-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив чеса́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   чеші́мо, чеші́м
2 особа чеши́ чеші́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа чеса́тиму чеса́тимемо, чеса́тимем
2 особа чеса́тимеш чеса́тимете
3 особа чеса́тиме чеса́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа чешу́ че́шемо, че́шем
2 особа че́шеш че́шете
3 особа че́ше че́шуть
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
че́шучи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. чеса́в чеса́ли
жін. р. чеса́ла
сер. р. чеса́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
че́саний
Безособова форма
че́сано
Дієприслівник
чеса́вши

Словник синонімів

БИ́ТИкого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИрозм. рідше,МІ́РЯТИкого, перев. чим, розм.,ПИСА́ТИперев. у що, по чому, розм.,ПО́ШТУВАТИкого, перев. чим, розм.,ПРИГОЩА́ТИ[ПРИГО́ЩУВАТИ]кого, перев. чим, розм.,ЧАСТУВА́ТИкого, перев. чим, розм.,ТЯ́ТИ[ТНУ́ТИ]рідше,ТРІ́СКАТИкого, перев. по чому або у що, чим, розм.,ГАМСЕ́ЛИТИпідсил. розм.,ГАТИ́ТИпідсил. розм.,ГЕ́ПАТИпідсил. розм.,ГИЛИ́ТИпідсил. розм.,ГОЛО́МШИТИпідсил. розм.,ГРІ́ТИ підсил. розм.,ДАВА́ТИкому, перев. у що, по чому, підсил. розм.,ДУБА́СИТИпідсил. розм.,ДУ́ТИпідсил. розм.,ДУХОПЕ́ЛИТИпідсил. розм.,КОЛОШМА́ТИТИпідсил. розм.,КРЕСА́ТИпідсил. розм.,КРОПИ́ТИпідсил. розм.,ЛОКШИ́ТИпідсил. розм.,ЛУПИ́ТИпідсил. розм.,ЛУПЦЮВА́ТИпідсил. розм.,ЛУШПА́РИТИпідсил. розм.,ЛУЩИ́ТИпідсил. розм.,МАНІ́ЖИТИпідсил. розм.,МІСИ́ТИпідсил. розм.,МОЛОТИ́ТИпідсил. розм.,МОСТИ́ТИпідсил. розм.,МОТЛОШИ́ТИпідсил. розм.,НАКЛАДА́ТИкому, підсил.розм.,ПЕРІ́ЩИТИпідсил. розм.,ПОЛОСКА́ТИперев. чим, підсил. розм.,ПОТЯГА́ТИ[ПОТЯ́ГУВАТИ]перев. чим, підсил. розм.,ПРА́ТИперев. чим. підсил. розм.,РЕПІ́ЖИТИпідсил. розм.,ПІ́ЖИТИ підсил. розм.,рідше,САДИ́ТИперев. чим, підсил. розм.,СТРИ́ГТИкого, перев. чим, по чому, підсил. розм.,ТІ́ПАТИпідсил. розм.,ТЛУМИ́ТИпідсил. розм.,ТОВКМА́ЧИТИпідсил. розм.,ТОВКТИ́підсил. розм.,ТОЛОЧИ́ТИпідсил. розм.,ТРОЩИ́ТИпідсил. розм.,ЧЕСА́ТИперев. чим, підсил. розм.,ЧОВПТИ́підсил. розм.,ЧУ́ХРАТИпідсил. розм.,ШКВА́РИТИперев. чим, підсил. розм.,ШМАТУВА́ТИпідсил. розм.,ШПА́РИТИперев. чим,підсил. розм.,МО́РСКАТИпідсил. розм.,рідко, БА́НИТИпідсил. діал.,ВАЛИ́ТИпідсил.діал., МОЛОСУВА́ТИпідсил. діал.,ПРАСУВА́ТИпідсил. діал.; ОБКЛАДА́ТИрозм., ОКЛАДА́ТИрозм. (кого, перев. чим - бити кругом, по всій поверхні); СИ́ПАТИкому, перев. що, розм. (часто); ПІДДАВА́ТИчим, розм. (звичайно знизу вгору); ВІДВА́ЖУВАТИкому, що або чим, розм.,ЗАТО́ПЛЮВАТИкому, в що, підсил. вульг.,ОГРІВА́ТИкого, перев. чим, підсил. розм.,ОПЕРІ́ЗУВАТИкого, перев. чим, підсил. розм.,ОПЕРІ́ЩУВАТИкого, перев. чим, підсил., розм.,ЗАЦІ́ДЖУВАТИкому в що, підсил. вульг. (про окремі удари); КУЛА́ЧИТИрозм. (бити кулаком, кулаками); СТУСУВА́ТИрозм., ТАСУВА́ТИрозм., ТУ́ЗАТИ[ТУСА́ТИ]розм. (бити, штовхаючи чим-небудь - звичайно кулаком або ногою); ЧУ́БИТИрозм. (бити, хапаючи за чуба, волосся, а також бити взагалі); ВИТЯГА́ТИ[ВИТЯ́ГУВАТИ]розм. (чим - протягуючи по тілу); ШЛЬО́ПАТИрозм. (злегка бити рукою, долонею, перев. дітей); ПОЛОСУВА́ТИрозм. (залишаючи сліди, рубці у вигляді смуг); ГУЛЯ́ТИпо кому-чому, підсил. розм. (про знаряддя