-1-
іменник чоловічого роду, істота
Словник відмінків
відмінок | однина | множина |
називний | черне́ць | ченці́ |
родовий | ченця́ | ченці́в |
давальний | ченце́ві, ченцю́ | ченця́м |
знахідний | ченця́ | ченці́в |
орудний | ченце́м | ченця́ми |
місцевий | на/у ченце́ві, ченці́, ченцю́ | на/у ченця́х |
кличний | че́нче | ченці́ |
Словник синонімів
ЧЕРНЕ́ЦЬ (член релігійної громади, який прийняв постриг), МОНА́Х, ЧЕ́НЧИК розм., ЧЕ́РЧИК [ЧИ́РЧИК] розм., КАПТУ́РНИК розм., ЗАКО́ННИК заст., ЧОРНОРИ́ЗЕЦЬ заст., ЧОРНОРИ́ЗНИК заст., ЧОРНОРЯ́СНИК заст.; БРАТ (член релігійного братства); ЗАТВО́РНИК [ЗАТВІ́РНИК] (той, хто не лишає своєї келії, не спілкується з людьми); СХИ́МНИК (той, хто прийняв схиму - найвищий ступінь чернечого аскетизму в православній церкві). Павло Гречаний про місяць нічого не второпав, а затямив так, що чернець - то звичайнісінький собі монах, який, як тільки появиться в Троянівці, то й настане кінець світу (Григорій Тютюнник); Маркерій мовчав, через плече з ненавистю поглядаючи на зжовклого занудливого ченчика (П. Загребельний); Ой ти сестро, здорова будь, а я іду в Божу путь черчиків шукати, гріхів сповідати (П. Чубинський); - Його дочка не вмерла, і старий проказував свої останні мислі тихому каптурникові, домініканцеві (О. Ільченко); Десь там у кляшторі За часу їдного Сповідав законник Панка молодого (С. Руданський); Капридінос став потайним чернечим агентом для приставки пляшок з усяким добром для чорноризців (І. Нечуй-Левицький); - Що ж, може, тебе у ченці постригти? - спитав раптом Хмельницький, розправляючи плечі і зводячи зір на Юрка. - Не було в моєму роду чорнорясників, ти перший будеш (Н. Рибак); Сплітки тут, сварки, заздрість. І ігумен дурень, і економ шахрай - і, послухаєш, кожен з "братів" злодій і розбійник (М. Коцюбинський); Батечки, скільки-то напастей і спокус зазнавали святі затворники від лукавих чортів, перевтілених і багатих вельмож з повними жменями золота й самоцвітів (П. Козланюк); В чорному, з білими хрестами, пройшов через цвинтар схимник, закритий до очей каптуром (П. Кочура).
ЧЕРНИ́ЦЯ, МОНА́ШКА, МОНА́ХИНЯ, МА́ТУШКА заст., ХРИСТО́ВА СЕСТРА́ (НЕВІ́СТА) заст., ЧОРНОРИ́ЗКА заст., ЧОРНОРЯ́СНИЦЯ заст.; СЕСТРА́, ЗАТВО́РНИЦЯ [ЗАТВІ́РНИЦЯ]. [Матушка гуменя:] І я до тебе пригляджуся, чи годна ти черницею бути, у Христові невісти постригтися (Панас Мирний); Ганна, одягнена майже в усе чорне, нагадує монашку (В. Собко); Глянувши на Юлю суворими і змученими очима, тихо, як монахиня, [жінка] сказала: - Пан комендант наказав, щоб ви йшли приймати ванну (Григорій Тютюнник); На другий день, на світанні, попрощалася з батьком й пішла з старим монахом у монастир. Десять літ пробула затворницею (Є. Кравченко). - Пор. черне́ць.