-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний че́сний че́сна че́сне че́сні
родовий че́сного че́сної че́сного че́сних
давальний че́сному че́сній че́сному че́сним
знахідний че́сний, че́сного че́сну че́сне че́сні, че́сних
орудний че́сним че́сною че́сним че́сними
місцевий на/у че́сному, че́снім на/у че́сній на/у че́сному, че́снім на/у че́сних

Словник синонімів

БЛАГОРО́ДНИЙ (про людину - який відзначається високими моральними якостями, керується високими принципами і т. ін.); ВЕЛИКОДУ́ШНИЙ (який відзначається безкорисливістю, великою доброзичливістю, не пам’ятає зла, не дріб’язковий); ШЛЯХЕ́ТНИЙ (який має високі моральні якості, що, зокрема, виявляються в поведінці, манерах, ставленні до кого-небудь). - Ви, Килино Олексіївно, благородна жінка, ви маєте благородне серце, і я хочу вам добра, я хочу вам помогти як людина людині... (Є. Гуцало); Зараз він був щедрий, великодушний, всі свої таємниці відкрив би товаришеві, аби тільки підбадьорити Гену (О. Гончар); Хотілося крикнути: "Не однімайте в мене Жені, будьте шляхетною людиною. Саїд Алі, молю вас!.." (І. Ле). - Пор. 1. поря́дний, 1. че́сний.
БЛАГОРО́ДНИЙ (про вчинки, поведінку, переконання і т. ін. - який відзначається високими моральними якостями, високими принципами і т. ін.); ВЕЛИКОДУ́ШНИЙ (який характеризується безкорисливістю, доброзичливістю, незлопам’ятністю, недріб’язковістю); ЛИ́ЦА́РСЬКИЙ[РИ́ЦАРСЬКИЙ] (який відзначається високими моральними якостями, що виявляються як самовідданість або як благородство манер, поведінки і т. ін.); ШЛЯХЕ́ТНИЙ (про поведінку, манери, ставлення до кого-небудь і т. ін.). - Ох, які ми сьогодні благородні, - зітхнув Христолобенко, - аж нудно, аж оскома на зубах од благородних слів (Є. Гуцало); Це великодушне й співчутливе ставлення до неї простих людей, їхні щирі слова зворушили серце Македонихи, розжалобили її до сліз (А. Шиян); Довбуш, мов живий, вставав в оповіданнях Юрчика в усій своїй могутній красі, чарівній лицарській вдачі (Г. Хоткевич); Хто зна, де цей тесляр з Крайньої Півночі міг навчитися рицарських тонкощів (О. Гончар); Марися мимоволі задивилась на це обличчя - бліде, чисте, одухотворене... "Є в ньому щось мужнє, шляхетне, воно позначене карбом величі..." (О. Гончар). - Пор. 2. че́сний.
НЕВИ́ННИЙ (про людину, а також із сл. душа, серце і т. ін. - який не має за собою аморальних учинків, помислів), ЧИ́СТИЙ, НЕПОРО́ЧНИЙ, БЕЗГРІ́ШНИЙ, НЕГРІ́ШНИЙрідше,СВЯТИ́Йпідсил.,БЕЗГРІХО́ВНИЙзаст.,ПРЕНЕПОРО́ЧНИЙзаст., поет. підсил.,ПРЕЧИ́СТИЙзаст., поет. підсил.;НЕЗІПСО́ВАНИЙ, НЕЗІПСУ́ТИЙрозм. (який не піддався поганим впливам); ЦНОТЛИ́ВИЙ, НЕЗА́ЙМАНИЙ (перев. про дітей, молодих людей та жінок). Не забуду її душі, що дивилась крізь сині очі, - моєї душі, тільки далеко кращої, чистішої, невинної (М. Коцюбинський); [Роман:] Я мушу розказати Хведоні все, все... Нехай вона своєю чистою душею зважить і зміркує! Вона непорочна, як дитя (М. Кропивницький); Дивишся на дитину, як воно оченятами поводить, рученьками силкує, і думаєш: янгол, янгол! безвинне, безгрішне (Панас Мирний); Тяжко їй! Душі негрішній, молодій! (Т. Шевченко); На Прокопа як зверху подивиться - Кругом святий! (Л. Боровиковський); Він уже не сам на світі, йому довірилася ця чиста й незіпсована душа (П. Загребельний); На молоду, незайману душу потрапляли ті скарги, як вода на розпечену крицю (І. Ле). - Пор. 1. че́сний.
НЕВИ́ННИЙ (про жінку, рідше про чоловіка - який не жив статевим життям), ЦНОТЛИ́ВИЙ, НЕЗА́ЙМАНИЙ, ЧЕ́СНИЙ, ЧИ́СТИЙ, НЕПОРО́ЧНИЙзаст., поет.- Нехай [Галинка] не буде моєю дружиною, нехай залишається цнотливою дівчиною, але тільки зі мною (В. Земляк); Старша дружка вже наготовила і кетяг червоної калини - подати батькам вранці на ознаку, що молода - чесна, незаймана... (Ю. Смолич); - Марія, Марія, дівчина чиста, лілія біла... (Леся Українка).