побоїв). Вибачайте, що не вивчив, Бо й мене хоч били, Добре били, а багато Дечому навчили!! (Т. Шевченко); Узяв батько сина побивати, взяла мати тяжко дорікати (В. Стефаник); Андрій міряв лозиною то одного, то другого (С. Васильченко); Кричить [ісправник], біга, мов несамовитий. Яременка в пику пише (Т. Шевченко); - Досить мені, що старший десь воює, а батька старого тут нагаями поштують! (І. Цюпа); Іванка вже не раз частували стусанами під боки, та він не ображався і не лаявся (А. Хижняк); Іван тяв перший, просто в чоло (М. Коцюбинський); Вона не тріскала доньку ложкою по лобі.., а сумирно зітхала (М. Стельмах); - Разом тих панів мостивих, добрим гуртом будете так сильно лупцювати, так дуже духопелити... - Гамселити, - підказав Покиван. - Товкмачити, - підказали з юрби. - Дубасити! - Гріти! Періщити! - Гатити! Молотити! Дубцювати! - Хворостити! Хвоїти! Шпарити! Чухрати! - Окладати! Банити! Пужити! Шмагати! - Трощити! - Гепати! Гилити! Голомшити! Кулачити! Маніжити! Локшити! Потрошити! (О. Ільченко); Павло Гречаний, у подертій сорочці і з розбитою бровою, гатив розкуркулених направо й наліво (Григорій Тютюнник); - Давайте всім і в ніс і в уси (І. Котляревський); Вони налітали один на одного, одскакували, падали, вертілися по землі, схоплювались і знову дубасили один одного (Г. Коцюба); - Плітьми мене, шельму, дути! Козацькими нагаями пороти!.. - скрикнув Довбня (Панас Мирний); [Андрій:] То ж хулігани! Обізлилися на Арсена, а підстерегли мене і... давай колошматить. Ледве вирвався! (З. Мороз); Батько зняв із себе пояса, склав його вдвоє і - стій і дивися - кропив Мефодя (Б. Харчук); Як назбігалося людей!.. Давай локшити вовка (О. Іваненко); Голова й десяцький перелякались... Вони думали, що з-під мосту вискакують дідьки та луплять їх по спині (І. Нечуй-Левицький); - Добре, синку. Отак лупцюй кожного, як мене колотив (О. Довженко); А малеча-хлопці, ті жаб на березі ще лушпарили (А. Головко); Вони [борці] попускалися один одного і розпирслися по кутах, але капрал не переставав лущити їх держаком, куди тільки міг засягнути (І. Франко); Часто й густо батько його маніжив за це (Панас Мирний); А дрібнота Уже за порогом як кинеться по улицях, Та й давай місити Недобитків православних, А ті голосити (Т. Шевченко); [Гаврило:] Братія запорозька, хто з вас не пропивав у житті своєму штанів і сорочок, нехай той бере кия і починає мене, грішного, молотити (О. Корнійчук); Ох же ж і мостили їх [панів]! Ой, по тім’ю стукали! На наших гвинтівочках чукикали, чукали (П. Тичина); Витарабанившися [вилізши] на Сука, толочив [Лемко] його ногами, як баба капусту в бочці або жвавий парубок сіно на оборозі, мотлошив бідака (С. Ковалів); Демонстранти змішались і тікали. Їх наздоганяли, накладали в потилицю, накручували вуха (Ю. Смолич); Не добігши одне до одного, вони [півні] злітають угору, ..