чепуркува́тий
1
прикметник
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | чепуркува́тий | чепуркува́та | чепуркува́те | чепуркува́ті |
| родовий | чепуркува́того | чепуркува́тої | чепуркува́того | чепуркува́тих |
| давальний | чепуркува́тому | чепуркува́тій | чепуркува́тому | чепуркува́тим |
| знахідний | чепуркува́тий, чепуркува́того | чепуркува́ту | чепуркува́те | чепуркува́ті, чепуркува́тих |
| орудний | чепуркува́тим | чепуркува́тою | чепуркува́тим | чепуркува́тими |
| місцевий | на/у чепуркува́тому, чепуркува́тім | на/у чепуркува́тій | на/у чепуркува́тому, чепуркува́тім | на/у чепуркува́тих |
ОХА́ЙНИЙ (чисто, дбайливо вбраний, прибраний; який стежить за зовнішнім виглядом, чистотою житла тощо), ЧЕПУРНИ́Й, АКУРА́ТНИЙ, ЧЕПУРИ́СТИЙ, ЧИ́СТИЙ, ЧЕПУРКУВА́ТИЙ розм., ХА́РНИЙ діал., ШПЕ́ТНИЙ діал., ШТЕ́ПНИЙ діал., ХУПА́ВИЙ діал. З першого погляду видно було, що виростає при матері: чисте, охайне, вимите, вичесане... (О. Гончар); Стоїть її хата край села, весела й чепурна, мов дівчина в білій льолі (М. Стельмах); Обабіч дороги, рівної, акуратної і припорошеної чистим білим снігом, чорніли страшні й потворні згарища (Ю. Смолич); Завжди чепуристий, навіть франтуватий, професорський нащадок був зараз неголений і непричесаний (І. Головченко і О. Мусієнко); Офіцер був у повній парадній формі: чистий, вимитий, причесаний, у лайкових рукавичках (Григорій Тютюнник); [Маргарита:] Сама вбирай у хаті, Сама вари й печи, сама і ший і мий, А мати в мене ще такі чепуркуваті, Що Боже крий! (переклад М. Лукаша); Тимоха козак штепний був: високо підголював чуб, уси закручував (Г. Квітка-Основ’яненко). - Пор. 1. чи́стий.