НЕНАЖЕ́РАрозм. (той, хто багато їсть, любить поїсти), ЖЕРУ́Нрозм.,ОБЖЕ́РАрозм. рідше,ЗАЖЕ́РАзневажл.,ОБЖИРА́ЙЛОзневажл., ПРОЖЕ́РАпідсил. розм.,ПА́ЖЕРАпідсил. розм.,ПРО́ЖИРзбірн., розм.,ПРІ́РВАпідсил. розм.,ПРО́ЖРАзбірн., розм. рідше;ЧЕРЕВОУГО́ДНИКкнижн. заст. (той, хто любить багато й смачно поїсти); ТЕРЕБІ́Й розм. (той, хто добре й багато їсть); ОБ’ЇДА́ЛОзневажл. (той, хто багато їсть і об’їдає інших). - І покорм, і мед я даю так, як велить княгиня, - сердито відповіла вона братові. - А твої гридні ненажери, їм ціле говядо [бика, вола] дай, то й тоді буде мало (С. Скляренко); - А ті [варяги] собі й далі глузувати та кепкувати і лаяти наших богів за те, що вони дерев’яні і німі, а всіх нас обжирайлами та обпивайлами дражнити (П. Загребельний); [Явдоха:] Я усе поїла. [Конон:] Ач, прожеря [прожера], як тобі не завадило? (М. Кропивницький); - От матінку маю, - скаржився Денис... - Де що в хазяйстві найласіше - зараз же кида собі на зуби. Прірва якась (Григорій Тютюнник); - Де вони [діти] тільки на мою голову беруться?.. Така прожир (М. Стельмах); Лиш недоїдки свідчили, що тут були люди, та ще й добрі теребії (А. Свидницький); Кожний гість - се тільки об’їдало, що норовить побільше на дурничку з’їсти та випити (Г. Хоткевич).