відчайдушно періщать один одного розчепіреними крильми (Є. Гуцало); Хлопець зривається бігти до корів, за ним конем економ, полоще його нагаєм (С. Васильченко); Потягає [вартовий] його кілька разів тройчаткою, той хрипить, заціпивши зуби (Леся Українка); На його руках, плечах і ногах сиділи три сильні драби, а два інші прали канчуками (І. Франко); Ауер налетів на нього і почав чесати шомполом вздовж і впоперек. Пальоха вигинався, ховав голову, нахилявся вперед. А Ауер товк його ногами, чимдуж репіжив, поки припер до стіни (А. Хижняк); Колісник гукав.., аж вікна бряжчали, за що його кума раз по раз садила кулаком у спину (Панас Мирний); Він був страшніший од сержанта, Бо всіх за все по спині стриг (І. Котляревський); - А Мартина торік не тіпав на леваді той паршивий Комлик? Спасибі, люди розборонили, а то на місці поклав би... (Г. Коска); - Серце б’ється, живий, - відповів перший. - Видно, гадюки ті ногами його товкли: весь одяг і обличчя в піску (Ю. Шовкопляс); Хазяйка видалась мені справжнісінькою відьмою. Щоранку вона трощить дітей чим попало (П. Колесник); Човпуть його, мов дурного (Номис); Хомиха кожен день свого Хому чухрала (Л. Боровиковський); Ядзя лежала на землі, а верх неї Катруся і зі всіх боків обкладала її кулаками (Н. Кобринська); - Жерти так умієте? - і шпурляла [мачуха] якоюсь ломакою услід за чоловіком, а пасербиці сипала запотиличниками (Г. Хоткевич); Корж методично відважував йому замашні стусани (З. Тулуб); Юра розмахується і з усієї сили затоплює Васюті в пику так, що Васюта падає (Ю. Смолич); Старий, побачивши Свирида і сина, мовчки стає проти них, мовчки підіймає палицю і огріває нею Тимофія по плечі (М. Стельмах); Вхопили того бурсака за патли, виволокли з кадовба, давай його.. стусувать (О. Стороженко); Жандарми кинулись гуртом на матроса. Вони схопили його, .. почали тасувати кулаками й ногами (О. Досвітній); Добре зодягнений воєводський дозорець.. ногами тусав якусь дівчину (І. Ле); - Ми Галю від того шибеника [Василя] одняли. Надушив її та й чубить (Панас Мирний); Козак.. бере в руки кий і витягає ним по плечах свого ж товариша, коли він чим завинив (П. Панч); Він не чув, як по спині гуляв З усіх сил володарський канчук (П. Грабовський). - Пор. 1. поби́ти, 2. уда́рити, 1. шмага́ти, 1. штовха́ти.
БІ́ГТИ (швидко пересуватися на ногах), ЛЕТІ́ТИ підсил.,МЧА́ТИпідсил.,МЧА́ТИСЯпідсил.,НЕСТИ́СЯпідсил.,ГНА́ТИпідсил. розм.,ГНА́ТИСЯпідсил. розм.,рідше,ЧЕСА́ТИпідсил. розм.,ЧУХРА́ТИпідсил. розм.,ШКВА́РИТИпідсил. розм.,ШПА́РИТИпідсил. розм.,МЕСТИ́підсил. розм.,рідше, МОТА́ТИперев. у наказ. сп., фам.І справді легко було на серці Катерини, коли бігла додому (Г. Хоткевич); Роман, охоплений радісними сподіванками, не йшов, а летів додому (М. Стельмах); З хати зразу вилітає вервечка босоногих дітлахів і по снігу мчить до мами (М. Стельмах); На базарі стояв крик, лемент ..Люди, як хвилі, носилися, мчались, торгувались, кричали (Панас Мирний); Перекупки бігли з своїми стільцями на руках і важкими клунками за спиною, поспішаючи зайняти місце, перепічайки неслися з хлібом, з бубликами (Панас Мирний); А Заяць [Заєць] жене, що має сили (І. Франко); - Бач, як мете [наймит] до воріт. І подасться, чортове одоробло, в економію (М. Стельмах). - Пор. 1. бі́гати, 1. побі́гти.
ВИЧІ́СУВАТИ (очищати від домішок прядиво, вовну тощо), ЧЕСА́ТИ, ВІДЧІ́СУВАТИ, ОЧІ́СУВАТИ. - Док.: ви́чесати, відчеса́ти, очеса́ти. Вичісувала гребінкою та вигладжувала щіткою,.. щоб у волокні не залишилася жодна костричина (С. Чорнобривець); Біля вікна похмурий зігнутий вітчим чесав вовну (О. Десняк).
