-1-
іменник чоловічого або жіночого роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний чері́нь черені́
родовий череня́, черені́ черене́й, черені́в
давальний череню́, черене́ві, черені́ череня́м
знахідний чері́нь черені́
орудний черене́м, чері́нню череня́ми
місцевий на/у черені́, череню́ на/у череня́х
кличний череню́*, чере́не* черені́*

Словник синонімів

ЧЕРІ́НЬ (дно печі), ПІД. Засичав окріп у печі, збігаючи ключем на черінь (Панас Мирний); Смачно духмяніли пироги із картоплею, капустою й м’ясом, щойно зняті із поду (А. Дімаров).