-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив чинбарюва́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   чинбарю́ймо
2 особа чинбарю́й чинбарю́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа чинбарюва́тиму чинбарюва́тимемо, чинбарюва́тимем
2 особа чинбарюва́тимеш чинбарюва́тимете
3 особа чинбарюва́тиме чинбарюва́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа чинбарю́ю чинбарю́ємо, чинбарю́єм
2 особа чинбарю́єш чинбарю́єте
3 особа чинбарю́є чинбарю́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
чинбарю́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. чинбарюва́в чинбарюва́ли
жін. р. чинбарюва́ла
сер. р. чинбарюва́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
чинбарюва́вши

Словник синонімів

ЧИНБАРЮВА́ТИ, ГАРБАРЮВА́ТИзаст., КУШНІРУВА́ТИ. З її [хімії] поміччю в країнах Сходу і Заходу готували ліки, фарбували тканини, чинбарювали, варили скло, сталь і порох (О. Ільченко); Жила вона у дядини, вбогої городської міщанки, чоловік котрої кушнірував у Барі (Н. Рибак). - Пор. чинба́р.