ЛА́ЯТИ (різкими словами висловлювати осуд, докори),СВАРИ́ТИ, ЛА́ЯТИСЯ, СВАРИ́ТИСЯ, КАРТА́ТИ, ГА́НИТИ, ГРОМИ́ТИ, РОЗНО́СИТИпідсил.,КЛЯ́СТИ́розм.,ВІДЧИ́ТУВАТИрозм.,ЧИ́СТИТИрозм.,ГРІ́ТИрозм.,ШПЕ́ТИТИрозм.,ГРИ́ЗТИрозм.,НАБИРА́ТИрозм.,ПЕКТИ́розм.,ЧЕСА́ТИрозм., ПЕРЧИ́ТИрозм.,ПЕРЦЮВА́ТИрозм.,РОЗДРАКО́НЮВАТИрозм., КРИ́ТИфам. рідко,КОБЕНИ́ТИфам. рідко,КОСТИ́ТИфам. рідко,ЧЕСТИ́ТИзаст.,ЛОТО́ЧИТИдіал.,ПСЯКУВА́ТИ діал.,ПСЯ́ЧИТИдіал.,БЕ́ШТАТИдіал.,БА́НИТИдіал.,БАНІТУВА́ТИдіал.;ГРИ́МАТИ (голосно); КОРЕНИ́ТИ, КРОПИ́ТИжарт. (дошкульно). - Док.: ви́лаяти, пола́яти, нала́яти, обла́яти рідкови́сварити, посвари́ти, насвари́тирозм.ви́лаятися, нала́ятися, насвари́тисярозм.зга́нити, ви́ганити, рознести́, відчита́ти, пошпе́тити, ви́шпетити, набра́ти, роздрако́нити, ви́бештувати діал.ви́банітувати, нагри́мати. Старий.. почав бурчати і лаяти сина за неповороткість (З. Тулуб); Безконечне гасання по відділках, де вона когось сваритиме, когось миритиме - таке її життя (О. Гончар); Як не сварилася, не лаялась, не билася Оришка, а не зробила з дочки працьовитої кріпачки (Панас Мирний); Заболотний гостро картав себе за короткозорість (С. Журахович); Він ганив і зло висміював своїх товаришів-художників (В. Козаченко); Товариш Мрачний цілими днями громив "апаратчиків" і запевняв Івана Івановича, що "це їм так не пройде" (М. Хвильовий); Докія.. рознесла дощенту бригадира і агронома, Зарубу і все правління за те, що й досі не скомплектували укрупнених ланок та не одміряли їм землі (В. Кучер); Вони кричать: за нами право, вони кленуть: ти [Цезар] бунтівник (переклад М. Зерова); Бабусястояла на порозі, підперезана хусткою, і, розмахуючи віником, відчитувала дітей (Є. Кравченко); Жінка його чистила на всі заставки, а він мовчав (П. Колесник); Степка.. чула крикливі Настині слова, чула, що та когось шпетить, висварює (Ю. Бедзик); - Спершу то таки чоловік трохи шанував, а потім то ще гірше бити почав та ще й докоряє, гризе по цілих днях (Леся Українка); - Чи ти забув, як тебе на буряках при всьому мирі набирали та кляли (І. Кучер); Баронеса.. привселюдно пекла мене за якийсь нікчемний спирт (Леся Українка); Стара Пястова чесала Марильку за її забудькуватість (Ірина Вільде); - Он як він її перчить.Молодець! (А. Шиян); Вербовий виступив. Щось похвалив, щось полаяв .. а найдужче "роздраконив" інтимну лірику за вплив акмеїстів (І. Муратов); - Правильно Крили в районі, що в мене бувають непоєні коні! .. (С. Олійник); Венера лайки не стерпіла, Юнону стала кобенить (І. Котляревський); - Уже як тільки не костила, чого тільки не накликала на його голову! (А. Головко); - То се ти його так честиш? За віщо так? (Панас Мирний); Відколи найстарша його донька Анничка вкалічіла, відтоді Параска дуже лоточить його (М. Черемшина); Всяка шельма псякує (Словник Б. Грінченка); О. Антоній.. став Гриця, як то кажуть, псячити. - Ти сякий-такий, маєш мені присягнути від горівки, розумієш? (Лесь Мартович); Не вважає архирей, Що сам не без того, А бештає за гріхи Вдівця молодого (С. Руданський); Вибештував, буде з його (М. Номис); Без угаву банив чоловік свою жінку (Я. Баш); Механізатори.. сваряться з виконробом, банітують механіка (О. Гончар); - І де ти, Ганко, волочишся стілький час? - гримала пані Кирницька (І. Франко); Хоч як було старий Макуха його лає і коренить, то він усе мовчить та знай-таки робить своє діло (Г. Квітка-Основ’яненко); - Це ти тут свекор над усіма, - почала вона кропити Макара (С. Васильченко). - Пор. докоря́ти.
