поскаржилася директорові. Директор розгнівався і, коли Петро повернувся з купання, прочитав йому сувору нотацію (І. Багмут).

чита́ти (вичи́тувати) / прочита́ти (ви́читати) нота́ції (нота́цію, мора́ль) кому. Дорікаючи або лаючи когось, давати настанови, поради. Покликавши прикажчика, Густав Августович взяв його за лікоть і, відвівши в бік від Софії, став читати йому нотацію (О. Гончар); Ображена вихователька негайно поскаржилася директорові. Директор розгнівався і, коли Петро повернувся з купання, прочитав йому сувору нотацію (І. Багмут).

чита́ти / прочита́ти між (помі́ж) рядка́ми (рядкі́в). Здогадуватися про прихований зміст написаного, сказаного і т. ін.; розуміти підтекст висловлювання. Поміж рядками ненароком Духовним він читає оком Рядки незримі (Переклад М. Рильського).

чита́ти / прочита́ти між (помі́ж) рядка́ми (рядкі́в). Здогадуватися про прихований зміст написаного, сказаного і т. ін.; розуміти підтекст висловлювання. Поміж рядками ненароком Духовним він читає оком Рядки незримі (Переклад М. Рильського).

чита́ти / прочита́ти про́повідь (ле́кції, ле́кцію) кому. Повчати кого-небудь. — Ти що ж, на всю ніч найнялась мені проповіді читати (Григорій Тютюнник); — Більше ніякої моральної проповіді я йому не читав. Мій Іван і вирівнявся! (З журналу); — Ви мені, батьку, лекцій не читайте (О. Довженко).

як (мов, на́че і т. ін.) з кни́жки чита́ти (вичи́тувати), зі сл. розка́зувати, розповіда́ти і под. Без запинки, дуже чітко. — А казок яких він уміє розказувати .. Чи страшної, чи смішної, — як з книжки читає (Панас Мирний); О. [отець] Гервасій був чоловік з головою! Як розкаже було що з давнини, то наче з книжки вичитує, аж зітхнеш, слухаючи (А. Свидницький).

як (мов, ні́би і т. ін.) по Псалтирю́ чита́ти. Дуже чітко, швидко, без запинки. Усе мені одказує [Катря], як наче по Псалтирю читає (Марко Вовчок).