БАГРЯНИ́ТИ (надавати багряного кольору), БАГРИ́ТИ, ОБАГРЯ́ТИуроч. (звичайно про кров). - Док.: забагряни́ти, обагряни́тирідшеобагри́ти. Вечоровий плин заграв Багрянив простори (П. Вороньше); Юрко лежав на рядні такий самий, як був, тільки свіжа кров багрила сорочку (Мирослав Ірчан). - Пор. червони́ти.

ЧЕРВОНИ́ТИ (робити щось червоним, забарвлювати в червоний колір), КРИВА́ВИТИрозм., КРОВ’ЯНИ́ТИрозм., ЧЕРЛЕНИ́ТИдіал.; РУМ’Я́НИТИ, РОЗРУМ’Я́НЮВАТИ, ШАРУВА́ТИдіал. (робити щось світло-червоним). - Док.: почервони́ти, порум’я́нити, розрум’я́нити. Сонечко ще не сіло, але вже хилилося до заходу і червонило стіну старого лісу (В. Гжицький); Зоря, подібна до жоржини, кривавить рваних хмар кінці... (В. Сосюра); Ночами далекі заграви кров’янили небо (П. Кочура); Жовнірів лють черленила, а Василя кров повенила (Марко Черемшина); Крило зорі рум’янить тучі у голубій далечині (В. Сосюра); Ходить полем щедре літо.., Наливає колоски, Розрум’янює садки (М. Стельмах); Юнацька соромливість червоно шарувала йому молоде обличчя (С. Васильченко). - Пор. багряни́ти, 1. черво́ний.