СТРІЛЯ́ТИ (робити постріл, постріли з вогнепальної зброї), БИ́ТИ, ПАЛИ́ТИрозм.,СМАЛИ́ТИпідсил. розм.,ЛУПИ́ТИпідсил. розм.,ЧЕСА́ТИпідсил. розм., ГАТИ́ТИпідсил. розм.,ДОВБА́ТИпідсил. розм.,ДОВБТИ́підсил. розм. (уперто й методично - перев. з гармат); СТРОЧИ́ТИ, ТАТА́КАТИрозм., ТА́КАТИрозм., ТАТА́ХКАТИрозм. (з кулемета, автомата); СТУ́КАТИ (неголосно, на відстані); СТУГОНІ́ТИ (безперервно і сильно); ПОСИЛА́ТИ (із сл. куля, снаряд і т. ін.). - Док.: ви́стрелити, стре́льнути[стрі́льну́ти], уда́рити[вда́рити], ви́палити, лу́пнути, чесну́ти, чесону́ти, вгати́ти, довбну́ти, довбону́ти, пальну́ти, палахнутирозм.прострочи́ти, тата́кнути, тата́хнути, сту́кнути, посла́ти. Вдалині стріляє білими димками швидкострільна гармата крейсера (Ю. Яновський); - Як на війні було: стрілянина, з гармат же били, як барикади розбивали (А. Головко); [Кряж:] То я тоді, як смеркло, запріг коней, викликав Ганю, закутав її в бурку і - по конях..! Вискочив її батько, спустив собаку з ланцюга, схопив берданку і давай по мені смалити (М. Зарудний); Зенітки луплять, шум такий (С. Воскрекасенко); - Як почнуть артпідготовку - кожна батарея знає, по якому [доту] їй ціляти. Та по тому, а та по тому, гатитиме йому в лоба, аж поки він і не лусне! (О. Гончар); З лісу строчив без кінця кулемет (В. Сосюра). - Пор. 2. ба́хнути.
ТАНЦЮВА́ТИ (виконувати танець), ГАРЦЮВА́ТИрозм., ГОПЦЮВА́ТИрозм., ГО́ПКАТИрозм., ГО́ПАТИрозм.; СКАКА́ТИрозм., СТРИБА́ТИрозм., ГАЦА́ТИрозм. (підстрибуючи); ЧЕСА́ТИрозм., КРЕСА́ТИрозм., САДИ́ТИрозм., ШКВА́РИТИрозм., ВИТИНА́ТИрозм., УТИНА́ТИрозм., ТЯ́ТИрозм., ВІДДИРА́ТИрозм. (із запалом, швидко); ВИТАНЦЬО́ВУВАТИрозм. (із запалом або довго); ВИКАБЛУ́ЧУВАТИрозм. (б’ючи підборами); ВИБИВА́ТИрозм. (притупуючи); ПРОТАНЦЬО́ВУВАТИрозм. (певну відстань, якийсь час). Дві пари швидко рушалися серед натовпу - то вони танцювали (Б. Грінченко); Хлопці, піт аж ллється з шкури, Коло їх гарцюють (П. Гулак-Артемовський); Ріжуть скрипки і бандури, Дівчата гопцюють (П. Гулак-Артемовський); Як уже вийдуть на вулицю, то-то вже співають дівчата, а хлопці гопкають дружби (Словник Б. Грінченка); Підтикався [писар] та й давай вегері скакати перед громадою (Г. Квітка-Основ’яненко); Не до Бога полинули ті палкі молитви палких фанатиків: пішли вони до темних сил, котрі у пеклі аж стрибали гопака, зачувши ті неправдиві молитви (І. Нечуй-Левицький); - Не бійся, якби з хлопцями, то так би гацала козачка́, що аж хата трусилася б! (І. Нечуй-Левицький); І чеше Ванька вільної циганської, і руки в нього в такт по халявах дрібушечки вибивають: - Тра-та-та! (Остап Вишня); З мотокорпусу хлопці-молодці Крешуть "Яблучко" на мостовій (А. Малишко); - Сади, Мітла, сади! - кричали танцюристи до круглого, як барило, козака (П. Панч); Хлопці шкварили "Яблучко" з такими алюрами й кониками, яких світ ніколи не бачив (І. Микитенко); - А ми гуляємо, гопака витинаємо (Б. Грінченко); Кобзар вшкварив, а козаки - Аж Хортиця гнеться - Метелиці та гопака Гуртом оддирають (Т. Шевченко); Як вітер, літає Марина, танцює-витанцьовує (І. Нечуй-Левицький); В хлоп’ячому гуртожитку.. викаблучували такого гопака, що будинок ходором ходив (С. Журахович); Он ланкова з трактористом Іваном.. Так пропливають у згоді з баяном, Так вибивають, що тягне й мене (С. Олійник); Василь творив свій танець на сонних вуличках не вперше. Коли він протанцьовував коло чиєїсь клуні чи кошари, старі люди не раз прокидались (О. Довженко).