ЧЕ́СНИЙ (який відзначається високими моральними якостями; який виражає ці якості тощо); ДОБРОЧЕ́СНИЙ, ЦНОТЛИ́ВИЙ (який живе чесно, дотримується всіх правил моралі; який виражає чесність); ПРАВДИ́ВИЙ, ЧИ́СТИЙ (який виражає правдивість, чесність); ПОРЯ́ДНИЙ (не здатний на погані, аморальні вчинки); НЕЗАПЛЯМО́ВАНИЙ, НЕЗАПЛЯ́МЛЕНИЙ, ДО́БРИЙ (який нічим не зганьбив себе). Чесним, хлопчику, будь у труді, у навчанні, у дружбі (С. Крижанівський); - Хотів би бути ваш друг доброчесним, щедрим, великодушним, але при таких пеньонзах, як у Грині Мамайчука, підтримувати чесність цнотливою дуже, ой, дуже важко! (О. Гончар); Здався він на слово честі, У нерівнім бою впавши, А Бояр, цнотливий лицар, Вірить лицарському слову (Леся Українка); Дмитренко чоловік правдивий, не одурив Чіпку (Панас Мирний); Він глянув на нас своїми ласкавими, чистими, як у дитини, очима (О. Досвітній); Гуцулка, горда тим, що вона мати, порядна жінка, ґаздиня, з мало укритим презирством поглядала на опришківську любаску (Г. Хоткевич); Ми завжди вибирали шлях одвертого бою, бо наше діло чисте і незаплямоване (В. Еллан); Знов ображений упоминається за своє добре ім’я (І. Франко). - Пор. 1. благоро́дний.
ЧЕ́СНИЙ (сумісний з правилами честі), ПРА́ВЕДНИЙ. Чесне діло роби сміло (приказка); Його знають старшини всіх підрозділів, з якими він вів не завжди чесну гру (Григорій Тютюнник); - Давно вже я молю Бога, що коли доведеться помирати, то щоб на війні, за праведне діло (О. Довженко). - Пор. 2. благоро́дний.
ШАНО́ВНИЙ (гідний поваги, пошани - часто у ввічливому звертанні), ШАНО́ВАНИЙ, ПОВА́ЖАНИЙ, ПОВА́ЖНИЙ, ГІ́ДНИЙ, ПОШТИ́ВИЙ[ПОЧТИ́ВИЙ]розм.,ЧЕ́СНИЙрозм.,ВЕЛЕ́БНИЙзаст.,ПРЕВЕЛЕ́БНИЙ підсил. заст.,ВАШЕ́ЦЬКИЙ[ВАШЕ́СЬКИЙ] заст.,ВЕЛИ́ЧНИЙ заст.- Чи дозволиш мені просити твоєї руки в твого шановного ясновельможного панотця? (І. Нечуй-Левицький); Батько був поважаний та шанований чоловік, роботяга, яких на світі мало (Ю. Збанацький); Людям літнім і поважним він шанобливо тримав стремена (З. Тулуб); [Годвінсон:] Вас поважаючи, Едіто гідна, я зостаюсь (Леся Українка); - А хто ж вони, батьки твої старі? Либонь, поштиві ґазди та багаті (С. Голованівський); - Дякую щиро, громадо чесна! - зворушено сказав Грицько Авраменко (А. Головко); [Люцій:] Велебний отче, невже оце твоє останнє слово? (Леся Українка); Задзвонили в усі дзвони, З гармати стріляли, Превелебную громаду Докупи скликали (Т. Шевченко); А я роду не такого, щоб любила ледачого, а я роду вашецького, - люблю сина отецького (Словник Б. Грінченка); Каже милий, що ми будем Жити-панувати, І величні з нами люде - Знай бенкетувати (П. Куліш).

Словник антонімів

ЧЕСНИЙ ПІДЛИЙ
Який відзначається високими моральними якостями. Схильний до негідних вчинків, здатний на такий вчинок, нечесний.
Чесний, а, е ~  підлий, а, е душа, життя, людина, натура, ставлення до кого-, чого-н., хлопець, характер, чоловік, шлях, життя. Чесніпідлі люди, очі. Чеснийпідлий перед людьми, переді мною, перед суспільством. Бути, виглядати, виростати, жити, здаватися, ставати чеснимпідлим. Вельми, винятково, досить, дуже, мабуть, надмірно, незвичайно чеснийпідлийУ знач. ім.: Чесний, а - той, та, що має високі моральні якості ~  підлий, а - той, що своїми вчинками викликає осуд.
Зростіть, мої сини, робочі чесні люди, Й за брата встане брат, за батька встане син (М. Бажан)Підле вбивство парламентерів викликало хвилю гніву й обурення серед наших військ (О. Гончар).
Чесність ~підлість, чесно ~підло; честь ~безчестя //ганьба

Словник фразеологізмів

на че́сному сло́ві, зі сл. трима́тися, жарт. Ледве. Ґудзик у нього на куртці тримається на чесному слові (З усн. мови).