ЧЕСА́ТИ (льон або коноплі для прядива; вовну); МИ́КАТИ (льон або коноплі); ЧУХРА́ТИ (вовну). Біля вікна похмурий зігнутий вітчим чесав вовну (О. Десняк); Катерина зняла витіпану ручайку волокна і почала микати (С. Чорнобривець); От коли б ти, хазяїн, та овечки мав, То б я дома сиділа, вовничку чухрала (П. Чубинський).

Словник фразеологізмів

чеса́ти / почеса́ти язика́ (язико́м, язика́ми). Вести несерйозні, пусті розмови. — Як не має хтось роботи, то й чеше язика (М. Стельмах); Якби ми так чесали язиками, то вже б давно Вкраїну віддали, не мавши часу бути козаками (Л. Костенко); — Нарешті справжнє діло підвертається! А то гасаємо, як навіжені, по селах та язики чешемо… (І. Головченко і О. Мусієнко); І знову говорить і говорить — любить же Петрович язика почесати (Є. Кротевич); // Поширювати про кого-небудь неправдиві відомості; пліткувати. Її веселі, язикаті сусіди вважають за потрібне піклуватися про неї? Вже, мабуть, добре почесали язики і в кімнатах гуртожитку, і на фабриці (В. Собко); Людей накличем, зробим перепросини, щоб знали всі, хто чеше язиком (Л. Костенко).

чеса́ти / почеса́ти язика́ (язико́м, язика́ми). Вести несерйозні, пусті розмови. — Як не має хтось роботи, то й чеше язика (М. Стельмах); Якби ми так чесали язиками, то вже б давно Вкраїну віддали, не мавши часу бути козаками (Л. Костенко); — Нарешті справжнє діло підвертається! А то гасаємо, як навіжені, по селах та язики чешемо… (І. Головченко і О. Мусієнко); І знову говорить і говорить — любить же Петрович язика почесати (Є. Кротевич); // Поширювати про кого-небудь неправдиві відомості; пліткувати. Її веселі, язикаті сусіди вважають за потрібне піклуватися про неї? Вже, мабуть, добре почесали язики і в кімнатах гуртожитку, і на фабриці (В. Собко); Людей накличем, зробим перепросини, щоб знали всі, хто чеше язиком (Л. Костенко).

чеса́ти / почеса́ти язика́ (язико́м, язика́ми). Вести несерйозні, пусті розмови. — Як не має хтось роботи, то й чеше язика (М. Стельмах); Якби ми так чесали язиками, то вже б давно Вкраїну віддали, не мавши часу бути козаками (Л. Костенко); — Нарешті справжнє діло підвертається! А то гасаємо, як навіжені, по селах та язики чешемо… (І. Головченко і О. Мусієнко); І знову говорить і говорить — любить же Петрович язика почесати (Є. Кротевич); // Поширювати про кого-небудь неправдиві відомості; пліткувати. Її веселі, язикаті сусіди вважають за потрібне піклуватися про неї? Вже, мабуть, добре почесали язики і в кімнатах гуртожитку, і на фабриці (В. Собко); Людей накличем, зробим перепросини, щоб знали всі, хто чеше язиком (Л. Костенко).